21 жовтня 2024 р. № 400/8703/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання Дидіної А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправною та скасування довідки від 30.08.2024 № 26; скасування наказу від 31.08.2024 № 387; визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогами визнати протиправною та скасувати довідку №26 військово-лікарської комісії, яка складена 30.08.2024 року відносно ОСОБА_1 , 1990 року народження; зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 повторно видати направлення на медичній огляд, для встановлення придатності до військової служби ОСОБА_1 , 1990 року народження; визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 щодо складання наказу №387 від 31.08.2024 про призов та направлення для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , 24.07.1990; скасувати наказ №387 від 31.08.2024 про призов та направлення для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , 24.07.1990, який підписаний начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ; виключити зі списків військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 28.08.2024 року приблизно о 16 годині в м. Миколаєві, біля авторинку по вулиці Троїцькій, представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , було затримано позивача, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 Йому було виписана повістку №1461, де було вказано що ОСОБА_1 необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Незважаючи на виписану повістку, ОСОБА_1 було незаконно затримано. Після затримання ОСОБА_1 , без його згоди, було перевезено до обласного призовного пункту за адресою: АДРЕСА_4 , де його незаконно отримували. За фактом незаконного позбавлення воли ОСОБА_1 представник позивача, адвокат Мартишко В.А., неодноразово звертався до правоохоронних органів. Також ним подана заява до ТУ ДБР в м. Миколаєві, щодо незаконних дій з приводу викрадення і незаконного позбавлення воли ОСОБА_1 29.08.2024 адвокатом Мартишко В.А., подана заява до Корабельного районного суду м. Миколаєва в порядку ст. 206 КПК України (копії документів щодо незаконних дій працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 додаються). В період з 28.08.2024 по 31.08.2024 позивач один раз дзвонив з мобільного телефону та повідомив, що з 28.08.2024 він незаконно знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Також він повідомив, що до нього застосовуються заходи фізичного впливу, з метою підписання якихось документів , в тому числі медичних документів. Ніяких медичних оглядів та аналізів не здавав, так як неодноразово заявляв, що у нього є хронічні захворювання і що йому необхідно час для проведення додаткових медичних досліджень. Також він повідомив, що він неодноразово просив керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 відпустити його та надати час для проведення медичного огляду. Керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовляло йому в його клопотаннях. Під час спілкування з дружиною позивача, у період з 28.08.2024 по 30.08.2024 також повідомила, що її чоловік 2 раза дзвонив з чужого телефону, та повідомив їй, що його незаконно, без його волі тримають за адресою: АДРЕСА_4 . Працівники РТЦК та СП знущаються над ним психологічно давлять на нього та змушують підписати якісь документи, та пройти медичний огляд. В телефонному режимі позивач повідомив дружину, що він жодного документа не підписував, та медичний огляд, який його змушують пройти не проходив, та ніякі медичні документи не підписував, аналізи не здавав. 31.08.2024 приблизно о 5-00 год. позивач здійснив дзвінок на мобільний телефон свого представника, адвоката Мартишко В.А., та повідомив, що його з РТЦК та СП за адресою: АДРЕСА_4 , перевозять до військової частини. Куди саме, він не знає. Під час надання копій вказаних документів, позивач пояснив, що медичний огляд він не проходив, аналізи він здавав. Підпису в отриманнях вказаних документів, він не ставив. Медичні документи, картка обстеження та медичного огляду та довідка №26 військово-лікарської комісії ніякого відношення до його не має, так як він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а вказані медичні документи стосуються ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час вивчення документів, які надіслав позивач було встановлено, що у військовому квітку на ім'я ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 у графі «Підпис власника військового квітка» відсутній підпис ОСОБА_1 В розділі VI «Відмітки про військовий облік» стоїть печатка «Знято з військово обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 » стоїть тільки рік « 24» та підпис, а дата та місяць не стоїть. Позивач наголошує що, картка обстеження є підставою складення оскаржуваної довідки №26, тобто має юридичні наслідки для позивача. На підставі вищенаведеного позивач вважає, що відповідачем порушено процедуру встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я позивача, ОСОБА_1 . Щодо видання начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 наказу про призов та направлення для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , то відповідно до норм законодавства, розпорядження та повістка є різними документами. З аналізу норм права можливо зробити висновок, що мобілізаційне розпорядження -це розпорядження керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке видане на підставі Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та в порядку Положення №1487. Враховуючи, що за нормою ч.13 ст.2 Закону №2232 проведення медичного огляду є обов'язковою умовою, без якої начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 наказ про призов та направлення для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 є не законним та підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням процедури встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію обґрунтував наступним. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. У разі збройної агресії проти України Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ. Призови на військову службу військовозобов'язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Військова служба за призовом під час мобілізації є видом військової служби, початком проходження якої вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно з Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Позивач до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду оскаржуваної довідки не звертався. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. В позовній заяві позивач визначив спосіб захисту свого права шляхом скасування Наказу № 387 від 31.08.2024, тобто шляхом скасування індивідуального акту. Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Отже оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час звернення до суду такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та зарахування його до військової частини. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини - проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням № 1153/2008. Цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача. Аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше. У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21). Виходячи із зазначеної в даних судових рішеннях Верховного Суду правових висновків та екстраполюючи їх на правовідносини, які досліджуються у справі, що розглядається, суд зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про зарахування до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності. За змістом зазначених юридичних принципів процесуальної економії та стадійності захисту права застосований спосіб захисту має привести до відновлення порушеного права, а оскаржуваний наказ і так вичерпав свою дію та втратив юридичне значення, оскільки позивач мобілізований та продовжує перебувати на військовій службі і, як зазначалося вище, скасування даного наказу не тягне за собою припинення відносин військової служби позивача. Таким чином можна зробити висновки, що спірний наказ про зарахування до військової частини як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права і тому відсутні підстави для задоволення позову.
В судове засідання 21.10.2024 представник позивача не з'явився, представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.
Дослідив матеріали справи, вислухав представника відповідача, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 28.08.2024 був зупинений на вулиці військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 вручено повістку та супроводжений до збірного пункту за адресою: АДРЕСА_4 .
Протягом 28.08.2024 ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження, яке включало огляд лікарями терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, психіатром.
Відповідно до висновків медичної комісії, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
31.08.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №387 «Про призов на військову службу за мобілізацією» ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією та відправлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації визначений у ст.23 Закону.
Відповідно до ч.10 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до п.1.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.2.1 Положення, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Відповідно до п.2.2 Положення, штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Відповідно до п.3.1 Положення, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_6 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_4 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до п.3.2 Положення, кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Разом з тим, під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Таким чином, відповідно до п. 3.2 Положення, для прийняття рішення військово-лікарською комісією про придатність чи не придатність військовозобов'язаного до військової служби, обов'язковою умовою є його огляд хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом. Решти лікарів, лише у разі необхідності за медичними показниками.
Як вбачається з Картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 , він був оглянутий всіма необхідними лікарями: хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом. Таким чином, щодо позивача було повністю дотримано процедуру проходження військово-лікарської комісії.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд, в межах розгляду справи, не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний або непридатний до військової служби.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу в позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
У цьому випадку, позивачем оскаржуються рішення ВЛК саме у зв'язку з незгодою визначення його медичного діагнозу, та не врахування ВЛК медичних даних, які, на думку позивача, повинні бути враховані.
Враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд позбавлений можливості надати оцінку медичному діагнозу, оскільки це питання спеціальної компетенції, а не питання права.
Оскільки, позивач у позовної заяві не вказує на факти порушення процедури під час проходження ним ВЛК, а акцентує увагу саме на незгоді з медичним діагнозом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Помилки в прізвищі, ім'ї, по батькові позивача у медичних документів, а також відсутність печатки на одному примірнику документу, не є тими порушеннями, які мають наслідками визнання протиправним рішення ВЛК.
Також, позивач не навів обставин, передбачених ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які були б перешкодою для його призову на військову службу під час мобілізації. За таких обставин, у суду немає підстав для визнання протиправним та скасування наказу про його призив на військову службу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_3 ) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 07.11.2024