Справа №601/2374/24
Провадження № 2/601/705/2024
30 жовтня 2024 року м. Кременець
Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого Мочальської В.М.,
за участю секретаря Домінської І.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Сідорова В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
Стислий виклад позиції сторін.
ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН», в інтересах якого діє адвокат Чугуєнко Д. В., звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування у сумі 72 000 гривень, а також судові витрати по справі, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 3028 гривень та витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 15000 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, що 09.07.2021 між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР-5713160) згідно якого забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «FIAT-223L» д.н.з. НОМЕР_1 . 21 січня 2022 року водій ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів: 2.3 (а), 31.1, 31.4, 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади), 31.4.5 (б) (колеса і шини), Розділу 31. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі Правила дорожнього руху або ПДР), а також вимог, які наведенні у абзаці 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність автомобіля «FІАТ-223L», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, білого кольору, а розпочав рух на ньому з наступними технічними несправностями, які носять експлуатаційний характер, а саме: шина заднього лівого колеса містить місцеве пошкодження зовнішньої боковини, яке оголює корд, що не відповідає вимогам п. 31.4.5 (б) (колеса і шини) ПДР, а також встановлені у правій та лівій фарах головного світла світлодіодних джерел (ламп) ближнього світла, які не відповідають типу даних світлових приладів, що не відповідає вимогам п. 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади) ПДР, які він мав можливість виявити шляхом огляду транспортного засобу перед початком руху на ньому.
21 січня 2022 року о 17 годині 52 хвилини, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно несправним автомобілем «FІАТ-223L» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, білого кольору, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 30.05.2018, ТСЦ 6143, громадянину ОСОБА_2 , а водій ОСОБА_1 керував ним на підставі наявного в нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без пасажирів та вантажу, рухався по вул. Радивилівській в м. Почаєві Почаївської ОТГ Кременецького району Тернопільської області, у напрямку від м. Кременця Тернопільської області до м. Радивилова Рівненської області, із швидкістю 40 км/год.
Рухаючись у вказаному напрямку проїзною частиною дороги по вулиці Радивилівській в м. Почаєві, горизонтального профілю, прямою в плані, яка в цей час мала мокре асфальтобетоне покриття, і була освітлена ліхтарями дорожнього освітлення, які встановлені на даній вулиці та наближаючись до магазину «Олеся», що розташований в будинку АДРЕСА_1 , навпроти території Свято-Успенської Почаївської Лаври, а також нерегульованого пішохідного переходу, який встановлений на АДРЕСА_1 та позначений дорожньою розміткою 1.14.3 («зебра») ПДР, водій ОСОБА_1 , не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У цей час проїзну частину дороги по АДРЕСА_1 , у напрямку від магазину «Олеся» до території Свято-Успенської Почаївської Лаври, у відповідності до вимог пунктів: 4.7, 4.16 (а) ПДР, почали переходити по вказаному нерегульованому пішохідному переході два пішоходи, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які рухалися один за одним по аналогічній траєкторії та в однаковому темпі, першим рухався пішохід ОСОБА_3 , за ним рухалася пішохід ОСОБА_4 .
Під час подальшого руху по АДРЕСА_1 та наближення до зазначеного нерегульованого пішохідного переходу, водій ОСОБА_1 , маючи об'єктивну можливість завчасно виявити зокрема пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину дороги вул. Радивилівської, по нерегульованому пішохідному переході, в напрямку зліва-направо по ходу руху автомобіля «FІАТ-223L», відповідно до вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, не зменшив швидкість руху керованого автомобіля та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а продовжив рух у вказаному напрямку.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_1 скоїв наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_4 .
У результаті наїзду транспортним засобом пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких настала смерть о 06 год. 00 хв. 03 лютого 2022 року під час проходження стаціонарного лікування в відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ З353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_4 .
Син загиблої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 звернувся до страховика ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» з заявою про страхове відшкодування. Згідно з страховим актом ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» №589/01/50/2022/1 від 07.08.2023 сума виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_3 склала 72000 гривень.
Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.12.2022 відповідач визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, оскільки перед виїздом не забезпечив справний технічний стан транспортного засобу, порушивши п 2.3.б ПДР України.
Відтак після проведення виплати потерпілому у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу, витрат, пов'язаних з регламентною виплатою на підставі п. «г» п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому ПАТ «СК «ЕТАЛОН» звернулось з даним позовом до суду.
Також просив стягнути судові витрати по справі в сумі 3028 грн та 15000 грн витрат на правничу допомогу.
Відповідач в поданому його представником адвокатом Сідоровим В.М. відзиві позовні вимоги заперечив. В обґрунтування покликався на те, що причиною смерті ОСОБА_4 був наїзд передньою правою частиною керованого ОСОБА_1 автомобіля через його неуважність, що відображено у вироку Кременецького районного суду Тернопільської області. З приводу орієнтовного розрахунку витрат позивача на правову допомогу зазначив, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, співмірності та часу витраченому на виконання адвокатом відповідних робіт.
У поданій відповіді на відзив представник позивача додатково зазначив, що відповідач під час розгляду кримінального провадження визнав свою вину в судовому засіданні, а отже погодився з тим, що настання дорожньо-транспортної пригоди відбулося внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання його транспортного засобу існуючим вимогам правил дорожнього руху. Щодо аргументів відповідача про розрахунок витрат на професійну правову допомогу, які поніс позивач, зазначив, що сторони договору узгодили винагороду, плату за досягнутий адвокатом результат, який за своєю суттю є так званим «гонораром успіху», врахування та сплата якого залежить від настання певної події. Крім того, заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яку було подано відповідачем, посилаючись не недоведеність витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання в якому просив розгляд даної справи проводити за відсутності позивача ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» та його представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник адвокат Сідорова В.М. в судовому засіданні просили в позові відмовити з зазначених в заявах по суті справи підстав.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 05.08.2024 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
12.08.2024 представником позивача подано заяву про проведення судових засідань за відсутності позивача та його представника, в якій він зазначив, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
15.08.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
28.08.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.
01.04.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.
02.09.2024 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02.10.2024 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
09.07.2021 між ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР-5713160) згідно якого забезпеченою є цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «FIAT-223L» д.н.з. НОМЕР_1 .
Вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.12.2022 відповідач визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Згідно з вироком 21 січня 2022 року водій ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів: 2.3 (а), 31.1, 31.4, 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади), 31.4.5 (б) (колеса і шини), Розділу 31. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі Правила дорожнього руху або ПДР), а також вимог, які наведенні у абзаці 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність автомобіля «FІАТ-223L», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, білого кольору, а розпочав рух на ньому з наступними технічними несправностями, які носять експлуатаційний характер, а саме: шина заднього лівого колеса містить місцеве пошкодження зовнішньої боковини, яке оголює корд, що не відповідає вимогам п. 31.4.5 (б) (колеса і шини) ПДР, а також встановленні у правій та лівій фарах головного світла світлодіодних джерел (ламп) ближнього світла, які не відповідають типу даних світлових приладів, що не відповідає вимогам п. 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади) ПДР, які він мав можливість виявити шляхом огляду транспортного засобу перед початком руху на ньому.
21 січня 2022 року о 17 годині 52 хвилини, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно несправним автомобілем «FІАТ-223L» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, білого кольору, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 30.05.2018, ТСЦ 6143, громадянину ОСОБА_2 , а водій ОСОБА_1 керував ним на підставі наявного в нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без пасажирів та вантажу, рухався по вул. Радивилівській в м. Почаєві Почаївської ОТГ Кременецького району Тернопільської області, у напрямку від м. Кременця Тернопільської області до м. Радивилова Рівненської області, із швидкістю 40 км/год.
Рухаючись у вказаному напрямку проїзною частиною дороги по вулиці Радивилівській в м. Почаєві, горизонтального профілю, прямою в плані, яка в цей час мала мокре асфальтобетоне покриття, і була освітлена ліхтарями дорожнього освітлення, які встановлені на даній вулиці та наближаючись до магазину «Олеся», що розташований в будинку АДРЕСА_1 , навпроти території Свято-Успенської Почаївської Лаври, а також нерегульованого пішохідного переходу, який встановлений на АДРЕСА_1 та позначений дорожньою розміткою 1.14.3 («зебра») ПДР, водій ОСОБА_1 , не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, а також вимоги, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У цей час проїзну частину дороги по АДРЕСА_1 , у напрямку від магазину «Олеся» до території Свято-Успенської Почаївської Лаври, у відповідності до вимог пунктів: 4.7, 4.16 (а) ПДР, почали переходити по вказаному нерегульованому пішохідному переході два пішоходи, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які рухалися один за одним по аналогічній траєкторії та в однаковому темпі, першим рухався пішохід ОСОБА_3 , за ним рухалася пішохід ОСОБА_4 .
Під час подальшого руху по АДРЕСА_1 та наближення до зазначеного нерегульованого пішохідного переходу, водій ОСОБА_1 , маючи об'єктивну можливість завчасно виявити зокрема пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину дороги вул. Радивилівської, по нерегульованому пішохідному переході, в напрямку зліва-направо по ходу руху автомобіля «FІАТ-223L», відповідно до вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, не зменшив швидкість руху керованого автомобіля та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб дати дорогу пішоходу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, а продовжив рух у вказаному напрямку.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 скоїв наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_4 .
У результаті наїзду транспортним засобом пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження від яких настала смерть о 06 год. 00 хв. 03 лютого 2022 року під час проходження стаціонарного лікування в відділенні анестезіології та інтенсивної терапії КНП «Кременецька опорна лікарня» Кременецької міської ради.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ З353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_4 .
У вироку вказано, що ОСОБА_1 в судовому засіданні вину визнав. Судом призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Слід вказати, що пунктами 2.3 (а), (б) ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, стежити за технічним станом транспортного засобу, а даним вироком встановлено порушення ОСОБА_1 даних пунктів ПДР.
Отже, ДТП (страховий випадок) відбулась в період дії полісу № АР-5713160, за яким ПАТ «Страхова компанія «Еталон» було забезпечено цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу «FIAT-223L» д.н.з. НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 , син загиблої ОСОБА_4 , звернувся до страховика ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» з заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до страхового акту № 589//01/50/2022/1, виданого ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» за договором страхування АР-5713160 розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті ОСОБА_3 , становить 72000,00 грн.
Відповідно до платіжних інструкцій: № 10582 від 07.08.2023, № 11445 від 18.09.2023, № 11423 від 15.09.2023, №11402 від 14.09.2023, № 11369 від 13.09.2023 ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» сплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування по договору АР-5713160 в загальному розмірі 72000,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За змістом положень статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування цивільно-правової відповідальності є обов'язковим і таке здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів самого страхувальника. Відтак, кожен власник наземного транспортного засобу з метою (зокрема) захисту саме своїх майнових інтересів зобов'язаний застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами.
Згідно п. 1.6 ст. 1 цього Закону - власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:
п.38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:
г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Як зазначалось вище, вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.12.2022 в справі № 601/1429/22, який набрав законної сили, в мотивувальній частині встановлено, що 21 січня 2022 року водій ОСОБА_1 в порушення вимог пунктів: 2.3 (а), 31.1, 31.4, 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади), 31.4.5 (б) (колеса і шини), Розділу 31. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі Правила дорожнього руху або ПДР), а також вимог, які наведенні у абзаці 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан і комплектність автомобіля «FІАТ-223L», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, білого кольору, а розпочав рух на ньому з наступними технічними несправностями, які носять експлуатаційний характер, а саме: шина заднього лівого колеса містить місцеве пошкодження зовнішньої боковини, яке оголює корд, що не відповідає вимогам п. 31.4.5 (б) (колеса і шини) ПДР, а також встановленні у правій та лівій фарах головного світла світлодіодних джерел (ламп) ближнього світла, які не відповідають типу даних світлових приладів, що не відповідає вимогам п. 31.4.3 (г) (зовнішні світлові прилади) ПДР, які він мав можливість виявити шляхом огляду транспортного засобу перед початком руху на ньому.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ З353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Відповідно до ч.ч. 5 та 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).
Тобто, вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.12.2022 в справі № 601/1429/22 однозначно та у відповідності з приписами ч. 6 ст. 82 ЦПК України встановлено порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.3 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведені у абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ З353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті потерпілої ОСОБА_4 .
Аргумент відповідача та його представника про те, що причиною ДТП була не технічна несправність, а неуважність водія, суд відхиляє, оскільки такий відповідачем не спростований.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як зазначалось вище, на підставі страхового акту № 589//01/50/2022/1 виданого ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» за договором страхування АР-5713160 розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті ОСОБА_3 становить 72000,00 грн,, що підтверджується платіжними інструкціями.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо ДТП визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.
Виходячи з наведеного, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1 внаслідок невідповідності технічного стану його транспортного засобу вимогам ПДР, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, з урахуванням норм підпункту «г» п. 38.1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у порядку регресу із ОСОБА_1 на користь позивача суми страхового відшкодування, а тому позов слід задовольнити в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи те, що позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, а тому суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 в користь ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН» сплачений ними судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
В підтвердження надання та розміру правничої допомоги позивачем надані наступні докази:
- договір про надання правничої допомоги від 28.06.2023 між ПАТ «Страхова компанія «Еталон» та Адвокатським об'єднанням «Дісп'ютс» в особі керуючого партнера Чугуєнка Д.В. з якого вбачається, що адвокатським об'єднанням надається правнича допомога з метою стягнення суми заборгованості з фізичних та юридичних осіб, до яких клієнт має право зворотної вимоги;
- додаткову угоду № 1 від 24.07.2023 до договору про надання правничої допомоги від 24.07.2023, з якої вбачається, що сума витрат на професійну правничу допомогу є диференційованою та залежить від суми позову та складає фіксований гонорар, зокрема а) до 10000 грн суми позову 6000 грн, в) від 20000 до 39999 грн суми позову 15000 грн, д) 70000 грн та більше суми позову 20000 грн (п. 3 додаткової угоди). Фіксований гонорар включає в себе виконання будь-якої роботи, необхідної для досягнення очікуваного результату, зокрема складення та подання позову про стягнення суми регресної заборгованості, участі в судових засіданнях, подання заяв, клопотань, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, пояснень, тощо (п. 4). Відповідно до п. 7 додаткової угоди гонорар виплачується за умов коли суд задовольнив позов та стягнув витрати на правничу допомогу, рішення суду виконане, кошти на виконання рішення надійшли на рахунок клієнта;
- ордер на надання правничої допомоги АІ № 1649768, виданий АО «Дісп'ютс» за яким адвокат Чугуєнко Д.В. на підставі договору надає правничу допомогу ПАТ «СК «ЕТАЛОН».
Даними доказами підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом, розмір витрат, порядок та строк сплати послуг адвоката.
Також слід вказати що в позовній заяві було вказано про розмір витрат на правничу допомогу 15000,00 грн, а отже таким чином зазначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу.
Слід вказати, що відповідач заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Як вбачається з умов договору про надання правничої допомоги між ПАТ «СК «Еталон» та АО «Дісп'ютс» обумовлено фіксований розмір гонорару.
В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4 - 6 статті 137, частинами 3 - 5 статті 141 ЦПК України, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов'язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.
У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов'язаними з розглядом справи.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
В клопотанні про стягнення судових витрат представником позивача зазначено, що ним надано наступні послуги: надання усних/письмових консультацій 1 год, підготовка та подання позову 4 год, підготовка та подання відповіді на відзив без обмежень.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є дещо завищеним.
Суд враховує: складність справи, обсяг поданих стороною позивача процесуальних документів, розумність розміру судових витрат, те, що представник позивача в судових засіданнях участі не приймав, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, тривалість перебування справи в провадженні суду з 01.08.2024 по 30.10.2022), кількість судових засідань в справі (два), те, що представником позивача витрачено на надання правничої допомоги, згідно наданого ним розрахунку, 5 год, вважає достанім розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що на думку суду є розумним, справедливим в даному випадку за даних обставин.
Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (Код ЄДРПОУ 20080515) 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень у порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (Код ЄДРПОУ 20080515) 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ПАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН», код ЄДРПОУ - 20080515, місцезнаходження за адресою: вул. Гарматна, буд. 8, приміщення 6, м. Київ.
Представник позивача: адвокат Чугуєнко Дмитро Віталійович, РНОКПП - НОМЕР_5 , місце знаходження за адресою: вул. Пирогова, буд. 5, оф. 2-А, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , житель АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: адвокат Сідоров Віталій Михайлович, місце знаходження вул. Б. Харчука, 2а, м. Кременець.
Повний текст рішення виготовлено 07 листопада 2024 року.
Головуючий