Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 листопада 2024 року № 520/30013/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області за номером 0/60013/2413 від 22.10.2024 року «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » із 01.10.2024 р. та поновити з 01.10.2024 реєстрацію платника єдиного податку третьої групи юридичної особи.
Ухвалою суду від 04.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним вище адміністративним позовом.
Представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення № 0/60013/2413 від 22.10.2024 про анулювання, з 01.10.2024, реєстрацію платника єдиного податку третьої групи року Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на період до набрання законної чинності рішення у даній справі;
- заборонити відповідачу здійснювати реєстрацію Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на період до набрання законної чинності рішення у даній справі платником податку на додану вартість.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що підставами для винесення оскаржуваного у цій справі рішення зазначено зокрема порушення підпункту 5 підпункту 298.2,3 пункту 298.2 статті 298 та пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, - не здійснення платником єдиного податку переходу на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Представником позивача вказано, що відповідно до приписів підпункту 3 пункту 299.10, пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України позивача виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 жовтня 2024 року, проте позивач не займається жодним із видів діяльності, які, згідно з п.п. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298 статті 298 Податкового кодексу України, підпадають під обмеження перебування на єдиному податку та згідно витягу №3148 від 11.10.2024 р. є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5% від доходу. Таким чином, на переконання представника позивача, очевидна протиправність оскаржуваного рішення, що виражається в тому, що воно було прийняте в 22 жовтня 2024 року, а анулювання реєстрації повинно відбуватися раніше, до 01 жовтня 2024 року, а це прямо суперечить абзацу 5 підпункту 298.2.3, пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Також підкреслено, що скасування реєстрації платника єдиного податку, змусить фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зареєструватися платником податку на додану вартість. Водночас, у випадку задоволення позову, позивач повинен знов анулювати ПДВ за період, що період, що минув поки розглядалась справа, а також анулювати всі податкові накладні, що виписані на адресу контрагентів. Однак і у контрагентів, за податковими накладними позивача вже виникне обов'язок подати уточнюючі декларацій з ПДВ. Отже, рішення №0/60013/2413 про анулювання реєстрації платником єдиного податку, має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, що також свідчить, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та невизначеного кола юридичних осіб (невизнання податкових накладних), а також фактичного зупинення господарської діяльності у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій до ухвалення рішення суду у цій справі. Крім того, більшість абонентів позивача не є платниками ПДВ, а основні його витрати полягають у сплаті послуг на адресу контрагентів, які не є платниками ПДВ, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ. Наведене призведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку в розмірі 5 відсотків від суми доходу, що фактично призведе до виникнення у позивача додаткового навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Окремо представником заявника наголошено, що позивач фактично буде поставлений перед необхідністю застосовувати, при здійсненні господарських операцій, одночасно дві принципово відмінні системи оподаткування (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення), а це фактично ставить контрагентів у ситуацію потенційної невизначеності фінансових результатів (має контрагент право на податковий кредит чи ні). При зверненні у Електронному кабінеті платника із відповідним індивідуальним роз'ясненням до відповідача про порядок дій платника податків відповіді на поставлені питання отримано не було (докази звернення додаються). Вказане свідчить про те, що існує реальна загроза завдання шкоди правам та інтересам позивача, яка буде значною.
Також представником заявника через канцелярію суду було подано заяву про долучення копій документів в якості письмових доказів, а саме судової практики та листа відповідача №49352/06/20-40-24-07-06 від 01.11.2024 року щодо передання запиту на індивідуальну податкову консультацію ФОП ОСОБА_1 до Державної податкової служби України.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене суд вважає за можливе у порядку ч.9 ст. 205 КАС України та ч.4 статті 229 КАС України розглянути заяву позивача в порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно приписів ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Також, суд наголошує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Своєю чергою суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Аналогічні висновки наведено і у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №300/5005/22 та від 21 вересня 2023 року у справі №600/1531/23-а.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що предметом даного позову є оскарження рішення Головного управління ДПС у Харківській області за номером 0/60013/2413 від 22.10.2024 року «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 » із 01.10.2024 р.
Позивачем у адміністративному позові вказано, що оскаржуване у цій справі рішення є протиправним, оскільки відповідачем останнє прийнято із порушенням вимог чинного законодавства та без врахування усіх обставин.
Зі змісту зазначеного рішення контролюючого органу вбачається, що позивач з 01.01.2022 року до 26.10.2022 року та з 01.08.2023 року є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%.
Враховуючи вказане суд зазначає, що правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Приписами п.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Таким чином, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених Податковим кодексом України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Слід наголосити на обставинах того, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Зі змісту наведених представником заявника доводів та поданих до суду доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд доходить висновку про те, що у спірному випадку наявним є існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% позивачу буде змінено систему оподаткування, формату розрахункового документа, що може мати наслідком застосування штрафних санкцій та може призвести до зупинення діяльності заявника, й може матиме наслідком ускладнення відновлення господарської діяльності та, у зв'язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічні висновки наведено і у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №160/11784/23, постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі №420/25688/24.
Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову у вигляді зупинення дії рішення № 0/60013/2413 від 22.10.2024 про анулювання, з 01.10.2024, реєстрацію платника єдиного податку третьої групи року Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на період до набрання законної чинності рішення у даній справі відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Своєю чергою такий спосіб забезпечення позову як заборонити відповідачу здійснювати реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на період до набрання законної чинності рішення у даній справі платником податку на додану вартість, на переконання суду, не є доцільним з огляду на зупинення дії рішення № 0/60013/2413 від 22.10.2024.
Також суд наголошує, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
А обраний судом спосіб забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований на збереження існуючого статусу позивача суб'єкта господарювання до ухвалення рішення у справі, відповідає принципам, визначеним Кодексом адміністративного судочинства України.
Відтак, враховуючи вищевикладене та з огляду на обставини того, що заявником наведено достатні обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у даному випадку, наявні підстави для забезпечення даного позову у спосіб зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/60013/2413 від 22.10.2024 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з 01.10.2024, на період до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0/60013/2413 від 22.10.2024 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 01.10.2024 року на період до набрання законної сили рішенням у цій справі.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.
Суд зауважує, що згідно положень ч.8 ст. 154 КАС України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.