СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/12128/24
пр. № 2-а/759/146/24
14 жовтня 2024 року Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді П'ятничук І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Представник позивача Травянко О.І. який діє в інтересах ОСОБА_1 11.06.2024 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 452 від 09.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позову зазначив, що 09.04.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняв постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Постанова мотивована тим, що 09.04.2024 року ОСОБА_1 перебуваючи у прийомі у ІНФОРМАЦІЯ_1 в кабінеті № 110 відмовилась особисто і вголос при свідках від отримання повістки з наказом про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 08 год. 00 хв. 09.04.2024 року з метою призову на військову службу по загальній мобілізації. Своїми діями, бездіяльністю порушила ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії правового режиму особливого періоду.
Зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без з'ясування та не встановлення належних обставин, оскільки відповідачем застосовано неправильну кваліфікацію статті про адміністративне правопорушення, а саме за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, що передбачає відповідальність за повторне вчинення правопорушення визначеного ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, однак позивач раніше не притягався за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП. У свою чергу, позивач зареєструвався як внутрішнього переміщена особа, від державних органів не переховувався.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 визначено головуючого суддю П'ятничук І.В.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також на достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності суд дійшов таких висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2 частини 1 статті 5 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2024 року старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 було складено протокол № 780 про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 . Відповідно до змісту якого зазначено, що 05.04.2024 року о 11 год. 30 хв. у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебуваючи на прийомі у ІНФОРМАЦІЯ_2 в каб. 205, відмовилась особисто і в голос, при свідках від отримання повістки з наказом про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 08 год. 00 хв. 09.04.2024 року з метою призову на військову службу по загальній мобілізації. Своїми діями порушила ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії правового режиму особливого періоду.
За результатами розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, 09.04.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову № 452 за справою про адміністративне правопорушення, відповідно до якої вирішено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп. (а.с.23).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд при вирішенні цієї справи має перевірити правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частини 2, 4 ст. 9 КАС України).
Сутність принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи полягає, серед іншого, у виявленні та дослідженні доказів судом за власною ініціативою. Суд під час розгляду справи в порядку адміністративного судочинства повинен активно використовувати процесуальні повноваження, у тому числі й щодо виявлення, витребування і дослідження доказів за власною ініціативою.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який в свою чергу є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Частина друга статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення встановленого порядку управління.
Суб'єктами вказаного адміністративного правопорушення є призовники, військовозобов'язані, резервісти, а також посадові особи
Об'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Кваліфікуючою ознакою вказаного адміністративного правопорушення є повторне протягом року порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, є правопорушенням з формальним складом і вважається закінченим з моменту порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, якщо особа порушила законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію повторно протягом року, і за попереднє порушення на неї було накладене адміністративне стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.
Наведене свідчить, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Відсутність об'єктивної сторони дозволяє дійти безальтернативного висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Зазначена обставина є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому оцінку іншим аргументам позивача суд не надає.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що відповідач не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, позов належить задовольнити повністю.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 2, 3, 5, 7, 9, 77, 79, 90, 132, 134, 139, 241-246, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 452 за справою про адміністративне правопорушення від 09.04.2024 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.В. П'ятничук