29 жовтня 2024 року Справа № 915/18/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Дюльгер І.М.
представника позивача: Міляєва Ю.Б.,
представника відповідача: Вірченко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/18/24
за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (лінія 12, 6-ї станції Люстдорфської дороги, 22, м. Одеса; ідентифікаційний код 43879780)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020, код ЄДРПОУ 30083966)
про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в сумі 111893,58 грн.
встановив:
Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі - Інспекція) пред?явлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ») суму шкоди, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків у розмірі 111893,58 грн.
Також позивач просив суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/18/24 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Ухвалою від 10.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2024.
Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що всупереч приписам ГПК України позивачем до позову не надано доказів надсилання позовної заяви з додатками на адресу відповідача (п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України).
Ухвалою суду від 16.01.2024 даний позов залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст. 164 ГПК України. Суддею в ухвалі від 16.01.2024 встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - п'ять днів з дня отримання цієї ухвали.
Позивачем (вх..№879/24 від 22.01.2024) до Господарського суду Миколаївського області надав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 29.01.2024 продовжено розгляд справи №915/18/24 та призначено підготовче засідання на 13.02.2024. Цією ж ухвалою встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Відповідачем за вх..№1722/24 від 12.02.2024 подано до суду через підсистему «Електронний суд» відзив, в якому відповідач не погоджується з доводами позивача та зазначає, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» технічно немає змоги здійснити скид зворотних (стічних) вод з концентрацією відповідних забруднюючих речовин нижчою, ніж фон Бузького лиману. До того ж за твердженням відповідача, у даному випадку невідповідність показників забруднення спричинена й через форс-мажорні обставини, викликані погодними умовами і стихійним лихом.
Ухвалою суду від 26.02.2024, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання 13.02.2024 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатність судді Давченко Т.М. Дата наступного підготовчого засідання - 25.03.2024.
Ухвалою суду від 25.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 14.05.2024.
Ухвалою суду від 14.05.2024 підготовче засідання відкладено на 17.06.2024.
Відповідачем за вх..№7142/24 від 17.06.2024 подано до суду заяву про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з великою завантаженістю та участю представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 17.06.2024, з урахуванням ухвали від 18.07.2024, підготовче засідання за клопотанням відповідача відкладено на 06.08.2024.
Позивачем за вх..№9403/24 від 06.08.2024 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник позивача, який забезпечує участь у даній справі з 05.08.2024 перебуває у відпустці.
Ухвалою суду від 06.08.2024 підготовче засідання за клопотанням позивача відкладено на 10.09.2024.
Ухвалою суду від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024.
Представник позивача у судовому засіданні 29.10..2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.10.2024 заперечував проти позовних вимог, вважав позов не обґрунтованим.
У судовому засіданні 29.10.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
У період з 11.03.2021 по 24.03.2021 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»).
За результатами перевірки складено акт від 24.03.2021 № 140, в якому зафіксовано порушення водного законодавства (а.с. 20-37).
Зокрема, під час перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на випуску № 1 та № 2 зафіксовано скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман.
Середні фактичні показники концентрацій забруднюючих речовин за результатами досліджень відділу інструментально-лабораторного контролю Миколаївської області Інспекції (проби відібрано 16.03.2021) мають наступні якісні показники зворотних вод: БСК5 - 7,55 мг02/дм3; ХСК - 40 мгО/дм3; нафтопродукти - 0,04 мг/дм3 , залізо загальне - 0,47 мг/дм3 (на випуску 1) та БСК5- 2,9 мг02/дм3 , нафтопродукти - 0,04 мг/дм3, залізо загальне - 0,34 мг/дм3 (на випуску 2).
Зазначені показники зафіксовано протоколом вимірювання показників складу та властивостей проб вод № 7 від 22.03.2021.
Указаний акт без зауважень підписано директором відповідача.
За результатами проведення перевірки Інспекцією 25.03.2021 товариству «Миколаївська ТЕЦ» надано припис № 82 про усунення порушень, в тому числі, щодо дотримання нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (а.с. 38).
З метою перевірки виконання зазначеного припису державними інспекторами Інспекції 29.03.2021 відібрано проби води (акт відбору № 10 від 29.03.2021).
Протоколами вимірювань показників складу та властивостей проб вод № 10 та № 10/1 від 30.03.2021 та 05.04.2021 відповідно встановлено на випусках № 1 та № 2 скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман (копії протоколів додаються до позовної заяви).
За інформацією ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» від 06.09.2021 № 04-11/1407, наданої на адресу Інспекції, об'єм скинутих зворотних вод на випуску 1 за період 01.01.2020 по 31.03.2021 складає 2 939 900 куб.м., на випуску 2 за вказаний період - 46 300 куб.м.
Посадовими особами Інспекції відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 (зі змінами та доповненнями), проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС у Бузький лиман.
Так, п. 1.2 Методики встановлено порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із наднормативними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів.
Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі -державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства (п. 1.4 Методики).
Розмір збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №1,2 ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів гранично допустимого скидання у Бузький лиман, проведений на підставі відповідних формул Методики, становить 111 893,58 грн. (випуск № 1 - 110 002,56 грн., випуск № 2 -1 891,02 грн.).
У зв'язку із несплатою нарахованих збитків на адресу відповідача Інспекцією 05.01.2022 надіслана відповідна претензія (а.с. 67-79).
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» листом № 09-01/233 від 16.02.2022 повідомила Інспекцію, що розрахунок збитків є необгрунтованим, оскільки здійснений з порушенням порядку відбору проб.
Разом з цим, дії посадових осіб Інспекції щодо складання акту перевірки, проведення розрахунку розміру збитків та пред'явлення претензії щодо добровільного відшкодування збитків відповідачем у порядку адміністративного судочинства не оскаржувались.
Завдані збитки навколишньому природному середовищу станом на день пред'явлення позовної заяви залишаються не відшкодованими, що підтверджується інформацією Інспекції від 22.02.202 у зв'язку з чим в Інспекції виникли законні підстави звернення до суду із даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за №230, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.
Згідно з розділом II вказаного Положення, Держекоінспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (пункт 9); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пункт 10).
Суд враховує, що Державна екологічна інспекція Південно-західного округу є єдиним органом у межах територіальної юрисдикції Миколаївської та Одеської областей стосовно реалізації повноважень щодо відшкодування завданих довкіллю збитків.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Так, Державна екологічна інспекція Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області), посилаючись на те, що ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» не відшкодовано збитки завдані державі в результаті порушень природоохоронного законодавства в сфері охорони водних ресурсів., що перебуває під охороною Держави, а тому має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі, звернулась до суду з позовом про стягнення з останньої збитків в розмірі 111893,58 грн.
Відповідно до преамбули Водного Кодексу України (далі - ВК України), усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон) та іншими актами законодавства (ст. 2 ВК України).
Відповідно до ст. 42 ВК України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними, зокрема, первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Забір та використання води із каналів, водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на підставі дозволу на спеціальне водокористування та договору про водопостачання (поставку води), укладеного з підприємствами та організаціями, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони. Перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області) здійснено розрахунок розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ»
У відповідності до Розрахунку, за результатами перевірки проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами. Розрахунок виконано згідно “Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», що затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 за №389 та зареєстрована Мін'юстом України 14 серпня 2009 року за №767/16783.
Відповідно до Розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №1 зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман становить 110002,56 грн.
Відповідно до Розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №2 зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман становить 1891,02 грн.
Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) направила на адресу відповідача претензію в якій просила відшкодувати збитки в розмірі 111893,58 грн. заподіяних в результаті порушення природоохоронного законодавства.
Відповідачем заподіяні збитки не відшкодовано, тому позивач звернувся до суду з даним позов про стягнення збитків.
У відповідності до ч.1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
За змістом ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
У відповідності до ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно зі ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Статтею 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Приписами ч.1 ст. 149, ст. 151 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
У відповідності до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.
Згідно п.2 ч.2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі ст.ст. 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.
Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
У відповідності до п.п. 3, 6, 9 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Відповідно до ст.ст.46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
У відповідності до ст..95 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Згідно зі ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: 1) можуть бути використані у системах оборотного, повторного і послідовного водопостачання; 2) містять цінні відходи, що можуть бути вилучені; 3) містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств у кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів; 4) містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації; 5) перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; 6) за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; 7) призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період; 8) є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження. Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), забороняється.
Згідно ст.99 Водного кодексу України, забороняється скидання у водні об'єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.
Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
У відповідності до п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного Кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Відповідачем доказів у підтвердження спростування виявлених порушень не надано. Крім того, дії службових осіб Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) щодо проведення позапланової перевірки відповідачем оскаржені не були.
Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Методики наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт вважаються: скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством; скиди забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скиду зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів регламенту; скиди забруднюючих речовин внаслідок аварійного скиду зворотних вод; самовільний скид зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування. Факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб та розрахунковим методом. При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються розрахункові методи або результати інструментально-лабораторних вимірювань:
Пунктом 7.1 Методики встановлено, що розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об'єктам (крім морських вод) внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС, здійснюється за визначеною у цьому пункті формулою.
Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проведено розрахунок шкоди згідно вказаної Методики та визначено, що розмір шкоди, заподіяної державі ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» становить 111893,58 грн.
Так, ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинно довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Аналогічна позиція щодо застосування вимог законодавства щодо стягнення шкоди завданої порушенням вимог природоохоронного законодавства наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 925/856/18.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до Розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №1 зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман становить 110002,56 грн.
Відповідно до Розрахунку загальна сума збитків, заподіяних державі внаслідок скиду на випуску №2 зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС в Бузький лиман становить 1891,02 грн.
Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про відшкодування ним шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених Державі Україна у розмірі 111893,58 грн.
З огляду на вищевикладене, суд визнає наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про спричинення забруднення у з'язку з форс-мажорними обставинами, суд зазначає, що відповідачем не указано, які саме обставини він має на увазі, не обґрунтовано доказами настання таких обставин та не дотримано порядку повідомлення позивача про їх настання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень..
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) суму шкоди, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна у розмірі 111893,58 грн на користь держави Україна на розрахунковий рахунок номер: Миколаїв ГУК/Заводський р-н/24062100, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA738999980333 І99331000014480, класифікація доходів бюджету 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету: Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) на користь Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на розрахунковий рахунок UA4382017203431100010001]5709, банк ДСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 43879780, суму коштів за сплату судового збору у розмірі 2 684 грн.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено та підписано 07.11.2024.
Суддя Т.М.Давченко