ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2024Справа № 910/7564/24
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 5 919,85 грн
Представники сторін: не викликалися
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 5 919,85 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду від 24.06.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 26.06.2024 о 12 год. 23 хв.
В обґрунтування позову зазначено, що оскільки цивільно-правова відповідальність власника Toyota Corolla д.н. НОМЕР_1 була застрахована на підставі договору, укладеного у формі полісу №ЕР/219406020 в приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Уніка", то позивачем після настання страхового випадку (ДТП) здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому у розмірі 12 839,70 грн. Однак станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність власника Toyota Corolla д.н. НОМЕР_1 була також забезпечена приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Еталон" за полісом №АР/003909737.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 5 919,85 грн.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.04.2024 у справі №361/3950/24 встановлено: "15 квітня 2024 року о 12 год. 05 хв. в Київській обл., м. Бровари, бул. Незалежності, 7 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Toyota Corolla", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не заперечила безпеку дорожнього руху, не дотрималась бокового інтервалу та допустила наїзд на транспортний засіб "Ford Focus", реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріалами збитками, чим порушила п.п. 10.9 13.1 Правил дорожнього руху.".
Зазначеною вище постановою суду від 30.04.2024 визнано ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 .
На час настання страхового випадку 15.04.2024 транспортний засіб Toyota Corolla (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) застрахований приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" за полісом №ЕР/219406020 та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" за полісом №АР/003909737.
ОСОБА_2 направлено до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" заяву на виплату страхового відшкодування № 18296426515/1 за страховим випадком від 15.04.2024.
02.05.2024 позивачем сформовано ремонтну калькуляцію №1829642651, якою встановлено загальну вартість ремонту у розмірі 13 839,70 грн.
03.05.2024 позивачем направлено лист №18296426515/1 про повідомлення щодо наміру виплати страхового відшкодування у сумі 12 839,70 грн.
Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування з вирахуванням франшизи у розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №160744 від 07.05.2024 на суму 12 839,70 грн.
Відповідачем не спростовано зазначені вище обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 5.2 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (затвердженого проколом Президії МТСБУ від 26.02.2020 №464/2020 та зі змінами внесеними протоколом Президії МТСБУ від 03.06.2021 №500/2021) встановлено, що розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) з формулою: Ск = (Св - Сш/Кс)/(Кс-1) - Ф, де Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика; Св - розмір виплаченого заявником страхового випадку; Кс -кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Сш - розмір шкоди, заподіяний внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.
Судом перевірено розрахунок: Ск = (12 839,70 - 13 839,70/2)/(2-1) - 0, отже розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику становить 5 919,85 грн.
Враховуючи наведене, встановлення обов'язку відповідача щодо виплати частини страхового відшкодування, який не був виконаний як до звернення позивачем до суду, так і після отримання позовної вимоги та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення 5 919,85 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
31.12.2020 між АБ "Адвокатське бюро Олександра Лисова "Еквіт" та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" укладено Договір про надання правової допомоги №1/20ю.
Пунктом 6.2 вказаного договору визначено, що дія договору припиняється 31.12.2021.
Додатковою угодою №3 від 01.12.2023 до Договору про надання правничої допомоги №1/20ю від 31.12.2020 сторонами погоджено викласти п. 6.2 в наступній редакції: дія договору припиняється 31.12.2024.
Додатком №1 від 23.05.20224 до договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 передбачено, що клієнт доручає надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинством за таким переліком справ клієнта, зокрема: дата випадку 15.04.2024; дата страхового відшкодування 07.05.2024; сума страхового відшкодування 12 839,70. Також вказаним додатком передбачено, що клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції.
Актом надання послуг №78 від 17.06.2024 сторонами зафіксовано надання правової допомоги на суму 7 000,00 грн.
Позивачем здійснено оплату наданих послуг з професійної правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією №5009 від 28.05.2024 на суму 7 000,00 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено обставину понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак суд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21 зроблено наступний висновок: під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Частиною 5 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Враховуючи ціну позову та перевищення заявленого до стягнення розміру судових витрат розміру основної позовної вимоги, характер спірних правовідносин, встановлену малозначність справи та розгляд її у спрощеному позовному провадженні без проведення судових засідань, об'єм поданих доказів та процесуальних документів, суд встановив те, що заявлений до стягнення з відповідача розмір судових витрат у розмірі 7 000,00 грн є неспівмірним.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 3 500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 231, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03067, місто Київ, вул.Гарматна, будинок 8, приміщення 6; ідентифікаційний код 20080515) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В; ідентифікаційний код 20033533) грошові кошти у розмірі 5 919 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн 85 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сергій МУДРИЙ