07 листопада 2024 року м. Рівне №460/12062/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення №172450008045 від 27.06.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання відповідача зарахувати до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, періоди роботи 01.08.1982 по 05.11.1983 в Костопільському міському ясла-садку №6, з 23.09.1985 по 01.03.1987 в дитячому садку військової частини НОМЕР_1 на посаді музпрацівника, з 02.03.1987 по 23.02.1988 на посаді музичного працівника військової частини НОМЕР_2 та повторно розглянути питання щодо нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 10.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що після призначення пенсії за віком, звернулась до пенсійного органу з заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак отримала відмову. Вказує, що до її спеціального страхового стажу протиправно не зараховано періоди роботи 01.08.1982 по 05.11.1983 в Костопільському міському ясла-садку №6, з 23.09.1985 по 01.03.1987 в дитячому садку військової частини НОМЕР_1 на посаді музпрацівника, з 02.03.1987 по 23.02.1988 на посаді музичного працівника військової частини НОМЕР_2 , що дають право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подало. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком з 28.03.2024 відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Станом на день призначення пенсії за віком, позивач мала страховий стаж роботи 40 років 10 місяців 13 днів.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 , що стосуються спеціального стажу, позивач працювала:
з 01.08.1982 по 05.11.1983 на посаді музичного працівника в Костопільському міському яслах-садку №6;
з 23.09.1985 по 23.02.1988 на посаді музичного працівника дитячого садка №68 військових частин НОМЕР_1 та 64050;
з 14.03.1989 по 03.08.1992 на посаді музичного керівника дитячого садка №68 військової частини НОМЕР_2 ;
з 07.08.1992 по 17.10.1992 на посаді музичного керівника дитячого садка №7 військової частини НОМЕР_4 ;
з 01.12.1992 по 17.08.1999 на посаді вчителя музики Костопільської загальноосвітньої школи №6 І-ІІІ ступенів.
Також, з 15.01.2002 по даний час ОСОБА_1 працює на посаді вчителя музики початкових класів Костопільської загальноосвітньої школи-комплексу №6 I-III ступенів, яка рішенням Костопільської міської ради №184 від 08.07.2021 перейменована на Костопільський ліцей №6 Костопільської міської ради.
19.06.2024 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкового державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №172450008045 від 27.06.2024 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказано, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування, стаж роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій склав 28 років 10 місяців 23 дні.
До стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.08.1982 по 05.11.1983 в ясла-садку №6, з 23.09.1985 по 01.03.1987 в дитячому садку військової частини НОМЕР_1 на посаді музпрацівника, з 02.03.1987 по 23.02.1988 на посаді музичного працівника дитсадка військової частини НОМЕР_2 , оскільки посади музпрацівника або музичного працівника не передбачені постановою №909.
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV).
Згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням пенсійного віку, наявністю необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17.
Підставою для відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що до спеціального стажу не зараховані періоди роботи з 01.08.1982 по 05.11.1983 в ясла-садку №6, з 23.09.1985 по 01.03.1987 в дитячому садку військової частини НОМЕР_1 на посаді музпрацівника, з 02.03.1987 по 23.02.1988 на посаді музичного працівника дитсадка військової частини НОМЕР_2 , оскільки посади музпрацівника або музичного працівника не передбачені постановою №909.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Відповідно до положень статті першої Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 №2145-VIII законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Спеціальні закони - закони України «Про дошкільну освіту», «Про повну загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» (п.26 ч.1 ст.1 Закону).
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Тобто, структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Статтею 1 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-ІІІ визначено, що: система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти; позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб'єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» передбачено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено типи позашкільних навчальних закладів, зокрема, мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо (пункт 6).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Вказаним переліком у розділі «Освіта» передбачено, що правом виходу на пенсію за вислугою років користуються, зокрема:
у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;
у позашкільних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Так, відповідно до записів трудової книжки, позивач працювала з 01.08.1982 по 05.11.1983 на посаді музичного працівника в Костопільському міському яслах-садку №6 та з 23.09.1985 по 23.02.1988 на посаді музичного працівника дитячого садка №68 військових частин 75051 та 64050.
Вказане також підтверджується довідкою Закладу дошкільної освіти №2 «Мрія» Костопільської міської ради №17 від 18.06.2024.
Разом з тим, пенсійний орган вказує, що посади музпрацівника або музичного працівника не передбачені постановою №909.
Поряд з цим, зауважень щодо роботи з 14.03.1989 по 03.08.1992 на посаді музичного керівника дитячого садка №68 військової частини НОМЕР_2 , з 07.08.1992 по 17.10.1992 на посаді музичного керівника дитячого садка №7 військової частини НОМЕР_4 , з 01.12.1992 по 17.08.1999 на посаді вчителя музики Костопільської загальноосвітньої школи №6 І-ІІІ ступенів - у пенсійного органу не виникло.
Більше того, відповідно до розрахунку стажу Форми РС-право, при призначенні пенсії страховий стаж ОСОБА_1 визначено як 40 років 10 місяців 13 днів, з яких зокрема періоди роботи 01.08.1982 по 05.11.1983 та з 19.11.1985 по 01.03.1987, віднесено до категорії працівників освіти, соцзабезпечення (особливості трудової діяльності).
Також, судом достеменно встановлено, що станом на дату досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді вчителя музики в Костопільському ліцеї №6 Костопільської міської ради.
Вказане також підтверджується довідкою Костопільського ліцею №6 Костопільської міської ради №1-28/92 від 11.04.2024.
Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 по справі №756/9879/16-а викладено висновок стосовно того, що при встановленні права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України «Про освіту» №1060-XII, Закону України «Про позашкільну освіту» №1841-III, Переліків №963, №433, які також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.
Тобто, при встановленні права на зарахування періоду роботи позивача до спеціального страхового стажу, який дає право, у тому числі на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, необхідним є системний аналіз законодавства, з метою встановлення, чи відноситься посада музичного працівника в закладі позашкільної освіти, до педагогічних посад.
При цьому, Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком від 04.11.1993 №909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі №442/456/17 при розгляді подібних правовідносин, суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №419/794/15, і серед іншого вказав: «Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909».
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17, Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №233/4308/17, від 08.04.2020 у справі №149/2408/17.
За наведеного, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, Переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, суд дійшов висновку, що посада музичного працівника в Костопільському міському яслах-садку №6 та дитячого садка №68 військових частин 75051 та 64050, яку позивач обіймала з 01.08.1982 по 05.11.1983 та з 23.09.1985 по 23.02.1988, відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №172450008045 від 27.06.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, з метою відновлення права позивача, пенсійний орган належить зобов'язати зарахувати до спеціального стажу відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.08.1982 по 05.11.1983, з 23.09.1985 по 01.03.1987, з 02.03.1987 по 23.02.1988.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування, стаж роботи, що дає право на виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій склав 28 років 10 місяців 23 дні.
Таким чином, з урахуванням періодів роботи з 01.08.1982 по 05.11.1983, з 23.09.1985 по 01.03.1987, з 02.03.1987 по 23.02.1988, спеціальний страховий стаж позивача становить понад 30 років.
Водночас, суд вважає безпідставним зазначати конкретну кількість років, місяців та днів стажу позивача, який підлягає зарахуванню до спеціального, адже такими повноваженнями наділений пенсійний орган та є дискреційними.
У свою чергу, для встановлення підстав для нарахування та виплати позивачу спірної грошової допомоги, суду достатньо, що спеціальний страховий стаж позивача становить понад 30 років.
Отже, враховуючи те, що позивач досягла пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, працювала в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії не отримувала, то в даному випадку дотримано всіх необхідних умов для виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що визначені пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За правилами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, суд враховує, що нарахування та виплату проводить територіальний орган Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Тому, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, періоди роботи 01.08.1982 по 05.11.1983, з 23.09.1985 по 01.03.1987, з 02.03.1987 по 23.02.1988 та повторно розглянути заяву про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, а саме 1211, 20 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №172450008045 від 27.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.08.1982 по 05.11.1983, з 23.09.1985 по 01.03.1987, з 02.03.1987 по 23.02.1988 та повторно розглянути заяву про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області суму судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 07 листопада 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл.,46001, ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769)
Суддя Н.В. Друзенко