07 листопада 2024 року м. Київ № 320/47/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчини дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви від 17.01.2023 (вх. №4109/23 від 03.02.2023):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у виплаті щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі передбаченому частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, юридична адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500) на користь позивача, суму недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, обчисленої відповідно до приписів частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХП у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, в розмірі 10147 грн., з урахуванням попередньо виплаченої суми.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 05.01.2023 відкрито провадження у справі.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку» та відрахуванням зі штату Київського окружного адміністративного суду відповідно до наказу голови суду № 2-ктр/гс від 15.02.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справа розподілена судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 справу прийнято до провадження судді Жукової Є.О., розгляд справи розпочато спочатку, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, з 27.02.2020 приписи п. 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» об'єктивно не можуть запроваджувати правил призначення та виплати допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни. У зв'язку з вказаним, на переконання позивача, з 27.02.2020 у нього виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХIV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІІ групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав необґрунтованості останніх, вважає, що враховуючи положення 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, а також введення в Україні воєнного стану, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540. Зауважено, що воно є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки питання перерахунку (нарахування) та виплати разової грошової допомоги до 5 травня належить до повноважень структурних підрозділів з питань соціального захисту населення за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.
У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Поряд з вказаним, позивачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №320/43/23 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №580/3113/22.
Судом встановлено, Верховним Судом 27 червня 2023 року прийнято постанову у справі №580/3113/22. Отже, враховуючи те, що підстави, на які посилається позивач у поданій заяві про зупинення провадження, відпали, клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 29.06.2021 Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, у зв'язку з чим я маю право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня відповідно до статті 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З 15.09.2021 ОСОБА_1 перебуваєна обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, як особа, якій призначено пенсію.
03 червня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області виплачено позивачу одноразову грошову допомогу до 05 травня відповідно до Закону №3551 у 2022 році у розмірі 3391 грн.
На відповідне звернення позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 18.10.2022 проінформувало позивача, на виконання постанови Кабінету міністрів України від 07.05.2022 №540 щорічна разова грошова допомога нарахована та виплачена в повному обсязі.
Позивач не погоджуючись із розміром виплаченої щорічної разової допомоги, звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-XII).
01 січня 1999 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-XIV, яким статтю 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-Р/2020 (справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин відновлено дію частини 5 статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам ІІI групи сім мінімальних пенсій за віком.
Проте, на виконання приписів Бюджетного кодексу України 07.05.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі Постанова № 540), відповідно до якої разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи у розмірі 3391,00 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 13 цього Закону.
Саме керуючись вказаними нормами, у 2022 році позивачу було виплачено разову грошову допомогу у розмірі - 3391,00 грн.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Пунктами 2 та 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №540 від 07 травня 2022 року передбачено, що виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється, зокрема:
- органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій;
- структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - особам, які не перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 р., шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби, а особам, які не є військовослужбовцями, поліцейськими, особами начальницького та рядового складу, - на поточні рахунки таких осіб в уповноважених банках.
Пунктом 5 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого Постановою № 540, встановлено, що бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються:
- пенсійному фонду України - відповідно до поданої ним заявки щодо сум грошової допомоги, що включені у відомості (списки) на виплату пенсій за червень 2022 р., на підставі інформації, що обробляється в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах), та витрат на оплату послуг, пов'язаних із виплатою та доставкою грошової допомоги, що проводиться організацією, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання;
- регіональним органам соціального захисту населення - відповідно до поданої ними інформації щодо сум грошової допомоги, сформованої на підставі інформації місцевих органів соціального захисту населення та центрів по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, для проведення виплат особам, зазначеним у абзаці першому підпункту 2 пункту 3 цього Порядку, за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, у даному випадку, органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки позивач є пенсіонером, якому станом на 5 травня 2022 року призначено пенсію, що не заперечується відповідачем, а згідно Постанови №540 виплата грошової допомоги у 2022 році особам які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) станом на 5 травня 2022 р. здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Суд відмічає, що частинами першою, другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення закріплено статтею 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України».
З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 вбачається, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
На час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV, якою передбачено розмір допомоги до 5 травня для інвалідів ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №540 установив, що у 2022 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, інвалідам ІІІ групи здійснюється у розмірі 3391,00 гривень, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 13 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV і Постанова № 540.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги інвалідам ІІІ групи у 2022 році слід застосовувати не Постанову КМУ № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, беручи до уваги викладене, суд вважає, що з 27.02.2020 (дати прийняття рішення Конституційного Суду України №3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV, яким передбачено розмір допомоги до 5 травня для інвалідів ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX від 02.12.2021 установлено з 1 січня 2022 року для осіб, які втратили працездатність, прожитковий мінімум у розмірі 1934 гривні.
Згідно із частиною четвертою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.11.2003 мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.11.2003 є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина перша статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.11.2003.
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Беручи до уваги викладене, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII.
Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 по справі № 440/2722/20.
При цьому суд враховує, що дана справа не є типовою справою у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України відповідно до обставин, викладених у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20. Однак, висновки Верховного Суду (зокрема, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2021) у справі № 440/2722/20 враховані судом під час розгляду цієї справи в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, судом враховуються висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, які викладені у постанові від 13 червня 2023 року по справі № 560/8064/22, у якій Верховний Суд відступив від висновків викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів цієї самої палати від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22, та зазначив, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.
Відтак, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону № 3551-XII, така бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2. Кодексу адміністративного судочинства України, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Разом з тим, у частині позовних вимог про стягнення на користь позивача 10147,00 грн, слід відмовити, адже нарахування недоплаченої допомоги наразі не виконано. При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.