06.11.2024 Справа № 756/13103/24
Унікальний номер 756/13103/24
Провадження номер 3/756/5660/24
06 листопада 2024 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шролик І.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Оболонського УП ГУ НП України в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 586514 від 14 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 належним чином не виконує батьківські обов'язки по вихованню своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилося в тому, що дитина 12 жовтня 2024 року приблизно о 18:00 год. за адресою: м.Київ, пр. Оболонський, 20 розпивала алкогольні напої, а саме горілку, внаслідок чого була доставлена до лікарні.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КпАП України.
Через канцелярію суду надійшо клопотання адвоката ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвоката Ханов А.О підтримали своє клопотання та просили його задовольнити. ОСОБА_1 не визнала своєї вини в інкримінованому адміністративному правопорушенні. Просила закрити провадження по справі, оскільки не вбачає в своїх діях ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої доньки. Даний випадок трапився вперше, ніколи раніше донька алкоголю не вжитвала, із нею проводилася бесіда.
Малолітня ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що між нею та матір'ю є довірливі відносини і мати має на неї вплив, вона слухає мати. Того дня, друзі вмовили її спробувати горілку через святкування дня народження, вона вперше вживала алкогольні напої. Запевняла, суд що більше такого не трапиться.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його чиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Отже, неналежне виховання, виходячи з положень ст. 12 вищевказаного Закону, може мати місце при умисних чи неумисних діях, які визначені Законом України «Про охорону дитинства», як порушення прав, обов'язків батьків та визначення меж відповідальності батьків за виховання та розвиток дитини.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання: не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Тобто суть правопорушення, викладена у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення від 14 жовтня 2024 року серії ВАВ № 586514 стосовно ОСОБА_1 не містить всіх ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, зокрема, не зазначено, в чому саме полягає ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , та не конкретизовано норми законодавства, які встановлюють такі обов'язки батьків та, які порушила ОСОБА_1 . Тобто в чому саме полягає її ухилення та (або) неналежне виховання.
Статтею 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд також наголошує на тому, що він не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи, змінювати кваліфікацію правопорушення тощо.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , зхахисника, малолітньої, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом не встановлено бездіяльності з боку ОСОБА_1 , яка свідчила б про ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо малолітньої доньки ОСОБА_2 .
З наявних у справі та досліджених судом доказів встановлено, що між малолітньою донькою та матір'ю є довірливі відносини і остання має на неї вплив. Того дня друзі вмовили ОСОБА_2 і вона вперше вживала алкоголь. Крім того, згідно характеристик, наданих колегами, друзями та сусідами ОСОБА_1 , а також характеристик від вчителів та репетиторів, наданих на ОСОБА_2 , вбачається зразковість виховання, абсолютно належне забезпечення рівня життя, навчання та розвитку малолітньої доньки, те ж саме підтверджено і поведінкою самої доньки, про що також йдеться в зазначених характеристиках.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладених обставин, керуючись принципами презумпції невинуватості та диспозитивності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом.
Керуючись ст. ст. 184 ч. 1, 245, 247 ч. 1 п. 1, 252, 280, 283 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя І.С. Шролик