ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" листопада 2024 р. справа № 300/6785/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сторожук Андрій Леонідович до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу за №235 від 11.04.2022 та стягнення сум заробітної плати, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Сторожук Андрій Леонідович (надалі по тексту також - представник позивача, адвокат Сторожук А.Л.), звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - відповідач, Укртрансбезпека) в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні;
- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою ОСОБА_1 сумою заробітної плати, нарахованої під час простою і сумою, належної йому заробітної плати у розмірі 356 500,76 гривень.
Підставою звернення із вказаним позовом є протиправне, на переконання позивача, винесення наказу за №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" (надалі по тексту також - спірний наказ, оскаржуваний наказ, Наказ) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, прийнятого у відношенні до ОСОБА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.04.2022 за №235 оголошено простій не з вини працівників з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні для державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті, в тому числі для ОСОБА_1 - начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області. В подальшому, наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.06.2024 за №439 припинено простій для ОСОБА_1
Неправомірність винесеного Наказу позивач обґрунтовує відсутністю в останньому конкретних причин та підстав для оголошення простою, підстав, що унеможливлюють забезпечення належних організаційних та технічних умов, котрі мали місце на момент видання спірного наказу. Вказує на те, що на території Івано-Франківської області, де розташоване робоче місце ОСОБА_1 , бойові дії не проводились, а населені пункти не окупувались російською федерацією. Саме по собі запровадження воєнного стану в Україні не створює безумовного права для оголошення простою, а відповідачем не доведено, що ситуація в державі створила невідворотні умови для видання оскаржуваного наказу. Зазначає про безперервне функціонування Державної служби України з безпеки на транспорті, а на період дії воєнного стану зупинення роботи відповідача не відбувалось. Також зазначає, що сама по собі військова агресія російської федерації не свідчить про неможливість працювати, зокрема, дистанційно.
На переконання позивача, оголошення простою пов'язане з упередженим ставленням до ОСОБА_1 , оскільки простій спірним наказом оголошено лише йому. При аналогічних умовах воєнного стану не оголошувалось простою у роботі начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області.
ОСОБА_1 стверджує про недоведеність відповідачем існування обставин, які стали причиною неможливості виконання працівниками роботи. Отже, відповідачем винесено спірний наказ без обґрунтування необхідності організації простою ОСОБА_1 , оскільки відсутні передбачені статтею 34 Кодексу законів про працю України умов для оголошення простою, тобто зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи невідворотною силою або інших обставин.
Як вказує позивач, у зв'язку з оголошенням простою останнім не отримувалось належного розміру заробітної плати. Оплата часу простою, згідно пункту 3 Наказу, з 11.04.2022 здійснювалась в розмірі 2/3 посадового окладу. Внаслідок видання спірного наказу, ОСОБА_1 був позбавлений можливості працювати та отримувати заробітну плату у повному обсязі, а відповідачем здійснено передчасний висновок про наявність умов для оголошення простою. На переконання ОСОБА_1 , на його користь підлягає до стягнення з відповідача різниця у заробітній платі. Оплата праці на час простою здійснювалась лише в розмірі посадового окладу без відповідних доплат, а тому підлягає стягненню різниця між виплаченою сумою заробітної плати нарахованої під час простою і сумою належної позивачу заробітної плати. У зв'язку із наведеним просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Також, до позовної заяви позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 05.09.2024, в якій вказав на: необізнаність відправлення окремих працівників Управління в області у простій; правомірно сподівався на збереження своєї заробітної плати в розмірі, визначеному у встановленому порядку без будь-якого обмеження; про обставину не виплати заробітної плати в повному обсязі дізнався з моменту отримання в серпні 2024 року розшифрування виплаченої заробітної плати та інформації у відповіді Укртрансбезпеки на адвокатський запит листом за №8522/4.3/15-24 від 19.08.2024.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024: визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цією позовною заявою, з урахуванням доводів і мотивів, викладених у заяві від 05.09.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду; відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у сторін додаткові докази, необхідні для розгляду справи (а.с.71-72).
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.09.2024 виправив описку в ухвалі про відкриття провадження від 10.09.2024 у справі №300/6785/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сторожук Андрій Леонідович, до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу за №235 від 11.04.2022 та стягнення сум заробітної плати (а.с.76).
Державна служба України з безпеки на транспорті направила через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 24.09.2024" в якій просила продовжити строк для подання відзиву у справі №300/6785/24, реєстрацію коментованої заяви проведено судом 24.09.2024 за вх.№27683/24 (а.с.77-79).
Відповідач скерував через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 24.09.2024" про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, яку зареєстровано в суді 24.09.2024 за вх.№27689/24 (а.с.80-85). Вказане клопотання мотивовано рядом власних аргументів, серед яких, характеризуючи важливість справи для Державної служби України з безпеки на транспорті, останній вказує наступне: "з огляду на предмет та підстави позову […], коло питань, що виникатимуть під час розгляду [адміністративної справи за №300/6785/24], резонансність та складність суспільних правовідносин […] має відбуватись в порядку загального позовного провадження", "виключною та визначальною обставиною предмета розгляду є те, що простій оголошено у зв'язку з настанням непередбачуваних обставин, зокрема введенням на території України правового режиму воєнного стану", "подібні обставини настали вперше з часу проголошення незалежності України", "наразі відсутня актуальна судова практика, у тому числі правові висновки Верховного Суду", "відсутність єдиної правозастосовної судової практики з приводу реалізації положень [Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15.03.2022 за №2136-ІХ]".
Окрім того, зазначає, що "може виникнути необхідність виклику свідків, надання пояснень особами, які не залучені до розгляду справи, що також свідчить про необхідність розгляду справи у порядку загального позовного провадження".
Ухвалою суду від 27.09.2024 залишено клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті, яке надійшло 24.09.2024, із запереченнями проти розгляду за правилами спрощеного позовного провадження справи №300/6785/24, без задоволення, за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу за №235 від 11.04.2022 та стягнення сум заробітної плати (а.с.86-89).
Через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему відповідачем скеровано заяву із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.09.2024" про залишення позову без розгляду, реєстрацію якої із відповідними документами здійснено в суді 30.09.2024 за вх.№28048/24 (а.с.92-94). Державна служба України з безпеки на транспорті коментовану заяву мотивує тим, що позивачем у спірних правовідносинах порушено процесуальний строк для подання позовної заяви, що, в свою чергу, є підставою для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.
Оскаржуваний наказ надіслано на особисту електронну ОСОБА_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", 12.04.2022, о 17:01 год. Відповідач покликається на частину четверту статті 91 Закону України "Про державну службу", згідно якої інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення. На переконання відповідача, позивачу стало відомо про спірний наказ 12.04.2022.
Додатково зазначає, що ОСОБА_1 протягом двох років з моменту прийняття оскаржуваного наказу отримував заробітну плату в розмірі 2/3 посадового окладу, що підтверджується розрахунковими листами. Державна служба України з безпеки на транспорті вказує, що позивач протягом двох років не з'являвся на своє робоче місце. Крім того, ОСОБА_1 , за період з квітня 2022 року по серпень 2024 року не направив до Укртрансбезпеки жодного запиту щодо того, чи перебуває він у простої, а також у зв'язку з чим отримує 2/3 посадового окладу. З огляду на викладене, на переконання відповідача, позивачем допущено значне порушення процесуального строку звернення до суду, оскільки у спірних правовідносинах строк звернення визначено до 12.05.2022.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Державна служба України з безпеки на транспорті скерувала через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 29.09.2024" на позовну заяву, реєстрацію якого із відповідними доказами проведено в суді 30.09.2024 за вх.№28050/24 (а.с.104-139). У зазначеному відзиві відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.04.2022 за №235 оголошено простій не з вини працівників з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні для державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті, в тому числі для ОСОБА_1 - начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області. Правомірність винесення означеного наказу відповідач обґрунтовує низкою підстав, а саме: у зв'язку з введенням воєнного стану виникла необхідність першочергового дотримання гарантій безпеки життя та здоров'я працівників з огляду на непередбачувані збройні атаки з боку російської федерації, підставою для оголошення простою для позивача є значне зменшення об'єму його робочих та посадових обов'язків (керівництво та організація роботи Управління, здійснення державного нагляду в межах компетенції Управління), ОСОБА_1 є єдиним працівником Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, саме тому в межах даного структурного підрозділу у простій було переведено лише його. Разом з тим, в Івано-Франківській області простій було оголошено державним службовцям та працівникам інших структурних підрозділів, зокрема двом працівника Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області, незважаючи на складні суспільні процеси, права працівників Укртрансбезпеки дотримано, у тому числі й позивача. Вказує на недотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовом з тих самих підстав, зазначених у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду.
Як стверджує відповідач, позивач є позаштатним працівником Укртрансбезпеки, його посада належить до керівних та спрямована на організацію роботи працівників Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківської області, яке було ліквідовано у зв'язку із проведенням реорганізації, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті". Як стверджує відповідач, відповідно до оскаржуваного наказу, працівники Укртрансбезпеки направлені у простій не здійснюють трудових функцій не знаходяться на робочих місцях, їм здійснюється оплата простою в розмірі 2/3 посадового окладу. За аргументами Укртрансбезпеки, ОСОБА_1 в період перебування в простої не з'являвся на робочому місці. Позивач перебуваючи у простої не працював, отримував кошти у розмірі визначеному законодавством, а тому вимога ОСОБА_1 про проведення перерахунку розміру коштів під час перебування у простої є безпідставними. З огляду на викладені обставини, на переконання відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Адвокат Сторожук А.Л. направив до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему відповідь із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 03.10.2024" на відзив, яку зареєстровано судом 04.10.2024 за вх.№28556/24 (а.с.140-143). Представник позивача заперечує доводи Державної служби України з безпеки на транспорті, викладені у відзиві, з огляду на таке.
З 03.03.2020 (видачі наказу про реорганізацію) позивачу сплачувалась заробітна плата в повному обсязі за виконання посадових обов'язків начальника управління до моменту оскаржуваного наказу про переведення у простій, а тому ОСОБА_1 не є позаштатним працівником Укртрансбезпеки. Незважаючи на те, що станом на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану та залишаються чинними всі обмеження нормативно-правового характеру на рівні держави, наказом від 17.06.2024 за №439 "Про припинення простою для ОСОБА_1 " відповідачем припинено простій ОСОБА_1 з 24.06.2024, а тому, на переконання адвоката Сторожука А.Л. є не встановленими конкретні обставини, які змінились з моменту видачі спірного наказу, які вже з 27.06.2024 дають змогу забезпечити належні організаційні та технічні умови для роботи позивача, яких не було на дату видачі наказу про простій. Підставою для видачі наказу від 17.06.2024 за №439 "Про припинення простою для ОСОБА_1 " визначено: у зв'язку із службовою необхідністю, та визначено ОСОБА_1 , начальнику Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, робоче місце для виконання покладених на нього посадових обов'язків посадовою інструкцією за адресою: АДРЕСА_1 , на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.
На переконання представника позивача відповідач визнає наявність та факт виконання ОСОБА_1 , передбачених Головою Укртранбезпеки посадових обов'язків, для чого йому забезпечено робоче місце. А тому твердження Державної служби України з безпеки на транспорті у відзиві про відсутність у позивача необхідності і можливості виконувати будь-які функції, спростовуються документами відповідача. Більше того, ОСОБА_1 не повідомлено конкретні обставини та підстави, які були наявні на момент відправлення у простій та зменшення розміру заробітної плати оскаржуваним наказом, а також обставини, які змінились і стали підставою для виведення ОСОБА_1 з простою в червні 2024 року.
Як зазначає адвокат Сторожук А.Л., відповідач звертає увагу на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 за № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". У зв'язку з цим, здійснення заходів державного контролю на автомобільному, міському електричному та залізничному транспорті, які визначені пунктом 2.3. Положення про територіальні органи, призупинено, окрім як за зверненням органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ організацій, фізичних або юридичних осіб або в ході реалізації спільних заходів контролю із обласною військовою адміністрацією чи правоохоронними органами. Представник позивача зазначає, що в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 як на підставу (одну з підстав) для прийняття означеного наказу.
Адвокат Сторожук А.Л. зазначив, що про прийняття спірного наказу ОСОБА_1 стало відомо 06.08.2024, коли на номер телефону останнього на застосунок для обміну дзвінків та повідомлень WhatsApp, у відповідь на заяву позивача від 06.08.2024 працівником відповідача надіслано розшифровку (розрахунковий лист) належної йому заробітної плати за червень та липень 2024 року, де у графі "71" розрахунку заробітної плати за червень 2024 зазначено "Простій 2/3". На переконання представника позивача, є безпідставними аргументи відповідача в частині доводів про те, що оскаржуваний наказ надіслано на особисту електронну ОСОБА_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", 12.04.2022, о 17:01 год., тобто наступного дня після прийняття наказу № 235 від 11.04.2022. Втім, у разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними. В матеріалах особової справи позивача (особова картка державного службовця ОСОБА_1 НОМЕР_3) відсутня інформація про електронну пошту позивача, а зазначено лише контактний номер телефону, що свідчить про порушення порядку повідомлення останнього про наявність оскаржуваного наказу. У зв'язку з наведеним, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області. Вказана обставина визнається та не заперечується сторонами.
Державною службою України з безпеки на транспорті у зв'язку з відсутністю можливості забезпечення належних організаційних та належних умов, необхідних для виконання роботи, та з метою належної роботи органу 11.04.2022 винесено наказ № 235 "Про оголошення простою", у відповідності до частини 1 першої статті 34, частини першої статті 113 Кодексу законів про працю України, статті 12, частини першої статті 13 Закону України "Про оплату праці", Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" (а.с.33-38).
Пунктами 1, 3 вказаного наказу оголошено простій не з вини працівників з 11.04.2022 до припинення воєнного стану в Україні для державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті та забезпечено оплату праці у розмірі 2/3 посадового окладу згідно з переліком осіб, який додається до наказу.
Відповідно до пункту 4 Наказу під час простою державні службовці та працівники, зазначені у п.1 цього наказу, звільняються від обов'язку бути присутнім на робочих місцях (а.с.33).
Згідно додатку до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.04.2022 за №235 "Список державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті, яким оголошено простій", до означеного списку включено, серед інших, також ОСОБА_1 - начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (№28 у списку) (а.с.34-38).
В подальшому, наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.06.2024 за №439, відповідно до статті 29 Кодексу законів про працю України, підпункту 24 пункту 12 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (зі змінами), та у зв'язку зі службовою необхідністю припинено простій для ОСОБА_1 , начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, оголошений наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.04.2022 за №235 "Про оголошення простою", з 24.06.2024 (а.с.31-32).
Пунктом 2 коментованого наказу, визначено ОСОБА_1 , начальнику Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, робоче місце для виконання покладених на нього посадових обов'язків посадовою інструкцією за адресою: АДРЕСА_1, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні (а.с.31-32).
ОСОБА_1 06.08.2024 звернувся до Голови Державної служби України з безпеки на транспорті із заявою в якій просив надати роздруківку заробітної плати за червень, липень 2024 року, завірену належним чином, інформацію просив надати за номером телефону (а.с.15).
У відповідь на заяву позивача від 06.08.2024, ОСОБА_1 надано розрахунок заробітної плати, де в колонці "вид нарахування" у графі "71" зазначено "Простій 2/3", свідченням чого є наявні в матеріалах справи знімок екрану ("скриншот", screenshot") мобільного пристрою із застосунку для текстових повідомлень та відповідний розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 за посадою Начальник управління (ТО) №564 (а.с.16-18).
В подальшому, представник позивача адвокат Сторожук А.Л., звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті із адвокатським запитом №01/09-08/24 від 09.08.2024, в якому просив надати інформацію стосовно винесеного спірного наказу та повідомити посадовий оклад позивача і надати копію чинного штатного розпису Укртрансбезпеки (а.с.19).
За результатами розгляду адвокатського запиту Сторожука А.Л. , відповідач листом від 19.08.2024 за №8522/4.3/15-24 повідомив представника позивача про те, що внаслідок введення правового режиму воєнного стану, обсяг роботи, виконання якої забезпечувалось структурними підрозділами Укртрансбезпеки, зменшився. Враховуючи оцінку безпосередньої діяльності Укртрансбезпеки та її територіальних органів, проведену їх начальниками, в подальшому видано наказ від 11.04.2022 за №235 "Про оголошення простою", яким оголошено простій не з вини працівників, 55 працівникам Укртрансбезпеки х 11.04.2022, в тому числі, ОСОБА_1 Простій оголошено працівникам як центрального апарату Укртрансбезпеки, так і працівникам територіальних органів. Також, наказами Укртрансбезпеки від 27.07.2022 за №367 та від 23.09.2022 за №471 оголошено простій головному спеціалісту Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області і завідувачу сектору надання адміністративних послуг в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (а.с.20-22).
Вважаючи протиправним незаконним наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, позивач звернувся до суду із цим позовом з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування зазначеного наказу та стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою ОСОБА_1 сумою заробітної плати, нарахованої під час простою і сумою, належної йому заробітної плати у розмірі 356 500,76 гривень.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких аргументів, мотивів та норм права.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 за №389-VІІІ (надалі по тексту також - Закон №389-VІІІ).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (частина 1 статті 1 Закону №389-VІІІ).
За визначенням статті 2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 за №389-VІІІ, правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Повноваження Президента України, передбачені Конституцією України, в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені (частина 4 стаття 11 Закону №389-VІІІ).
Як встановлено пунктами 19, 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Президент України вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (частина 3 статті 106 Конституції України).
В свою чергу, до повноважень Верховної Ради України, як визначено пунктом 31 частини 1 статті 85 Конституції України, віднесено затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 6 Закону №389-VІІІ, в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються, зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Президентом України 24.02.2022 прийнято Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 3). Указами Президента України воєнний стан неодноразового продовжувався та станом на дату ухвалення судового рішення діє дотепер.
Статтею 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
З метою упорядкування трудових відносин у період воєнного стану, збереження кадрового потенціалу та стимулювання економіки країни в умовах кризи прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, зокрема:
- Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану";
- постанову Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 за № 221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану";
- постанову Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 за № 440 "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану";
- постанову Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 за № 303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану".
Таким чином, внаслідок суттєвої зміни низки суспільних процесів, державою вжито заходи щодо врегулювання питань забезпечення трудових прав осіб в умовах воєнного стану та постійної загрози життю, здоров'ю.
Законом, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 13 Закону №889-VIII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз'яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби;
Згідно пункту 1 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 за № 500 (надалі по тексту також - Положення №500), Національне агентство України з питань державної служби (НАДС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління державною службою в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті).
Відповідно до підпункту 8 пункту 4 Положення №500, оприлюднює на офіційному веб-сайті НАДС узагальнені роз'яснення з питань застосування Законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.
З метою належної організації роботи державних службовців під час воєнного стану НАДС надано роз'яснення від 04.03.2022 за №149-р/з "Щодо нез'явлення державних службовців на роботу та надання їм відпусток під час воєнного стану, а також оформлення відносин із державними службовцями, яких зараховано до територіальної оборони".
Відповідно до наданих у роз'ясненні рекомендацій, функціонування державних органів та режим роботи їх працівників має бути організований з огляду на безпекову ситуацію у конкретному регіоні. Забезпечення ефективної роботи державного органу в цей період вимагає гнучкості та швидкої адаптації до подій, що відбуваються навколо.
Також вказано, що державний службовець може виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі державного органу у випадках та порядку, передбаченому Типовими правилами внутрішнього службового розпорядку, затвердженими наказом НАДС від 03 березня 2016 року за №50, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №457/28587, та Правилами внутрішнього службового розпорядку відповідного державного органу. Дистанційний формат роботи дозволить більшою мірою убезпечити працівників державного органу від збройної агресії чи загрози нападу, допоможе зменшити небезпеку їх життю або здоров'ю, а також сприятиме дотриманню обмежень перебування на вулицях та в інших громадських місцях, зокрема у комендантську годину.
Відповідно до абзацу 1 статті 34 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України) простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Стаття 34 КЗпП України не містить застережень роботодавцю при встановленні простою визначити коло осіб стосовно яких на підприємстві застосовується простій, оскільки саме відносно вказаних працівників об'єктивно можуть існувати умови відсутності організаційних та технічних можливостей для виконання посадових обов'язків.
Статтею 113 КЗпП України передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Отже, поняття "простій" законодавчо визначено як призупинення роботи, що викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Тобто, простій є винятковим випадком у процесі виробництва (діяльності підприємства чи установи), коли працівник з об'єктивної причини, тимчасово не має можливості виконувати свої трудові функції.
Особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", пунктами другим та третім частини першої якого встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою (часина перша статті третьої). У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються (частина друга статті третьої).
Частиною третьою статті 43 Закону України "Про державну службу" унормовано, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна:
1) належності посади державної служби до певної категорії посад;
2) основних посадових обов'язків;
3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;
4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;
5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).
Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за № 103 (надалі по тексту також - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 3 Положення Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно пункту 10 Положення Укртрансбезпека в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінінфраструктури видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
Головою Укртрансбезпеки 14.02.2022 затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, пунктом 1.2 якого встановлено, що відділи державного нагляду (контролю) у відповідних областях, АР Крим та містах зі спеціальним статусом є структурними підрозділами апарату Укртрансбезпеки і забезпечують виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань та території областей, в АР Крим та у містах Києві та Севастополі.
Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що наказом №235 від 11.04.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті оголошено простій не з вини працівників з 11.04.2022 до припинення воєнного стану в Україні для державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті.
Тобто, даним наказом Укртрансбезпека, як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, визначив порядок роботи державних службовців та працівників структурних територіальних органів, які входять до апарату Укртрансбезпеки.
Кабінетом Міністрів України 07.03.2022 прийнято постанову за №221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" (надалі по тексту також - Постанова №221).
Пунктом 1 Постанови №221 надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу)
Рекомендовано керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення пункту 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій (пункт 2 Постанови №221).
Згідно пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 за № 440 "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану" у період воєнного стану для державних службовців та працівників державного органу, які перебувають на території України, за рішенням керівника державної служби в державному органі може запроваджуватися дистанційна робота у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Як вже зазначалось судом, спірний наказ прийнято відповідно до частини першої статті 34 КзПП України, частини першої статті 113 КЗпП України, статті 12, частини 1 статті 13 Закону України "Про оплату праці", Указів Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та від 14.03.2022 за №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 за №221 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану".
Підставою для оголошення простою окремим працівникам, Укртрансбезпека визначила введення в Україні воєнного стану через широкомасштабне вторгнення військ російської федерації, а також, як наслідок, припинення виконання значної частини функцій.
Також Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" від 13.03.2022 за №303 (надалі по тексту також - Постанова №303), якою припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 за №64 "Про введення воєнного стану в Україні".
Приписами пункту 2 Постанови №303 передбачено протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах, зокрема щодо запобігання неконтрольованому зростанню цін на товари, які мають істотну соціальну значущість, виключно на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Суд звертає увагу, що питання подальшого зменшення або збільшення обсягу робіт не стосується предмету доказування у даній справі, спірним є саме наявність/відсутність підстав для оголошення простою позивачу станом на 11.04.2022.
Слід надати критичну оцінку доводам відповідача про наявність об'єктивних підстав для оголошення простою ОСОБА_1 , так як після введення у державі воєнного стану, прийняття 13.03.2022 Кабінетом Міністрів України постанови №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", Укртрансбезпека наразі об'єктивно не змозі забезпечити на довоєнному рівні роботою всіх своїх працівників, оскільки змінились як функції органу державної влади на ріні нормативно-правового регулювання, так і організаційно/технічна можливість їх реалізації. Після введення воєнного стану, у період з лютого по квітень 2022 року значно зменшився обсяг роботи позивача, визначений посадовою інструкцією.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.
Згідно посадової інструкції, затвердженої Головою Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.06.2020 за посадою "Начальник Управління" (а.с.120-121), метою посади є забезпечення здійснення державного контролю та нагляду на автомобільному, міському електричному та залізничному транспорті, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, в межах компетенції надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.
Пунктом 3 посадової інструкції від 05.06.2020 визначено основні посадові обов'язки начальника Управління, саме таку посаду займає ОСОБА_1 , серед яких:
- керівництво та організація роботи Управління: забезпечення виконання завдань і функцій покладених на Управління, забезпечення виконання плану роботи Управління, розподіл обов'язків між державними службовцями та працівниками Управління з визначенням ступеню їх відповідальності, здійснення моніторингу та контролю за виконанням державними службовцями та працівниками Управління посадових обов'язків, правил внутрішнього службового та трудового розпорядку;
- організація роботи та контроль за здійсненням заходів державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному та залізничному транспорті та звітувати перед Головою Укртрансбезпеки, здійснення контролю щодо виконання габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю та інші.
Відповідач не довів суду, що виконувана ОСОБА_1 робота, в період з 24.02.2022 (день оголошення воєнного стану) по 11.04.2022 (день оголошення простою) значно зменшилась у зв'язку із прийняттям Урядом Постанови №303.
Як вже зазначалось, до посадових обов'язків позивача, серед іншого, належало керівництво та організація роботи Управління.
В силу того, що ОСОБА_1 в Управлінні Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області займає керівну посаду, посадові обов'язки якої вимагають виконання значного обсягу завдань, спрямованих на організаційну роботу установи, то оголошення позивачу простою, в розрізі застосування до спірних правовідносин норм Постанови №303, є недоцільним.
Державною службою України з безпеки на транспорті не доведено перед судом обставини значного зменшення виконуваної ОСОБА_1 роботи, як начальника Управлінні Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, зокрема повідомлення останнього про зміну істотних умов праці, в тому числі, внесення змін до посадової інструкції позивача.
Слід зазначити, що простій оголошується також у разі відсутності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву, Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області та Відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області - різні структурні одиниці Державної служби України з безпеки на транспорті, які мають свої завдання, функції та структуру.
Водночас, Державною службою України з безпеки на транспорті не надано суду будь-яких доказів на засвідчення обставини про відсутність організаційних і технічних можливостей для виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків в Управлінні Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області.
Також відповідач не довів суду, що робота Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області станом на момент оголошення простою була зупинена.
Матеріали справи також не містять відомостей про виконання позивачем роботи у дистанційному режимі.
Як зазначає Державна служба України з безпеки на транспорті, ОСОБА_1 впродовж двох років не з'являвся на робочому місці, однак такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними доказами, а є лише припущеннями роботодавця.
Відтак, оголошення ОСОБА_1 , спірним наказом простою у зв'язку із відсутністю організаційних і технічних можливостей для виконання останнім посадових обов'язків, суперечить фактичним обставинам справи та спростовується наведеними вище аргументами.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав недотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 05.09.2024, в якій вказав на: необізнаність відправлення окремих працівників Управління в області у простій; правомірно сподівався на збереження своєї заробітної плати в розмірі, визначеному у встановленому порядку без будь-якого обмеження; про обставину не виплати заробітної плати в повному обсязі дізнався з моменту отримання в серпні 2024 року розшифрування виплаченої заробітної плати та інформації у відповіді Укртрансбезпеки на адвокатський запит листом за №8522/4.3/15-24 від 19.08.2024.
На стадії відкриття провадження суд дійшов висновку, що доводи і мотиви, викладені в заяві від 05.09.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, є обґрунтованими, відтак у суду відсутні достовірні і достатні докази, які б перешкоджали визнанню поважними причини пропуску строку звернення до суду, у зв'язку із чим такий строк слід поновити позивачу.
Водночас, у разі підтвердження під час розгляду цієї справи передчасності висновку суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення, в тому числі за даними, які можуть бути надані відповідачем, судом будуть застосовані передбачені Кодексом адміністративного судочинства України наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду з позовними вимогами у відповідній частині.
Як зазначає Державна служба України з безпеки на транспорті згідно зі статтею 91 Закону України "Про державну службу", доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку.
Відповідач стверджує, що оскаржуваний наказ надіслано на особисту електронну адресу ОСОБА_1 " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", 12.04.2022, о 17:01 годині, свідченням чого є світлокопія електронного листа, надісланого з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.114).
Відповідно до частин 3, 4, статті 91 Закону № 889-VIII, державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними (частина 2 статті 91 Закону № 889-VIII).
Особова картка державного службовця №548 ОСОБА_1 не містить відомостей про електронну пошту останнього, зокрема " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а тому направлення спірного наказу на зазначену електронну адресу, в розрізі коментованого правового регулювання, само по собі не свідчитиме про належне доведення до відома позивачу такого Наказу.
З огляду на коментовані вище обставини, доводи і мотиви, викладені в заяві від 05.09.2024 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, є обґрунтованими, відповідачем не надано документального підтвердження обставині належного доведення до відома спірного наказу та не надано будь-яких доказів на засвідчення обставини недодержання ОСОБА_1 строку звернення до суду, а тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду - не підлягає задоволенню.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що обставини, за якими ОСОБА_1 оголошено простій не обумовлюють обов'язковість встановлення простою в роботі позивача, а також за відсутності доказів, які б свідчили про відсутність організаційних і технічних можливостей для виконання ним посадових обов'язків, а тому спірний наказ є неправомірним та порушує права позивача, а отже наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні підлягає скасуванню.
Також слід звернути увагу на доводи позивача про оголошення останньому простою у зв'язку із "упередженим ставленням".
Чинне законодавство України не містить визначення поняття "упереджене ставлення", така дефініція є оціночним судженням та за своїми критеріями, в розрізі спірних правовідносин, підпадає під категорію "дискримінація".
ОСОБА_1 зазначає, що вибіркове включення відповідачем з усього штату Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області лише позивача, до переліку осіб, яким оголошено простій спірним наказом, без наведення жодного обґрунтування та мотивів, оголошення простою, суперечить нормам статті 34 КЗпП України.
Необхідно зазначити, що простій не може бути використаний, як інструмент дискримінації у сфері праці.
Позивач, як вже зазначалось, покликається на те, що його дискриміновано за участь у судових справах з відповідачем.
Згідно додатку до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 11.04.2022 за №235 "Список державних службовців та працівників Державної служби України з безпеки на транспорті, яким оголошено простій", простій оголошено 55 особам, працівникам як центрального апарату Укртрансбезпеки, так і працівникам територіальних органів зі всієї території України.
До означеного списку включено, серед інших, також ОСОБА_1 - начальника Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (№28 у списку) (а.с.34-38).
Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначені в Законі України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 за №5207-VI (надалі по тексту також - Закон №5207-VI).
Положеннями частини першої статті 1 Закону №5207-VI визначено, що дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Частиною першою статті 14 Закону №5207-VI встановлено, що особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом.
Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 зі скаргами про виникнення відносно позивача дискримінації з боку Державної служби України з безпеки на транспорті, доказів протилежного суду не надано.
Крім того, згідно з наведеною вище дефініцією поняття "дискримінація", остання має місце лише тоді, коли порушення прав відбувається за наявності у особи певних ознак. Таке тлумачення у повній мірі відповідає положенням частини першої статті 24 Конституції України.
Відповідно до Закону №5207-VI дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях, а також в однаковий спосіб до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Закон №5207-VI встановлює такий перелік ознак, за якими заборонена дискримінація: раса, колір шкіри, політичні переконання, релігійні та інші переконання, стать, вік, інвалідність, етнічне походження, соціальне походження, громадянство, сімейний стан, майновий стан, місце проживання, мова або інші ознаки.
Отже, доводи позивача ґрунтуються на припущеннях про можливе обмеження його прав, у зв'язку з дискримінацією. Тим не менш, на переконання суду, такі є суб'єктивними судженнями ОСОБА_1 , котрий, стверджуючи про дискримінацію, зокрема, не довів перед судом реальних обставин вчинення стосовно останнього такої, а також не надав жодних доказів на засвідчення коментованої обставини.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для оголошення простою позивачу, а наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні прийнятий необґрунтовано, а тому такий підлягає скасуванню.
Стосовно доводів позивача про необхідність стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 різниці між виплаченою сумою заробітної плати, нарахованої під час простою і сумою, належної йому заробітної плати, суд зазначає наступне.
Така позовна вимога є похідною, оскільки пов'язана із встановленням правомірності/неправомірності спірного наказу.
Згідно з частинами першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівником розряду (окладу).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 за №221 керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, надано право до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
Згідно відомостей, що містяться в розрахункових листах по заробітній платі за період з квітня 2022 року по травень 2024 року, ОСОБА_1 виплачувалась заробітна плата у розмірі 2/3 посадового окладу. Вказана обставина не заперечується та визнається сторонами.
З огляду на висновок суду про неправомірність прийнятого Державною службою України з безпеки на транспорті наказу №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, тому позивача є право на стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою ОСОБА_1 сумою заробітної плати, нарахованої під час простою і сумою, належної йому заробітної плати.
Позивач в адміністративному позові просить стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 різницю між виплаченою йому сумою заробітної плати, нарахованої під час простою і сумою, належної останньому заробітної плати у розмірі 356 500,76 гривень, втім даному випадку, визначаючи належний спосіб захисту і відновлення права, позивач не врахував наступного.
Слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам
В даному випадку судом досліджується питання наявності у ОСОБА_1 права на отримання належних сум заробітної плати, а не конкретної суми, котра підлягає стягненню.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9КАС України).
Керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача 2 вчинити відповідний обсяг дій.
В такому випадку, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні;
- зобов'язати Державну службу України з безпеки на транспорті нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 11.04.2022 різницю між виплаченою сумою заробітної плати, нарахованої під час простою, введеного в дію на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою", і сумою, належної заробітної плати, з урахуванням проведених раніше виплат.
Підсумовуючи викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, з уваги на описану ситуацію та зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин, яке, варто зауважити, аналізувалося також в його ретроспективі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу за №235 від 11.04.2022 та стягнення сум заробітної плати, слід задовольнити частково.
Решта доводів сторін висновків суду та рішення по суті спору не змінюють.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (а.с.66) і ним не понесено таких витрат, у суду відсутні підстави для їх розподілу.
Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою" в частині оголошення простою ОСОБА_1 з 11.04.2022 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Зобов'язати Державну службу України з безпеки на транспорті нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 11.04.2022 по 23.06.2024 різницю між виплаченою сумою заробітної плати, нарахованої під час простою, введеного в дію на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №235 від 11.04.2022 "Про оголошення простою", і сумою, належної заробітної плати, з урахуванням проведених раніше виплат.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 ;
представник позивача - Сторожук Андрій Леонідович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1076667), вул. В. Великого, 10-А, м. Івано-Франківськ, 76010;
відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код юридичної особи 39816845), вул. Перемоги, 14, м. Київ, 01135.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя ______________ Чуприна О.В.
/підпис/
"____" ______________ 2024 року
м.п.