06 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/5167/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. (суддя Конєва С.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Чернівецькій області, Головного управління ПФУ у Харківській області та Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування їх і зобов'язання вчинити певні дії
26.02.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ в Чернівецькій області, Головного управління ПФУ у Харківській області та Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування їх і зобов'язання вчинити певні дії, де просив:
Визнати дії Головного управління ПФУ в Чернівецькій області протиправними у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , скасувавши рішення про відмову у призначенні пенсії № 04750017254 від 14.11.2023 р.;
Визнати дії Головного управління ПФУ у Харківській області протиправними у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії № 045750017254 від 23.01.2024 р.;
Зобов'язати Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати набуття права на отримання пенсії, з 02.12.2023 р. зрахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 р. по 29.11.2009 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. адміністративний позов задоволений частково.
Визнані протиправними та скасовані рішення Головного управління ПФУ в Чернівецькій області № 04750017254 від 14.11.2023 р. і Головного управління ПФУ у Харківській області № 045750017254 від 23.01.2024 р. та зобов'язане Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.1992 р. по 29.11.2009 р. та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнявши обгрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених в цьому судовому рішенні., а в решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. ГУ ДПС в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, де просили скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в зв'язку з наступним.
З матеріалів справи слідує, що 09.11.2023 р. позивач звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, де просив призначити пенсію за віком. Заява ОСОБА_1 за методом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Чернівецькій області та прийняте рішення № 045750017254 від 14.11.2023 р. про відмову в призначенні пенсії.
Підставами відмови зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи на території РФ з 01.01.1992 р. по 31.12.2003 р., оскільки припинена дія Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинені 13.03.1992 р. в м. Москві. Починаючи з 19.06.2023 р. обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюватиметься відповідно до законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні така двостороння угода в галузі пенсійного забезпечення з російською федерацією відсутня. Загальний страховий стаж становить 25 років 0 місяців 24 дні. Пільговий стаж - 10 місяців 29 днів.
17.01.202 р. ОСОБА_1 повторно звернувся до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява ОСОБА_1 за методом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Харківській області та прийняте рішення № 045750017254 від 23.01.2024 р. про відмову в призначенні пенсії.
Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що стаж роботи з 11.08.1986 р. по 29.11.2009 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 зараховано частково з 11.08.1986 р. по 31.12.1991 р., оскільки це робота в РФ. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 19 років 1 місяць 25 днів.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що « 1. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж…».
Згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що «1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
2. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
…4. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше».
Відповідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» « 1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:…з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. Встановлено, що « 4.2. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).\
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;…».
Судом встановлено, що до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення врегульовані були Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Так, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що «Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Відповідно «Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМ України № 637 від 12.08.1993 р. встановлено, що « 1. Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
2. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків».
Таким чином, судом встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І тільки за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній Управління Пенсійного фонду може обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб та інших первинних документів.
Така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2018 р. по справі № 275/615/17.
Відповідно статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що « 2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору».
Статтею 10 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що « 1. Громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю за кордоном, якщо така діяльність не заборонена законодавством України та держави перебування.
2. Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України».
23.12.2022 р. набрав чинності Закон України від 01.12.2022 р. № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р.», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 р. і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 р. № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р., вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 р. і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 р. № 140/98-ВР.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 р. № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992 р. Крім того, з 01.01.2023 р. російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992 р.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р., зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023 р.
Оскільки позивач набув спірний стаж до вказаної дати, тому суд розглядає справу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у тому числі з урахуванням положень Угоди.
Нормами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 цієї Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
За змістом ст. 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 р. встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. та двосторонніми угодами в цій галузі.
Абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відтак, положення Угоди від 14.01.1993 р. розповсюджуються також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 р., то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права особи на пенсію та при її обчисленні.
Приписами статті 11 Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в установленому порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, які входили до складу СРСР до 1.12.1991 р., приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» від 15.04.1994 р., ратифікованої Законом України від 11.07.1995 р № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, обчислення стажу роботи позивача здійснюється згідно із законодавством російської федерації, на території якої у спірний період відбувалась його трудова діяльність.
29.11.2022 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м. Москві.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Припинення участі російської федерації в Угоді, так само як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 р. № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» не є підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.01.1992 р. по 29.11.2009 р., адже такий стаж набутий позивачем до прийняття відповідних рішень.
Тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права особи на пенсію та її обчислення.
Слід зазначити, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Право позивача на пенсійні виплати не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди, а тому позиція відповідачів суперечить принципу верховенства права, а отже, Головними управліннями Пенсійного фонду України в Чернівецькій та Харківській областях протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача на території російської федерації.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова