Справа № 821/1469/16
06 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2016 №№ 0004441406, 0004451405, 0004461405; зобов'язати відповідача повернути вилучений під час фактичної перевірки товар (алкогольні напої).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перевірка, на підставі якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, проведена з порушеннями вимог законодавства. Таке порушення, на думку позивача, полягало, зокрема, у тому, що уповноважені нею особи не підписували жодних документів, складених посадовими особами відповідача. Крім того, як стверджує позивач, посадові особи відповідача незаконно вилучили 599 одиниць товару (алкогольних напоїв), які належали їй на праві приватної власності й жодного адміністративного протоколу не склали.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 07.11.2016, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, відмовив в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і закрив провадження в частині позовних вимог щодо зобов'язання повернути товар.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.08.2024 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено: скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
05.09.2024 справа № 821/1469/16 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматичного авторозподілу між суддями визначено головуючим суддею суддю Завальнюка І.В., у зв'язку із чим справу належить прийняти до розгляду.
Ухвалою від 10.09.2024 прийнято справу до розгляду та продовжено судовий розгляд; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; провадження в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області щодо зобов'язання повернути товар - закрито; замінено відповідача з Головного управління ДФС в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) на Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (43995495); витребувано від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (43995495) докази законодавчо визначених підстав для проведення фактичної перевірки відносно ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), оформленої актом від 19.08.2016 № 320/21/22/РРО/ НОМЕР_1 .
01.10.2024 до суду від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області у відповідності до вимог ст. 191, ст.20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) прийнято наказ від 01.08.2016 року № 345 «Про проведення фактичних перевірок». Відповідно до переліку суб'єктів, які підлягали відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, визначено й ФОП ОСОБА_1 (код за РНОКПП НОМЕР_1 ), з 16.08.2016 року тривалістю 10 діб. Підставою для прийняття даного наказу слугувало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством, недопущення порушень у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Норма пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на відповідача. З урахуванням положень даної норми контролюючим органом було дотримано положення пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. При цьому, посилання Позивача на невідповідність виданого наказу вимогам пп.80.2.5, п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки на думку Позивача, наказ не містить підставу для проведення фактичної перевірки - є повністю необґрунтованими. Всі дії контролюючого органу вчинені в рамках фактичної перевірки, що фігурує в даній справі - є повністю обґрунтованим, та таким, який прийнято в межах повноважень.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області прийняло наказ від 01.08.2016 № 345 «Про проведення фактичних перевірок». Відповідно до переліку суб'єктів, які підлягали відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, визначено ФОП ОСОБА_1 з 16 серпня 2016 року тривалістю 10 діб.
Згідно з наказом «Про проведення фактичних перевірок» виписані направлення.
Перед проведенням перевірки здійснена контрольна розрахункова операція, а саме о 10:55 придбано пиво «Bavaria premium Beer» 4,9 % алк. за ціною 20 грн без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), про що складений відповідний акт від 19.08.2016 № 269.
Реалізацію алкогольного напою здійснила ОСОБА_2 .
Після ознайомлення з наказом та направленнями на перевірку ОСОБА_2 (особа, яка проводила розрахунки) відмовилася від підпису в направленні, про що складений акт.
З урахування цього складений акт фактичної перевірки від 18.08.2016 №320/21/22/РРО/ НОМЕР_1 , згідно з висновками якого позивач допустив порушення вимог:
- пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з проведенням розрахункової операції з реалізації пива «Bavaria premium Beer» 4,9 % алк. за ціною 20 грн без застосування РРО;
- статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (реалізація алкогольних напоїв без придбання ліцензії), у зв'язку з реалізацією алкогольного напою за відсутності відповідної ліцензії;
- пункту 44.3 статті 44 ПК України, у зв'язку з на ненаданням документів до перевірки, а саме: книги обліку розрахункових операцій, контрольних стрічок, довідки про опломбування РРО.
На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 8 вересня 2016 року: - № 0004441405, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення у розмірі 1 грн; - № 0004451405, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 80758 грн; - № 0004461405, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.
Позивач, зважаючи на протиправність проведеної фактичної перевірки, що полягає у нездійсненні уповноваженими нею особами будь-яких підписів під час її проведення, звернулася до суду з позовом про скасування прийнятих на підставі цієї перевірки податкових повідомлень-рішень.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
За висновком Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2024 року по цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, надали правову оцінку лише доводам щодо пред'явлення відповідних документів у визначений законодавством спосіб ОСОБА_2 , яка є особою, що фактично провела розрахункову операцію.
Втім, зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій не дає підстав вважати, що суди перевірили існування законодавчо визначених підстав для проведення фактичної перевірки, на підставі висновків якої ухвалені спірні у справі податкові повідомлення-рішення.
У свою чергу, сторона позивача наголошує на відсутності передбачених податковим законодавством передумов для проведення перевірки з покликанням, зокрема, на те, що відповідні документи не були вручені уповноваженій особі (про безпідставність цих доводів вказав Верховний Суд за результатами касаційного розгляду), а також на те, що реалізація відповідних повноважень відповідачем здійснена за відсутності передбачених ПК України підстав.
Відповідно до наказу від 01.08.2016 № 345 ГУ ДФС у Херсонській області «Про проведення фактичних перевірок» (т. І, а.с. 82):
«Керуючись ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України, з метою дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів на території Херсонської області НАКАЗУЮ: 1. Організувати у серпні поточного року проведення фактичних перевірок платників податків на підставі ст.20, пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України відділом фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області. 2. Затвердити перелік суб'єктів (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податків, який перевіряється) та/або об'єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, із зазначенням дати початку та тривалості перевірок. 3. Перевірки проводити згідно з направленнями, оформленими відповідно до вимог п.81.1. ст.81 Податкового кодексу України окремо на кожного суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податків, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться. 4. Тривалість фактичної перевірки не повинна перевищувати 10 діб, з правом продовження на строк до 5 діб за підстав, визначених пп.82.3.1 та пп.82.3.2 п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника ОСОБА_3 ».
За змістом підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (які наведені в наказі) фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:
у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Пункт 81.1 статті 81 ПК України передбачав, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
За обставин розглядуваного спору, представник позивача наполягає на відсутності передбачених податковим законодавством передумов для проведення перевірки, зважаючи на те, що реалізація відповідних повноважень відповідачем здійснена за відсутності передбачених ПК України підстав.
У постанові від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформував висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.
З огляду на матеріали справи, перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена на підставі наказу від 01.08.2016 №345 та направлень від 16.08.2016 №№1118, 1119, копії яких наявні в матеріалах справи.
Підставою для проведення фактичної перевірки слугував зазначений у вищевказаному наказі, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин, зокрема і у сфері виробництва та обігу пального.
Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
Відповідні функції контролю передбачені також і пп. 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19- 1.1.17, 19-1.1.54. п. 19-1.1 ст. 19-1 ПКУ, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.
Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.
При цьому, окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що здійснення контролюючим органом фактичних перевірок суб'єктів господарювання, які займаються виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, допускається на підставі їхньої діяльності в цих сферах, незалежно від наявності інформації про можливі порушення.
Це означає, що право на проведення перевірки може бути зумовлене лише самим фактом здійснення діяльності, яка підлягає державному контролю. У таких випадках контролюючому органу не потрібно надавати докази чи підтвердження про порушення вимог законодавства, щоб ініціювати перевірку. Однак проведення фактичної перевірки можливе за умови дотримання всіх процедурних аспектів, а саме: прийняття відповідного наказу на проведення перевірки; вручення наказу відповідальним особам суб'єкта господарювання; надання направлень на проведення перевірки; пред'явлення службових посвідчень представниками контролюючого органу.
У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата акцентувала увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Як вбачається з обставин справи, а також наказу від 01.08.2016 № 345, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі фактично призначило перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
З урахуванням зазначеного, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не мало зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №140/2889/21.
За викладених вище обставин, судом встановлено існування законодавчо визначених підстав для проведення фактичної перевірки позивача, на підставі висновків якої ухвалені спірні у справі податкові повідомлення-рішення, а також відсутність порушень в цьому аспекті в процедурі, як передумови для контрольного заходу.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі “Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме “небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов'язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (проспект Незалежності (проспект Ушакова), 75, м. Херсон, 73022; 43995495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.