вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
07 листопада 2024 року Справа № 480/9660/24
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 03.10.2024 №193 в частині, яка стосується ОСОБА_1 , а саме:
1) абзац 12 пункту 1 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193, яким доручено помічнику начальника центру з правової роботи - начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 направити встановленим порядком копії матеріалів службового розслідування до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань щодо встановлених фактів та обставин, у зв'язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для відкриття кримінального провадження за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди, що призвело до збитків завданих державі у розмірі 3 935 114,50 грн.;
2) абзац 2 пункту 2 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193, яким доручено помічнику начальника центру з правової роботи - начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст. 12 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (зі змінами), забезпечити проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування завданої державі шкоди на суму 381 817,88 (триста вісімдесят одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень) 88 копійок ОСОБА_1 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить постановити ухвалу, якою забезпечити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом:
1) зупинення, до набрання рішенням у цій справі законної сили, дії наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 уз основної діяльності) від 03.10.2024 №193 в частині, яка стосується ОСОБА_1 , а саме:
- абзацу 12 пункту 1 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193, яким доручено помічнику начальника центру з правової роботи - начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 направити встановленим порядком копії матеріалів службового розслідування до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань щодо встановлених фактів та обставин, у зв'язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для відкриття кримінального провадження за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди, що призвело до збитків завданих державі у розмірі 3 935 114,50 гри.;
- абзацу 2 пункту 2 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193, яким доручено помічнику начальника центру з правової роботи - начальнику юридичної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст. 12 Закону України від 03.10.2019 №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (зі змінами), забезпечити проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування завданої державі шкоди на суму 381 817,88 (триста вісімдесят одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень) 88 копійок ОСОБА_1 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби.
2) заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання рішенням у цій справі законної сили, вчиняти дії, спрямовані на:
- направлення встановленим порядком копії матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань щодо встановлених фактів та обставин, у зв'язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для відкриття кримінального провадження за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди, що призвело до збитків завданих державі у розмірі 3 935 1 14,50 грн.
- проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування завданої державі шкоди на суму 381 817,88 (триста вісімдесят одна тисяча вісімсот сімнадцять гривень) ОСОБА_1 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби.
Заява мотивована тим, що абзац 12 пункту 1 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193 фактично встановлює обов'язок посадових осіб відповідача ініціювати проведення відповідним органом Державного бюро розслідувань досудового розслідування у кримінальному провадженні, a абзац 2 пункту 2 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193 фактично встановлює обов'язок посадових осіб відповідача ініціювати процес стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 381 817,88 грн.
Позивач/представник позивача вважає, що оскільки подання ним цієї позовної заяви не зупиняє дію оскаржуваного наказу №193 та він залишається діючим в оскаржуваній частині, тому посадові особи відповідача будуть зобов'язані ініціювати проведення відносно позивача досудового розслідування у кримінальному провадженні та претензійно-позовної роботи.
При цьому, наголосив, що невжиття заходів забезпечення позову, про які позивач/представник позивача просить у цій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки:
1) після порушення кримінального провадження воно не може бути закритим виключно на підставі рішення у цій справі про скасування Наказу №193 в частині, яка стосується позивача та органу досудового розслідування та позивачу слід буде вчинити ряд дій, передбачених кримінальним процесуальним законодавством щодо доведення кримінального провадження до завершення;
2) після відкриття провадження у справі про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 381 817,88 грн. постановлення судового рішення у цій справі не буде достатнім для закриття провадження в іншій справі про стягнення грошових коштів і позивачу слід буде ще тривалий час в судових інстанціях доводити правомірність своїх дій та відсутність у нього обов'язку для сплати указаних коштів.
Суд, аналізуючи заяву позивача/представника позивача про забезпечення позову, доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23, від 11.12.2023 року по справі № 802/112/18-а, від 18 червня 2024 року по справі № ЗП/620/6/23, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Водночас Верховний Суд у постановах від 17.05.2022 у справі № 240/16158/21, від 14.02.2024 у справі № 600/3430/23-а, від 19.09.2024 у справі № 440/3038/24, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21 та інших справах, сформував сталу правову позицію щодо того, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення, до набрання рішенням у цій справі законної сили, дії наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 уз основної діяльності) від 03.10.2024 №193 в частині, яка стосується ОСОБА_1 , а саме, абзацу 12 пункту 1 та абзацу 2 пункту 2, а також шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання рішенням у цій справі законної сили, вчиняти дії, спрямовані на направлення встановленим порядком копії матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 до відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань щодо встановлених фактів та обставин, у зв'язку з наявністю ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб військової частини НОМЕР_1 для відкриття кримінального провадження за фактом безпідставної виплати додаткової винагороди, що призвело до збитків завданих державі у розмірі 3 935 1 14,50 грн. та проведення претензійно-позовної роботи щодо відшкодування завданої державі шкоди на суму 381 817,88 грн.
Проте суд зазначає, що забезпечуючи позов вище зазначеним шляхом, суд фактично вирішує питання по суті спору. Тобто, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, та забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Крім того, представником позивача не додано жодних документів на підтвердження того, що відповідач вживає заходи на виконання абзацу 12 пункту 1 та абзацу 2 пункту 2 наказової частини наказу від 03.10.2024 №193.
При цьому суд зазначає, що підстави вважати, що абзац 12 пункту 1 та абзац 2 пункту 2 наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 03.10.2024 №193 має очевидні ознаки протиправності та порушує права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений заявником, в цьому випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника заявника для забезпечення позову суд на даний час не вбачає.
Враховуючи зазначене, виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя В.О. Павлічек