Справа № 420/21845/24
06 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9468/15- 32-07-06 від 11.03.2024 на суму 167400,00грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9471/15- 32-07-06 від 11.03.2024 на суму 1020,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що контрольна розрахункова операція посадовими особами відповідача проведена не у порядку та у спосіб, встановлені нормами чинного законодавства. У відповідях на адвокатські запити відповідачем не надано доказів здійснення контрольної розрахункової операції, зокрема: відсутнє складення акту за результатами проведення контрольної розрахункової операції під час проведення фактичної перевірки діяльності Позивача; відсутні відомості про посадову особу фіскального органу, яка здійснила контрольну розрахункову операцію, у кого та коли; відсутнє складення акту про повернення товару Позивачу, за результатами такої контрольної розрахункової закупки; відсутній акт отримання та повернення грошових коштів для здійснення контрольної розрахункової операції у позивача.
Більш того, вказує позивач, у наказі Головного управління ДПС в Одеській області "Про проведення фактичної перевірки" №1069-п від 08.02.2024 не передбачено проведення посадовими особами контролюючого органу контрольної розрахункової операції відповідно до вимог п. 20.1.11 ст. 20 та п. 80.4 ст. 80 ПК України.
Також позивач зазначає, що згідно Акту приймання-передачі до Договору від 29.05.2024, позичкодавець передав користувачу вищенаведений водонагрівач електронний DJOUL50 SV05044 в кількості 1 штука та Газовий котел ITALTHERM smart 25f-6 шт. 6. Відповідно до наведеного договору та акту приймання-передачі до нього вбачається, що водонагрівач електронний DJOUL50 SV05044 та Газовий котел ITALTHERM smart 25f перебували в магазині позивача саме в якості макету. Факт того, що представники ГУ ДПС в Одеській області поклали кошти на стійку в магазині, поки Позичав намагався їм пояснити, що товар, викладений на вітрині в магазині, є макетом, і що його можна замовити не підтверджує факту вчинення операції купівлі- продажу товару.
Позивач у позовній заяві також вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІПТОЛАБ» (далі за текстом Позичкодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі за текстом Користувач) укладено Договір, згідно умов якого Позичкодавець передає в безоплатне користування майно, визначене в Акті приймання-передачі майна до цього Договору, з метою розміщення останнього на вітрині Користувача, а останній зобов'язується, у разі наміру Покупця придати даний товар, поставити та продати такий товар, згідно Договору поставки, що укладений між Позичкодавцем та Користувачем. Згідно Акту приймання-передачі до Договору від 29.05.2024, Позичкодавець передав користувачу вищенаведений водонагрівач електронний DJOUL50 SV05044 в кількості 1 штука та Газовий котел ITALTHERM smart 25f-6 шт. Виходячи з викладеного, ITALTHERM smart 25f не є товарними запасами Позивача, воне не реалізуються Позивачем, а отже у Позивача відсутній обов'язок вести їх облік відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Позивач у позовній заяві стверджує, що в акті перевірки №5578/15/53/PPO/2571401517 від 19.02.2024 зазначається лише фраза: «До перевірки не надано документи, що належать та пов'язані з предметом перевірки» та що перевіряючі засотували формальний підхід продублювавши в акті перевірки частину абз 1 п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України без зазначення конкретизації та деталізації. Відсутнє посилання та/або запит співробітників відповідача на отримання документів які не надано позивачем. Невід'ємна частина зазначеного податкового повідомлення-рішення підписана неуповноваженими особами контролюючого органу, що свідчить про невідповідність такого рішення вимогам закону щодо форми.
Ухвалою суду від 16.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами та вважає доводи позивача необґрунтованими та повністю безпідставними.
Відповідач вказує, що Головним управлінням ДПС в Одеській області не було допущено жодних порушень в ході прийняття наказу від 08.02.2024 №1069-п щодо призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , адже перевірка відбулась в рамках вимог, визначених законодавством. Позивач безпідставно посилається на недодержання вимог законодавства в ході направлення запиту ФОП ОСОБА_1 щодо надання документів.
У відзиві на позов відповідач також зазначає, що в ході проведення фактичної перевірки було встановлено, що розрахункова операція на суму 6000 грн. не проведена через програмний реєстратор розрахункових операцій ( далі ПРРО), розрахунковий документ не виданий. Порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації, (зберігання) а саме: суб'єктом господарювання не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів що на момент перевірки знаходяться у місці продажу на загальну суму 161400 грн. згідно додатку до акту перевірки. Не забезпечено можливість розрахунку у безготівковій формі за продаж товару, а саме відсутній банківський платіжний термінал. До перевірки не надано документи, що належать та пов'язані з предметом перевірки
Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі пп. 80.2.4 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами) на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 08.02.2024 №1069-п та відповідно направлень від 08.02.2024 № 2058 та від 08.02.2024 № 2059 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.
За результатом проведення 16.02.2024 року фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт (довідку) фактичної перевірки від 19.02.2024 року № 5578/15/53/РРО/ НОМЕР_1 у якому зафіксовані порушення позивачем вимог п.1, п. 2 та п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
Так, перевіркою встановлено:
- проведення контрольної розрахункової операції без застосування ПРРО реєстратора розрахункових операцій (програмного реєстратора розрахункових операцій, розрахункової книжки) при продажу товарів (наданні послуг) Водонагрівач електронний побутовий DJOUL50 SV05044 - 1 шт.;
- сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 6000 грн; сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) 0 грн; невідповідність сум готівкових коштів 6000 грн. не проведено через ПРРО;
- додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки: Розрахункова операція на суму 6000 грн не проведна через програмний реєстратор розрахункових операцій (далі - ПРРО), розрахунковий документ не видано;
- порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів на місці реалізації (зберігання), а саме: суб'єктами господарювання не надано під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) на загальну суму 161400 грн згідно додатку до акту перевірки;
- не забезпечено можливість розрахунку у безготівковій формі за продаж товару, а саме відсутній банківський платіжний термінал;
- для перевірки не надані документи, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
На підставі акту перевірки від 19.02.2024 року №5578/15/53/РРО/2571401517, Головним управлінням ДПС в Одеській області 11.03.2024 року винесено податкові повідомлення-рішення:
- №9468/15-32-07-06, яким за порушення п.1, п. 2 та п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у сумі 167400,00 грн;
- №9471/15-32-07-06, яким за порушення п. 82.5 ст. 82 Податкового кодексу України застосовано штрафні(фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1020,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішення позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 19-1 ПК України, визначені функції контролюючих органів.
Так, зокрема, контролюючі органи виконують такі функції:
- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, тут і надалі в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу);
- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (п.п.19-1.1.14. п.19-1.1 ст.19-1 ПК України).
Як зазначено у п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст.80 ПК України.
Відповідно до п.80.1. ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 ст.80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (п.80.2.4).
Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно із п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Судом встановлено, що відповідачем в ході проведення перевірки були встановлені порушення з боку позивача п.1, п.2 та п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуги» та п. 85.2, ст. 85 ПКУ.
Відповідно до п.1, п.2 та п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуги» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;
12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
На спростування висновків відповідача щодо порушення позивачем п.1, п. 2 та п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач надав до суду копію договору від 29.05.2023 між ТОВ “КРІПТОЛАБ» (позичкодавець) та ФОП ОСОБА_1 (користувач), відповідно до умов якого позичкодавець передає в безоплатне тимчасове користування майно, визначене в Акті приймання-передачі майна до цього Договору, з метою розміщення останнього на вітрині магазину Користувача, а останній зобов'язується, у разі наміру Покупця придбати даний товар, поставити та продати такий товар, згідно Договору поставки, що укладений між Позичкодавцем та Користувачем (п.1.1). Перелік та характеристики майна, що передається в користування за цим договором, визначені в Акті приймання-передачі до цього Договору (п.1.2).
Відповідно до акту приймання-передачі до договору від 29.05.2023 року ТОВ “КРІПТОЛАБ» передало позивачу:
- Водонагрівач електронний DJOUL50 SV05044 - 1 шт;
- Газовий котел ITALTHERM SMART 25f - 6 шт
- Газовий котел Airfel Digifel DUO 24 - 3 шт;
- Розширювальний бак Cimm 81 3 шт;
- Розширювальний бак Cimm 121 1 шт;
- Розширювальний бак Cimm 181 1 шт;
- Радіатор Біметалевий EcoLite 500/80 50 сек;
- Бойлер Буферний Теплобак 200л 1 шт;
- Сталевий радіатор DJOUL 22т500-1000 2 шт;
- Сталевий радіатор DJOUL 227500-800 1 шт.
Відповідно до п.1 розділу І Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 року №496 (далі - Порядок) цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон), Податкового кодексу України (далі - Кодекс), Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.
Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Згідно п.2 розділу І Порядку первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару; товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Так, зважаючи на те, що водонагрівач та газові котли, перелік яких наведено у додатку до акту перевірки “Відомість», позивачу на праві приватної власності не належить та позивачем взято у користування з демонстраційною метою, відтак підстав для обліку таких пристроїв в якості товарного запасу немає.
Водночас, щодо встановлення факту продажу водонагрівача без використання ПРРО суд зазначає, що відповідачем факту такого продажу не доведено, позивачу такий водонагрівач на праві власності не належить, а відтак і бути проданим з використанням ПРРО та видачею розрахункового документа бути не може.
Відтак, на підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №9468/15-32-07-06 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 82.5 ст. 82 Податкового кодексу України суд зазначає.
З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2024 року під час проведення перевірки перевіряючими керуючись приписами ст. 20 Податкового кодексу України та наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 08.02.2024 року №1069-п для проведення фактичної перевірки запитом витребувано у ФОП ОСОБА_1 у термін до 12.02.2024 року документи, а саме: реєстраційне посвідчення на РРО, довідка про опломбування РРО; ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з додатками, (ліцензії на інші види діяльності); книга обліку розрахункових операцій на РРO; розрахункові книжки; контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі; первинні документи на товар опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару; Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність; форма ведення обліку товарних запасів; трудові договори з найманими працівниками; документи на право власності чи користування господарською одиницею; договір надання послуг еквайрінгу з еквайринговою установою; банківські виписки по розрахунковим рахункам; документ, (виписки) що підтверджують виконання операцій з використанням еквайрингу з відображенням обов'язкових реквізитів; інші документи що належать або пов'язані з предметом перевірки; копії паспорту громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
При цьому, з наданих відповідачем до суду копій документів вбачається, що позивачем під час фактичної перевірки надавались договір, ТТН, видаткові накладні.
При цьому в акті фактичної перевірки від 19.02.2024 року перевіряючими встановлено, серед іншого, порушення з боку позивача п.85.2 ст. 85 ПКУ, а саме до перевірки не надані документи, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
Також разом з відзивом на адміністративний позов відповідачем було надано акт від 12.02.2024 року № 683/15-32-07-06-07, відповідно до якого вказаний акт було складено про те, що на початок перевірки та на поточну дату платником податків до перевірки не надані документи що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: первинні документи на товар, форма ведення обліку товарних запасів, договір надання послуг еквайрінгу з еквайринговою установою, банківські виписки по розрахунковим рахункам, документ, (виписки) що підтверджують виконання операцій з використанням еквайрингу з відображенням обов'язкових реквізитів, книга обліку доходів і витрат / типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями, трудові договори з найманими працівниками, документи на право власності чи користування господарською одиницею. Письмових пояснень щодо ненадання документів що належать або пов'язані з предметом перевірки платником податків не надавались.
Також відповідачем до суду надано акт від 16.02.2024 №789/15-32-07-06-17, відповідно до якого на початок перевірки та на поточну дату платником податків до перевірки не надані документи що належать або пов'язані з предметом перевірки, а саме: первини документи на товар (надано не в повному обсязі), форма ведення обліку товарних запасів (надано за період 18.01.2024-09.02.2024), договір надання послуг еквайрінгу з еквайринговою установою, книга обліку доходів і витрат / типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами підприємцями, документи на право власності чи користування господарською одиницею. Письмових пояснень щодо ненадання документів що належать або пов'язані з предметом перевірки платником податків не надавались.
Відповідно п.85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідно до пункту 85.7 статті 85 ПК України, отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
Пунктом 85.8 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Судом встановлено те, що відповідно до акту повернення документів позивачу 19.02.2024 було повернуто такі первинні документи: Виписки по розрахунковому рахунку НОМЕР_2 відкритому в АТ "ПУМБ" за період: з 25.11.2022 по 25.11.2023 (на 5 арк.), з 25.11.2023 по 08.02.2024 (на 2 арк.), форма ведення обліку товарних запасів з датою внесення 18.01.2024 (4 строки), 24.01.2024 (2 строки), 25.01.2024 (2 строки), 09.02.2024 (1 строка) на 1 арк., видаткова накладна № 88 від 18.01.2024 (1 арк.) 42200,64грн., видаткова накладна № 21 від 18.01.2024 (1 арк.) 53844,75 грн., видаткова накладна № 122 від 25.01.2024 (1 арк.) 66557,40грн., видаткова накладна № 3027 від 11.12.2023 (1 арк.) 66557,40грн., видаткова накладна № 51 від 26.09.2023 (1 арк.) 85985,50грн., видаткова накладна № 2471 від 18.10.2023 (1 арк.) 85360,50грн., видаткова накладна № 2800 від 15.11.2023 (1 арк.) 118333,32грн., видаткова накладна № 29 від 07.09.2023 (1 арк.) 111057,90грн., видаткова накладна № 15 від 07.09.2023 (1 арк.) 89836,00грн., видаткова накладна № 1864 від 24.08.2023 (1 арк.) 89836.00грн., видаткова накладна № 1786 від 17.08.2023 (1 арк.) 87444,72грн., видаткова накладна № 1674 від 10.08.2023 (1 арк.) 123414.66грн., видаткова накладна № 1580 від 03.08.2023 (1 арк.) 89836,20грн., видаткова накладна № 93 від 21.07.2023 (1 арк.) 85921,00грн., видаткова накладна № 79 від 10.07.2023 (1 арк.) 86352,25грн., видаткова накладна № 70 від 03.07.2023 (1) арк.) 83556,25грн.. видаткова накладна № 59 від 20.06.2023 (1 арк.) 85929,50грн., видаткова накладна № 96 від 24.07.2023 (1 арк.) 3484,00грн., видаткова накладна № 47 від 06.06.2023 (1 арк.) 21773,90грн., видаткова накладна № 44 від 12.09.2023 (1 арк.) 102000,00грн., видаткова накладна № 47 від 06.06.2023 (1 арк.) 21773,90грн., видаткова накладна № 2887 від 23.11.2023 (1 арк.) 82880,04грн., товарно-транспортна накладна №1407 від 11.12.2023 (1) арк.) 85149,00грн., копія договору відповідального зберігання № ВЗ 1/0902 від 03.07.2023 на 3 арк., між ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 (поклажодавець), та ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 (зберігач).
Отже, позивачем до перевірки надавались первинні документи та зокрема форма ведення обліку товарних запасів.
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку другої групи.
Відповідно п.291.2. ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п. 296.1. ст. 296 ПК України, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Згідно з п. 296.2. ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно з п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Так, пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Як вже зазначалося судом, позивачем на запит контролюючого органу стосовно надання копій документів, були надані всі наявні у позивача, згідно витребуваного переліку, документи, будь які інші документи податковим органом не витребовувалися.
Проте відповідачем у акті перевірки не наведено переліку документів, які позивачем надано не було, а лише узагальнено стверджується про ненадання до перевірки документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
Крім того, зважаючи на те, що позивач як вбачається з акту перевірки не має банківського платіжного терміналу, відтак і відсутність у нього договору по наданню послуг еквайрингу не є підставою для того, щоб вважати позивача таким, що порушив вимоги п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного суд дійшов про необґрунтованість висновків акту фактичної перевірки про порушення з боку позивача п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати і податкове повідомлення-рішення №9471/15- 32-07-06 від 11.03.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №15356/15-32-07-06 від 28.06.2023 року не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, тобто прийняте відповідачем необґрунтовано, безпідставно, без з'ясування та врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку що позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1684,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, слід стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1684,20 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
Адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.03.2024 №9468/15-32-07-06 та №9471/15- 32-07-06.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1684,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044).
Суддя П.П.Марин