07 листопада 2024 року м. Київ № 320/40982/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер"' з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2023 № 1972/ж10/31-00-07-05-01-24.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідмолення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушення п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (відсутніть реквізиту марки акцизного податку) контролюючим органом доводиться виключно на підставі роздруківки з системи СОД РРО ДПС України, яка не є належним та допустимим доказом в розумінні статтей КАС України, при цьому, вказана роздруківка заповнена контролюючим органом вручну, що не свідчить про те, що зміст відображеної в роздруківці інформації, відноситься до розрахункових операцій РРО з фіскальним номером 3000762611. Разом із цим, позивач вказує на те, що роздруківка СОД РРО значиться, як додаток, проте, вона не є беззаперечним доказом порушень, які зазначено в акті перевірки, оскільки з вказаного додатку не вбачається, додатком до якого акту перевірки вона є. На підтвердження вказаних порушень, до акту перевірки не надано жодного належного доказу, а саме, відповідних розрахункових докуметів, які б підтверджували відсутність значення марки акцизного податку. При цьому, перевіряючими не вивчалися саме розрахункові документи (де має бути зазначено серія та номер марки акцизного податку) а, отже, і висновки про відсутність такого коду не грунтуються на належних доказах.
Також, позивач звертає увагу на те, що зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що за порушеня п. 2 ст. 3 Закону, на підставі ст. 17 Закону № 265, до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 12106,80 грн, яка складєтьмся із штафу в сумі 100% вартості проданих товарів в сумі 1791,84 грн та 150% вартості проданих товарів в сумі 10314,96 грн, проте акт перевірки не містить обгрунтування для затосування до позивача штафу 150% вартості проданих товарів в сумі 10314,96 грн.
Разом із цим, санкція п. 1 ст. 17 Закону № 265, яку застосовано до позивача, передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування невідповідних розрахункових документів, про що зазначено в акті фактичної перевірки. Позивач вважає, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний до відсутності розрахункового документа як такого.
Разом із цим, позивач зазначає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення фактичної перевірки позивача, з огляду на те, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але, не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 991-п від 02.09.2023, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці АЗС з магазином ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», що розташована за адресою Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Підгайці, вул. Паркова, буд. 44А.
10.08.2023 Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято акт фактичної перевірки № 5682/11-28-09-02/42547705, у якому зазначено про виявлені порушення, зокрема, п. 2 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями. В акті перевірки зазначено, що вибірковим аналізом аналітичної системи «СОД РРО» встановлено, що на автозаправочному комплексі з магазином за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Підгайці, вул. Паркова, буд. 44А, що належить ТОВ «Євро Смарт Пауер» (ЄДРОПУ 42547705) через РРО з фіскальним номером 3000762611 роздруковували невідповідні розрахункові документи, в яких відсутній обов'язковий реквізит, а саме «Цифрове значення марки акиизного податку на алкогольні напої» і які не відповідають вимогам «Положення про форму і зміст розрахункових документів», в яких відсутній вищезазначений обов'язковий реквізит на загальну суму 8668,48 грн.
На підставі вказаних висновків акта фактичної перевірки, ст. 17 Закону № 265/95- ВР, 06.09.2023 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків принято податке повідомлення-рішення № 1972/ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 12106,80 грн.
Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків є протиправним та підлягає скасуванню, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно із приписами п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити еуб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.
Закон № 265 визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно норм ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зокрема, зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі - РК);
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- проводити розрахункові операції через РРО та/або ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду підакцизної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
При цьому, за наданим визначенням, розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом № 265, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну (ст. 2 Закону 265).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, форма та зміст розрахункового документа встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (із змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 18.06.2020 № 306 та від 08.06.2021 № 329) (далі - Положення № 13).
Пунктом 2 розд. II Положення № 13 встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 (додаток 1 до Положення № 13) має містити обов'язкові реквізити, зокрема, такі як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9 фіскального касового чека).
Установлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. І Положення № 13).
Водночас, за порушення цих вимог передбачено відповідальність у вигляді фінансової санкції згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265 у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту, зокрема, невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання РК на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання за рішенням контролюючих органів застосовуються фінансові санкції.
Судом досліджено, що у акті перевірки контролюючий орган посилається на дані «СОД РРО» про роздрукування через РРО з фіскальним номером 3000762611 невідповідних розрахункових документів, в яких відсутній обов'язків реквізит, а саме «Цифрове значення марки акцизного податку на алкогольні напої» і які не відповідають вимогам «Положення про форму і зміст розрахункових документів».
Проте, судом враховується, що порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265 (відсутніть реквізиту марки акцизного податку) контролюючим органом доводиться виключно на підставі роздруківки з системи СОД РРО ДПС України, при цьому, вказана роздруківка заповнена контролюючим органом вручну, що не свідчить про те, що зміст відображеної в роздруківці інформації, відноситься до розрахункових операцій РРО з фіскальним номером 3000762611.
Разом із цим, судом також приймається до уваги й те, що до акта перевірки не надано належного доказу, а саме, відповідних розрахункових докуметів, які б підтверджували відсутність значення марки акцизного податку. Тобто, висновки про відсутність марки акцизного податку у розрахуноквих документах при продажу підакцизних товарів не грунутються на об'єктивному дослідженні всіх обставин, у контексті доводів позивача про те, що перевіряючими не вивчалися саме розрахункові документи (де має бути зазначено серія та номер марки акцизного податку) а, отже, і висновки про відсутність такого коду не грунтуються на належних доказах. При цьому, отримання інформації з власних програм контролюючого органу, не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Також, зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що за порушеня п. 2 ст. 3 Закону, на підставі ст. 17 Закону № 265, до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 12106,80 грн, яка складєтьмся із штафу в сумі 100% вартості проданих товарів в сумі 1791,84 грн та 150% вартості проданих товарів в сумі 10314,96 грн,
Проте акт перевірки не містить обгрунтування для затосування до позивача штафу 150% вартості проданих товарів в сумі 10314,96 грн, у конктексті санкції за кожне наступне порушення.
Разом із цим, санкція п. 1 ст. 17 Закону № 265, яку застосовано до позивача, передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не за роздрукування невідповідних розрахункових документів, про що зазначено в акті фактичної перевірки.
В розумінні приписів ч. 1 ст. 77 КАС України обов'язок щодо невідповідності розрахункового документу встановленій формі та змісту, покладається саме на контролюючий орган, водночас, недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний до відсутності розрахункового документа як такого.
Разом із цим, ст. 17 Закону № 265 не передбачено відповідальності за порушення правил оформлення розрахункових документів, а отже, застосування до позивача штрафних санкцій, є незаконним.
Отже, висновки акта фактичної перевірки, в частині (п. 2 ст. 3 Закону № 265), що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідмолення-рішення, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді.
Крім того, є обґрунтованими доводи сторони позивача й про те, що як підставу для проведення фактичної податкової перевірки позивача, у наказі від 02.08.2023 № 991-п, зазначено підпункти 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, проте зі змісту наказу не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано ГУ ДПС у Кіровоградській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу про призначення перевірки, а також, відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у Кіровоградській області встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства на підставі яких відомостей або документів.
Інші ж доводи та посилання зазначених висновків суду не спростовують та не впливають на результат розгляду даного спору.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідачем не було доведено обґрунтованості та законності прийняття оскаржуваного рішення на підставі належних та допустимих доказів, що підтверджують його законність.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,, грн, до якого додано договір про правову допомогу від 17.03.2023 № 170323, додаткову угоду № 1 до договору, акт наданих послуг від 01.11.2023, ордер серії АІ № 1365911.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу його представником надано суду достатній перелік, яким підтверджується фактичне понесення таких витрат, а також умовами договору передбачено оплату послуг протягом 5 днів після ухвалення рішення суду (п. 5 додаткової угоди № 1), однак, з урахуванням складності справи, розгляду спору в спрощеному провадженні без проведення судового засідання, предмету доказування, обсягу наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 7 000,00 грн до 4 000,00 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними.
Тож, заява позивача про стягнення судових витрат під час розгляду справи підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.09.2023 № 1972/ж10/31-00-07-05-01-24.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" судові витрати по наданню правничої допомоги адвоката в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.