ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" листопада 2024 р. справа № 300/6796/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 11 432,84 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, контролюючий орган) звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ОСОБА_1 , платник податків) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 11 432,84 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 38, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі визначені контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 та 2023 рік та єдиного податку з фізичних осіб за січень-березень 2022 року, в загальній сумі 11 432,84 гривень.
Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом (узгодженим грошовим зобов'язанням) відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 11 432,84 гривень. Несплата до бюджету податкового боргу зумовила звернення контролюючого органу до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.26).
Відповідно до частини 3 статті 171 КАС України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суддя не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
З урахуванням того, що позовні вимоги заявлені до відповідача як фізичної особи, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 09.09.2024 направлено Центру надання адміністративних послуг Отинійської селищної ради та Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області запит щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, які містяться в реєстрі територіальної громади/Єдиному державному демографічному реєстрі особи стосовно ОСОБА_1 (а.с.18-21).
09.09.2024 до канцелярії суду від Отинійської селищної ради надійшла відповідь за №2203/04-10 від 09.09.2024 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22-24).
Також, 16.10.2024 від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області надійшла відповідь за №4329 від 09.09.2024 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.09.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26, 28-29).
Поряд з цим, згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (реєстраційні дані) податковою адресою платника податків з 05.03.2018 визначено: вул.Франка, 22, с. Угорники, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78230 (а.с.13).
Відтак, судом 12.09.2024 через національного поштового оператора АТ "Укрпошта" засобами поштового зв'язку:
- (із рекомендованими повідомленнями про вручення відправлення (06 009 614 788 79) направлено ухвалу про відкриття провадження відповідачу за адресою: вул. Франка, 22, с. Угорники, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78230 (а.с.27), яке повернулося 21.09.2024 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.35-38);
- із рекомендованими повідомленнями про вручення відправлення (06 009 614 90 224) направлено ухвалу про відкриття провадження відповідачу за адресою: вул. Морозова, 9, с. Ворона, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78222, як свідчать відомості списку №12/09/24 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та дані із розділу "трекінг (відстеження)", розміщених на публічній платформі веб-сайту національного поштового оператора АТ "Укрпошта" станом на 01.11.2024, дане рекомендоване поштове вручене відповідачу 19.09.2024 (а.с.40-42).
Відповідно до частини 1 статті 174 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу.
Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3 частини 1 статті 251 КАС України).
З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу належним чином.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про прийняття до провадження справи від 11.09.2024.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
16.09.2024 представник позивач подав до канцелярії суду, на виконання ухвали про відкриття провадження додаткові письмові докази по справі (а.с.31-34).
Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Як встановлено судом та засвідчується наявними у матеріалах справи доказами:
- податковою адресою фізичної особи ОСОБА_1 з 05.03.2018, є АДРЕСА_2 (а.с.13);
- зареєстрованим місцем проживання з 09.09.2020, є АДРЕСА_1 (а.с.39).
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (стаття 38 ПК України).
Пунктом 15.1 статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), які є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До місцевих податків відповідно до підпункту 10.1.1., 10.1.2. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України належать податок на майно, та єдиний податок, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається, серед іншого, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (265.1.1. пункту 265.1. статті 265 ПК України).
Виходячи із положень підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України, відповідач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об'єкта нежитлової нерухомості).
Єдиний податок, який є предметом стягнення за вказаним позовом у відповідності до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі).
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2. статті 266 ПК України).
Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, в силу вимог підпункту 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
В силу вимог підпункту 266.5.1. пункту 266.5. статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків (підпункт 266.9.1. пункту 266.9. статті 269 ПК України).
Як визначено в підпункті "а" підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Досліджуючи обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за основним платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, судом встановлено наступне.
Так, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області:
- за 2022 рік податковим повідомленням-рішенням за №0018155-2411-0907-UA26080150000032640 від 01.02.2024 нараховано (визначено) зобов'язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 3 712,80 гривень (а.с.8);
- за 2023 рік податковим повідомленням-рішенням за №0018157-2411-0907-UA26080150000032640 від 01.02.2024 нараховано (визначено) зобов'язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 3 827,04 гривень (а.с.7).
Податкові повідомлення-рішення від 01.02.2024 на податкову адресу направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (06 000 927 534 14), яке повернулися до органу стягнення із незалежних від позивача причин "адресат відсутній за вказаною адресою" (зворотній бік а.с.8).
В силу вимог пункту 4 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Із урахуванням вказаного всі вище вказані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків у встановленому порядку.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, суд приходить до переконання, що донараховані контролюючим органом зобов'язання в загальному розмірі 7 53984 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом відповідача.
Щодо обставини про наявність у відповідача податкового зобов'язання з єдиного податку за основним платежем, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 ПК України).
Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1. пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до суб'єктів господарювання другої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За змістом пунктів 293.1, 293.2 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Так, згідно із поданою 15.06.2021 відповідачем заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №25537/АП/567, з 01.07.2021 позивача переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група (а.с.32-33). Відповідно до обраного виду діяльності (47.52 роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах) для фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку для здійснюваного відповідачем вказаного виду діяльності, встановлено ставку єдиного податку у розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати.
В силу правового регулювання пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", у спірний період нарахування єдиного податку визначено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 2022 року - 6 500,00 гривень.
Як вже зазначено судом, згідно поданої заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.06.2021 обрана ставка єдиного податку - 20% до розміру мінімальної заробітної плати. Виходячи із вимог статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", розмір єдиного податку за місяць відповідного року становив 1 300,00 гривень на місяць (20% від 6 500,00 гривень).
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Таким чином станом на час розгляду справи, як свідчень відомості інтегральної картки платника податків, податковий борг зі сплати єдиного податку (2 групи) за основним платежем в загальному складає заборгованість в розмірі 3 893,00 гривень (а.с.9-11), а саме:
- січень 2022 року в сумі 1 293,00 гривень, із врахуванням часткової сплати;
- лютий 2022 року в сумі 1 300,00 гривень;
- березень 2022 року в сумі 1 300,00 гривень.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 11 432,84 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).
Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області направлено відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (78203 2416392 4) податкову вимогу форми "Ф" за №0001210-1307-0919 від 19.04.2023, за адресою місця проживання ( АДРЕСА_1 ), яка разом із поштовим конвертом повернулася до контролюючого органу з незалежних від останнього причин, із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.5, 6).
Абзацом 1 пункту 6 Розділу ІV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017, визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові).
Відтак у випадку, який досліджується судом, податкова вимога вважається врученою відповідачу.
Як і у відношенні до податкових повідомлення-рішень, у суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про суму податкового боргу, що підлягає стягненню за платежами від 24.07.2024, податковими повідомленнями-рішеннями від 01.02.2024, податковою вимогою форми "Ф" за №0001210-1307-0919 від 19.04.2023 і обліковою карткою платника податку, які містяться в матеріалах справи (а.с.4, 5, 7, 9).
Таким чином, суд приходить до висновку, що визначені контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, та єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 11 432,84 гривень, являється податковим боргом відповідача.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 11 432,84 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 ПК України).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 11 432,84 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в загальній сумі 11 432,84 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати:
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 7 539,84 гривень (сім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень вісімдесят чотири копійки);
- єдиного податку з фізичних осіб в сумі 3 893,00 гривень (три тисячі вісімсот дев'яносто три гривні нуль копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ відокремлений підрозділ 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
відповідач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); податкова адреса: АДРЕСА_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Чуприна О.В.