07 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 404/11107/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29.05.2024 року у справі №404/11107/23 (головуючий суддя першої інстанції - Павелко І.Л.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Горбачова Євгенія Дмитровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - УПП у Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 взводу 4 роти Управління патрульної поліції в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції Горбачова Євгенія Дмитровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - УПП у Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1116719 від 18.12.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини справи та не прийнято до уваги доводи позивача. При оформленні адміністративних матеріалів відповідачем допущені помилки та не вказано всю необхідну інформацію, так у постанові ЕНА №1116719 відсутнє вірно вказане місце події, бо вказане інспектором поліції місце правопорушення не існує в місті Кропивницький.
При цьому, зауважено, що відповідач не довів у встановленому порядку факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідач-2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
18.12.2023 року о 09 год. 27 хв. при здійсненні патрулювання інспектором взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 спільно із напарником, було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 , в м. Кропивницькому по вул. Шевченка, 2 керував транспортним засобом MAZDA З державний номерний знак НОМЕР_1 , та здійснив зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим створив загрозу безпеці руху, чим порушив вимоги пункту 15.9 «г» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, до матеріалів адміністративної справи додано відео-фіксацію вчинення самого правопорушення від 18.12.2023 року, яке проведено у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VІІІ та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026.
Постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА №1116719 від 18 грудня 2023 року, прийнятою поліцейським старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн..
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Так, органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно п.15.9 Правил дорожнього рух зупинка забороняється:
а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и)ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
В частині 3 статті 265-4 для цілей КУпАП, зазначено, що розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче ЗО метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче ЗО метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Відповідно до ч.3 статті 122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, позивача було повідомлено про початок розгляду щодо нього справи про притягнення до адміністративної відповідальності та роз'яснено йому положення ст. 268, 307, 308 КУпАП та ст. 63 Конституції.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Разом з тим, позивач не заперечував при оформленні адміністративних матеріалів про адміністративне правопорушення факту, що ним було здійснено зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від пішохідного переходу, що прямо заборонено п.15.9 «г» ПДР України. Таким чином, у поліцейського були всі наявні та допустимі докази для складання відповідних адміністративних матеріалів, а зокрема за ч.3 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до чинного законодавства, відповідач розглянувши справу у присутності позивача, у порядку ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП було винесено постанову по справі про накладення адміністративного стягнення в межах санкції передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме накладено штраф у сумі 680 гривень.
Постанова складена відповідно до ст.283 КУпАП містить всі необхідні реквізити визначені КУпАП, а саме: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Бланк винесеної постанови цілком відповідає інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зокрема ч. 5 Розділу IV вищевказаної інструкції визначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 3 статті 122 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Оскільки, доказів які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем не надано, тому позовні вимоги необґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Під час заповнення бланка постанови про накладення адміністративного стягнення інспектором взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Кіровоградській області ДПП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було допущено описку, а саме невірно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення та місце розгляду справи.
При цьому, місце вчинення адміністративного правопорушення та місце розгляду справи вказане безпосередньо у постанові, а саме АДРЕСА_1 , є помилковим яке виникло внаслідок описки. Натомість дійсним місцем вчинення адміністративного правопорушення є АДРЕСА_2 , а дійсним місцем розгляду справи є АДРЕСА_3 .
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду по справі № 537/1214/17 від 28.11.2018 року та постанові ВС по справі №459/1801/17 від 24.12.2019 року, відповідно до яких зазначено, що оскарження в постанові неправильних даних, не спростовує самого факту вчинення позивачем порушення вимог ПДР України і по своїй суті є опискою. Основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами (відсутність яких б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення).
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Апеляційний суд зазначає, що наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, якими, відповідно до статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівники поліції діяли у межах та відповідності до вимог чинного законодавства, а в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2024 року в адміністративній справі №404/11107/23 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 травня 2024 року в адміністративній справі №404/11107/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак