про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
06 листопада 2024 року м. Київ 320/27912/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (адреса 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81-б), Офісу Генерального прокурора (адреса 01011, м. Київ, вул. Різницька, б. 13/15, ЄДРПОУ 00034051), Київської обласної прокуратури (адреса 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, ЄДРПОУ 02909996), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі КДКП), що здійснює дисциплінарне провадження від 04.10.2023 №198дп-23 «Про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури»;
- визнати протиправними та скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури № 304к від 18.03.2021, яким ОСОБА_1 тимчасово визначили робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури (Відповідач 3) та наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора № 25дк від 17.10.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за порушення внутрішнього службового розпорядку;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора у Київську обласну прокуратуру;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплати заробітної плати на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в порядку ст. 81 Закону України “Про прокуратуру» з 13.03.2023;
- визнати незаконною відмову у наданні відпустки на весь воєнний час, щорічної відпустки за 2023 рік та наданні допоміг на оздоровлення та соціально-побутові потреби за весь цей час, починаючи з 2023 року згідно з законодавством;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію за неотриманні за весь цей час допомоги з урахуванням ст. 81 Закону України “Про прокуратуру» починаючи з 2023 року;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 600000,00 грн., здійснити виплату.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного, характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права (в частині позовних вимог, які виходять за межі позовної давності);
- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема заяви позивача за результатами розгляду яких отримував відповіді від органів прокуратури;
- належним чином засвідчений переклад документів, які складені іноземною мовою;
- оригіналу документа про сплату 9633,60 грн. судового збору або обґрунтувань і документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання ухвали суду від 04 липня 2024 року позивач на даний час частково усунув недоліки, надавши копії заяв позивача за результатами розгляду яких отримував відповіді від органів прокуратури, належним чином засвідчений переклад документів, які складені іноземною мовою, клопотання про звільнення від сплати судового збору та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року продовжений ОСОБА_1 на десять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Відповідно до заяви про усунення недоліків позивач відмовився від позовних вимог, які виходять за межі строку на звернення до суду.
Так, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі КДКП), що здійснює дисциплінарне провадження від 04.10.2023 №198дп-23 «Про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури»;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора № 25дк від 17.10.2023 «Про застосування дисциплінарного стягнення», відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади в органах прокуратури за порушення внутрішнього службового розпорядку;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу міжнародно-правового співробітництва Київської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора у Київську обласну прокуратуру;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплату заробітної плати на користь ОСОБА_1 , а саме середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в порядку ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" з 13.03.2023;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотриманні за весь цей час допомоги з урахуванням ст. 81 Закону України Про прокуратуру починаючи з 2023 року;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 600000,00 грн., здійснити виплату.
Також, позивачем повторно заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В ухвалі від 02 вересня 2024 року суд вже надавав оцінку клопотанню про звільнення від сплати судового збору з аналогічних підстав та відмовив у його задоволенні.
Суд зазначає, що прокурори не відносяться до категорії соціально-чутливих чи незахищених верств населення.
Твердження позивачки про те, що її дохід з 2 кварталу 2023 року по сьогоднішній день складає 201,28 грн. (заробітна плата 162,03 грн., утриманий ПДФО 36,23 грн. та військовий збір 3,02 грн.), судом оцінюються критично з огляду на наступне.
Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору містять дані про отримання платником податків доходів на території України.
В той час, позивач протягом тривалого часу мешкає за кордоном, за межами України, здійснює там свою життєдіяльність.
При цьому, до суду не надано жодного документу, який може надати суду оцінити можливість чи неможливість здійснити оплату судового збору, виходячи з реальних доходів та майнового стану позивача.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване лише тим, що позивач є одинокою матір'ю і спір стосується трудових прав.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Одночасно, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
Водночас згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Тож, з наведеного вбачається, що саме суду надана прерогатива, на основі поданих стороною доказів, вирішувати питання про наявність або відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Застосування вказаної пільги щодо сплати судового збору є правом суду, яке застосовується у разі, якщо майновий стан сторони не дозволяє їй сплатити судовий збір своєчасно і в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає заяву або скаргу.
Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а, в постанові від 8 листопада 2023 року у справі №120/969/23.
Будь-яких доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище позивача до суду не надано.
Представник позивача обмежився лише загальними формулюваннями згідно з якими у позивача відсутнє власне житло на території України (підконтрольній офіційній владі), є звільненою з роботи та не має доходів.
Водночас означені твердження не дають повної інформації стосовно неможливості сплати позивачем судового збору, зокрема, але не виключно, таку інформацію може мати довідка компетентних органів Франції про те, що позивач отримує допомогу по безробіттю або іншу соціальну допомогу із зазначенням розміру такої допомоги тощо.
Отже, згідно з ч.1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути виключно майновий стан сторони, який унеможливлює оплату судового збору та який має бути підтверджений документально.
Проте, позивачем та його представником не надано жодного документального підтвердження скрутного матеріального стану позивача.
Тому, судом вбачається, що клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, оскільки встановити скрутний майновий стан сторони з наданих до суду документів неможливо.
Таким чином, позивачеві необхідно відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору саме за наведених у ньому підстав.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до положень статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно з частиною другою статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Оскільки позивачка відмовилася від позовних вимог щодо:
- визнання протиправним та скасування наказу керівника Київської обласної прокуратури № 304к від 18.03.2021, яким ОСОБА_1 тимчасово визначили робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Київської обласної прокуратури;
- визнання незаконною відмову у наданні відпустки на весь воєнний час, щорічної відпустки за 2023 рік та наданні допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби за весь цей час, починаючи з 2023 року згідно з законодавством,
відповідно має бути зменшена сума судового збору за дві вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 2422,40 грн.
Тому, сума судового збору, яка підлягає сплаті складає 5768,96 грн згідно з розрахунком (9633,60-2422,4)*0,8.
Із урахуванням викладеного, суд, з метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, уважає за доцільне, згідно із частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду:
- оригіналу документа про сплату 5768,96 грн судового збору або обґрунтувань і документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У силу вимог частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, строк на усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення її без руху, не може перевищувати десяти днів.
Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити ОСОБА_1 на десять днів строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.