Справа № 489/8248/24
Провадження № 3/489/2894/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
07 листопада 2024 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, військовослужбовця, перебуваючої на посаді відповідального виконавця відділу організації прикордонної служби штабу ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно протоколу проживає АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №294521 від 20.10.2024 ОСОБА_1 інкримінується, що 18.10.2024 о 08.00 год. вона, в порушення пунктів 1,2,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та розпорядку дня, затвердженого начальником НОМЕР_2 прикордонного загону №2639 від 25.12.2023 "Про організацію служби військ в НОМЕР_2 прикордонному загоні", не прибула до місця розташування військової частини НОМЕР_3 , розташованої в АДРЕСА_2 , без поважних на те причин після надання їй відпустки для вирішення соціально-побутових питань.
ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила, до суду не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення; рапорт; пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; розпорядок дня управління НОМЕР_2 прикордонного загону; наказ №1514-АГ від 21.05.2024; рапорт ОСОБА_1 ; довідку №1890 від 20.10.2024; службову характеристику; акт про відмову від надання пояснень від 20.10.2024; акт про відмову від підписання протоколу від 20.10.2024), суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 9 КУПАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Таким чином недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, тобто вчинене з необережності.
Проте протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не містить зазначення даних, які вказують на наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про її службову недбалість, які дії вона зобов'язана була вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться їй у провину.
В протоколі також відсутнє посилання про те, до яких саме обов'язків військової служби недбало поставилась ОСОБА_1 , якими нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України або іншими нормативно-правовими актами вони визначені.
Натомість нез'явлення без поважних причин на військову службу з відпустки є умисним діянням та не може визнаватись необережним та недбалим.
За такого, викладена у протоколі суть інкримінованого особі правопорушення полягає у тому, що остання не з'явилася вчасно без поважних причин на військову службу з відпустки, тобто вчинила діяння, яке не передбачене диспозицією ч. 2 ст. 72-15 КУпАП.
У свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Таким чином, інкриміновані протоколом особі діяння підпадають під правову кваліфікацію саме ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, а не ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Відповідно до статей 254, 256 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються: дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, в якому в обов'язковому порядку зазначаються відомості про таку особу, дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; з метою забезпечення права особи знати суть пред'явленого обвинувачення, щоб мати змогу захищатися від нього. А тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть. Суддя при цьому при розгляді протоколу не в праві виходити за межі викладених в ньому обставин, зокрема в частині кваліфікації інкримінованого особі правопорушення.
Таким чином, встановлені при розгляді справи обставини вказують на те, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суть інкримінованого особі діяння, не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки не передбачена диспозицією статті, за якою складений протокол.
Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог закону і не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 247, 252, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко