07 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6432/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною дію Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.08.2024 року за № 110550001667 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 14.02.1989 по 03.01.1996 року згідно з трудовою книжкою Серії НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, п.і. 21005; код ЄДРПОУ: 13322403) та Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802), в межах своїх повноважень, зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) період його роботи з 14.02.1989 по 03.01.1996 року згідно з його трудовою книжкою Серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1982 року, розглянувши повторно заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 року про призначення пенсії за віком.
Обґрунтовуючи вимоги представник позивача зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Вінницькій області від 20.08.2024 року за № 110550001667 про відмову у призначенні пенсії позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Підставою відмови стало не зарахування до страхового стажу позивача наступних періодів роботи: з 14.02.1989 по 03.01.1996, оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою. Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його таким, що порушує його права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ( відповідач 1) подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову та зазначає, що Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача ( а.с.40-42).
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач 2) подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що відповідач 2 не є належним відповідачем у справі, оскільки управління стосовно позивача неправомірних дій не допускало ( а.с.29-32).
Представником позивача надано до суду додаткові пояснення ( а.с. 45-46)
Розглянувши справу суд установив такі обставини та дійшов до наступних висновків.
Позивач 30.06.1964 р.н., 13.08.2024 звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою, щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заява позивача та надані документи розподіллено на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для опрацювання.
За результатами розгляду звернення відповідачем 1 винесено рішення від 20.08.2024 року №110550001667 про відмову призначенні пенсії за віком згідно Закону 1058, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу ( а.с.12).
Так, за доданими документами до страхового стажу роботи не зараховано згідно записів трудової книжки:
- період навчання з 01.09.1985 по 20.05.1986,оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, тоді як згідно п.8 Порядку №637 від 12.08.1993 можливе зарахування періодів навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, що підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання та присвоєння відповідного освітнього рівня (кваліфікації);
- період роботи з 14.02.1989 по 03.01.1996, оскільки запис на звільнення не посвідчено печаткою підприємства.
Страховий стаж Позивача становить 29 роки 11 місяці 24 дні .
Позивач звернувся до Кропивницької міської ради про надання архівної довідки, яка б підтвердила стаж роботи позивача у Кіровоградському заводі імені С. Кірова та отримав відповідь від 11.09.2024 року №М-1943 про те, що документи на зберігання не надходили та місце знаходження їх невідомо.
Позивач не погоджуясь з діями відповідача 1 щодо не зарахування до страхового стажу роботи з 14.02.1989 по 03.01.1996, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами в справі, суд керується таким.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
В свою чергу частинами 2 та 3 ст. 26 Закону визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.
Матеріали справи свідчать, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (13.08.2024) позивач досяг 60-річного віку ( дата народження 30.06.3034), необхідного для призначення пенсії, у зв'язку з чим звернувся до відповідача із відповідною заявою, додавши до неї необхідні документи.
Разом з тим, рішенням від 20.08.2024 року за № 110550001667 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. При цьому відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача, зокрема періоди роботи з 14.02.1989 по 03.01.1996, оскільки запис на звільнення не посвідчено печаткою підприємства.
Визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів, суд виходить з наступного.
Абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22- 1(далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637 ).
Суд вказує, що відповідне положення міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №588/647/17.
Суд встановив, що згідно записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1982 року позивач:
- з 14.02.1989 по 03.01.1996 - працював на Кіровоградському заводі імені С. Кірова сборщиком 2 розряду ( а.с.14).
Запис 9 про звільнення позивача не засвідчено печаткою
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (яка діяла до 2004) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Суд встановив, що записи в трудовій книжці щодо відомостей про роботу внесені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Суд вважає, що наявні у копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1982 року записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача.
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 18 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Тобто підтвердження трудового стажу на підставі показів свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 14.02.1989 по 03.01.1996 неправомірно не зараховані відповідачем до страхового стажу позивача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення, дій чи бездіяльності органу пенсійного фонду щодо відмови в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов'язати вчинити певні дії.
Позаяк, основною підставою для прийняття спірного рішення відповідача 1 про відмову у призначенні позивачу пенсії слугувала відсутність необхідного страхового стажу, що спростовується вищевикладеним, то суд вважає за необхідне, вийти за межи позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.08.2024 року за № 110550001667.
Разом з тим, варто зазначити, що механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1.
При цьому, починаючи з 30.03.2021, набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", якою передбачено, зокрема, застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення / перерахунок пенсії, починаючи з 01.04.2021.
Зазначена технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів ПФУ в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця прийняття заяви до розгляду та місця проживання пенсіонера.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
В силу приписів Порядку №22-1 (у редакції згаданих вище змін):
- пункт 1.1. розділу І заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію);
- пункт 4.1. розділу IV заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію;
- пункт 4.2. розділу IV після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Зі змісту викладених положень слід дійти висновку про те, що сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок), незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії, яким, у даному випадку, є ГУ ПФУ у Вінницькій області.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Таким чином, суд вважає, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком з врахуванням в загальний страховий стаж періоду його роботи з 14.02.1989 по 03.01.1996, який підтверджується його трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1982 року
За наслідками розгляду справи по суті, позовну заяву належить задовольнити частково.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 1211 ,20 грн. ( а.с.1), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.08.2024 року за № 110550001667 в частинні не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 14.02.1989 по 03.01.1996 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2024 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН