Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 листопада 2024 р. №520/18679/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, 4,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61003, код ЄДРПОУ 40214227) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати відмову Департамента реєстрації Харківської міської ради у декларуванні/реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , в інтересах якої діє позивач - ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Департамент реєстрації Харківської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 в квартирі ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.05.2024 року позивач, як законний представник звернувся із заявою до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , за адресою належного йому на правці власності житла: АДРЕСА_2 . Проте, відповідачем відмовлено в реєстрації місця проживання дитини на підставі пункту 1, частини 1 статті 12 ЗУ "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" та пункту підпункту 1 87 постанови КМУ від 07.02.2022 за № 265, в яких зазначено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації місця проживання у разі, якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла.
Позивач вважає відмову відповідача незаконною, винесену неправомірно і з порушенням чинного законодавства, а тому такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 року по справі відкрито спрощене провадження.
Від Департамента реєстрації Харківської міської ради, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що при розгляді заяви ОСОБА_1 про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 посадовою особою органу реєстрації було встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Крім того, Державний реєстр прав містить актуальну інформацію про державну реєстрацію обтяжень, а саме заборону на нерухоме майно (зареєстрована на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2013 № 639/4326/13-ц; номер запису про обтяження: 2338441), що відповідно до пункту 1 , частини 1 статті 12 ЗУ "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" є підставою для відмови у реєстрації місця проживання малолітньої дитини.
Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 01.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшла з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
До заяви було додано документи: свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 06.07.2022; документ, що посвідчує особу законного представника - паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області 19.03.2013; квитанцію про сплату адміністративного збору.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем, враховуючи відомості з Державного реєстру прав про обтяження щодо житла, яке особа реєструє як місце проживання дитини, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону, підпунктом 1 п. 87 Порядку посадовою особою Департаменту реєстрації Харківської міської ради, 01.05.2024 було прийнято рішення про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини з приводу реєстрації фізичною особою громадянином місця проживання в Україні регулюються Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV), Законом України від 05.11.2021 № 1871-ІХ «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-ІХ), Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою КМУ від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок № 265).
Згідно зі статтею 3 Закону № 1382-IV місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Статтею 2 Закону № 1382-IV визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Згідно частини другої статті 4 Закону № 1871-ІХ порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1871-ІХ та пункту 5 Порядку № 265 батьки або інші законні представники зобов'язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 1871-ІХ задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 1871-ІХ реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини (частина четверта статті 7 Закону № 1871-ІХ).
Згідно частин першої, другої третьої статті 9 Закону № 1871-ІХ у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).
До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:
1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;
2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;
3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);
4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);
5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;
7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.
У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання (перебування) подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Пунктом 11 частини першої статті 1 Закону № 1871-ІХ визначено, що реєстраційна дія - це внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання / виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання / зняття з реєстрації місця проживання (перебування) / задекларованого місця проживання / зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Закону № 1871-ІХ орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування).
Наведена норма узгоджується з підпунктом 1 пункту 87 Порядку № 265, згідно якого орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання).
З наведеного видно, що однією із підстав, визначених Законом № 1871-ІХ та Порядком № 265 для прийняття рішення про відмову у реєстрації місця проживання особи, є наявність відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про обтяження житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування).
У ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час розгляду заяви позивача про реєстрацію місця проживання його малолітнього сина ОСОБА_2 посадовою особою органу реєстрації було встановлено, що Державний реєстр прав містить актуальну інформацію про державну реєстрацію обтяжень, а саме заборону на нерухоме майно (зареєстрована на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2013 № 639/4326/13-ц; номер запису про обтяження: 2338441.
Вказане також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а. с. 14 - 21).
Водночас, позивачем не заперечується, що житло, яке йому належить на праві власності, знаходиться під обтяженням, а саме вид обтяження: арешт нерухомого майна.
Враховуючи наведене та те, що у цій справі необхідно керуватися в першу чергу нормами Закону № 1871-ІХ та Порядку № 265, як спеціальними нормами, які регулюють відносини щодо вчинення реєстраційних дій, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у реєстрації місця проживання малолітнього сина ОСОБА_2 в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону № 1871-ІХ (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування) та підпункту 1 пункту 87 Порядку № 265.
Щодо посилання позивача на роз'яснення Міністерства юстиції України викладеного у листі від 11.02.2024 року №22138/127617-33-23/8.4.4, про те що факт існування запису про обтяження в Державному реєстрі прав не може бути достатньою підставою для відмови у державній реєстрації прав, суд вважає безпідставним, оскільки по-перше зазначений лист стосується питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: поширення арешту, накладеного виконавцем, на право оренди боржника-орендаря, та жодним чином не стосується правовідносин у сфері реєстрації/декларування місця проживання осіб в Україні, по-друге зазначене роз'яснення та листи державного органу не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть встановлювати порядок реєстрації місця проживання.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, 4,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61003, код ЄДРПОУ 40214227) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст рішення складено 07.11.2024 року.
Суддя Бідонько А.В.