Справа № 487/4676/24
Провадження № 2/487/2121/24
05.11.2024 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Уманського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами
27.05.2024 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача - ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики №77943131, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» та ОСОБА_1 19.11.2021 року у розмірі 52 745,40 грн.; та заборгованість за Кредитним договором №120008, укладеним між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 19.11.2021 року у розмірі 6876 грн., загальною сумою 59 621,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19.11.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №77943131.
Відповідно до Договору факторингу №14.07.2021 укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»», до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №77943131. Згідно витягу з реєстру боржників №11 від 27.10.2023 заборгованість ОСОБА_1 складає 52 745,40 грн., з яких: 18 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 34745,40 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 19.11.2021 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 120008.
08.01.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №08012024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі кредит» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Селфі кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, де боржником зазначена ОСОБА_1 ..
Відповідно до Реєстру боржників від 08.01.2024 до Договору факторингу № 08012024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 6876 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3876 грн. - сума заборгованості за процентами.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаними договорами, що в загальному становить 59 621,40 грн.
Ухвалою суду від 11.06.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
29.07.2024 до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К., в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування зазначивши, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених в позовній заяві обставин, зокрема:
- матеріалами справи не підтверджено укладення між кредитодавцями та ОСОБА_1 кредитних договорів, погодження ними умов кредитування та надання відповідачу кредиту, та відповідач заперечує факт укладення договорів, отримання кредиту та розмір заборгованості. Крім того, позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами вказаних фактів;
- з наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в інформаційних телекомунікаційних системах первинного кредитора при укладенні кредитного договору;
- також в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»», ТОВ «Селфі кредит» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б вона сама зазначила. При цьому, ОСОБА_1 не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір.
Між іншим зазначив, що у даній справі відповідач ставить під сумнів паперові копії документів.
Крім того, на підтвердження укладення договору позики № 77943131 від 19.11.2021, позивачем не надано доказів, що зазначений в договорі одноразовий ідентифікатор «6GEwMsRb2m» був направлений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» на номер телефону чи електронну пошту ОСОБА_1 , а на підтвердження укладення кредитного договору № 120008 від 19.11.2021 позивач не надав докази, що зазначений в договорі одноразовий ідентифікатор «В839» був направлений ТОВ «Селфі кредит» на номер телефону чи електронну пошту ОСОБА_1 .
При цьому, зазначив що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону, та позивачем не заявлено вимог про стягнення відсотків згідно статті 625 ЦК України.
Також зазначив, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 77943131 від 19.11.2021 від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Крім того, просив про стягнення з позивача судових витрат за надання професійної (правничої) допомоги в розмірі 7000 грн.
01.08.2024 від представника позивача - ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що Кредитні договори з позичальником укладено в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до умов кожного кредитного договору, невід'ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів та є в загальному доступі. Тому кредитні договори, які укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами.
Окрім цього зазначає що, Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто Відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. У відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Щодо розрахунків заборгованості та первинних бухгалтерський документів зазначила, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомляє, що не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних коштів за укладеними з Первісними кредиторами кредитних договорів, щодо яких виник спір, з тих причин, що Позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.
У відповідності до умов кожного з укладених кредитних договорів, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Ідентифікація Позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку і доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та Відповідач - ОСОБА_1 .. Ні Первісні кредитори, ні ТОВ «ФК «ЄАПБ» не мало та не має доступу до даної інформації, так як дана інформація - є банківською таємницею. Вважає, що відповідачем не надано до суду доказів, що кошти не були зараховані на її картковий рахунок.
Щодо відступлення права вимоги, зазначила наступне, що на підставі Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, №08012024 від 08.01.2024 позивач одержав від попередніх кредиторів право вимоги по заборгованості Відповідача, що підтверджується вищезазначеними договорами факторингу та витягами з реєстрів боржників.
Щодо переходу майбутнього права вимоги, звернула увагу на те, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, в той же час це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності. В даному випадку предмет права вимоги визначається Договором факторингу, однак перехід права вимоги до Боржників здійснюється за Реєстрами права вимоги, які відповідно, можуть бути укладені після укладення Договору факторингу.
Наголошуємо на тому, що договори, укладені між Відповідачем та Первісними кредиторами, Договори факторингу, укладені між Первісними кредиторами та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані, тому, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.
Також ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу, у зв'язку з її недоведеністю та ненаданням до суду відповідних доказів.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та її представник до судового засідання, не з'явились, про дату,час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, адвокат Калінін С.К. надав заяву в якій просив провести розгляд справи за відсутності його та Відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 19.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77943131, відповідно до якого товариство надає клієнту кредит в розмірі 18 000 грн. строком на 25 днів. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 299,44 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,70 % за один день.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов яком ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»» права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Додаткової угоди №12 від 27.10.2023 року до Договору факторингу №14/06/2021 від 14.06.2021 встановлено ціну продажу згідно реєстру боржників №11 від 27.10.2023 року.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 року, клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр боржників №11.
Відповідно з до Витягу з Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №77943131 в сумі 52745,40 грн., з яких: 18000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 34745,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Станом на 31.03.2024 згідно розрахунку заборгованості позивача, розмір заборгованості відповідача за Договором позики №77943131 від 19.11.2021 становить 52745,40 грн., з яких: 18000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 34745,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Також, судом встановлено, що 19.11.2021 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 120008, відповідно до якого товариство надає клієнту кредит у розмірі 3 000 грн. строком на 30 днів, а саме до 13.12.2021. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 24079,41 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,90 % за один день.
Відповідно п. 2.1 Договору, кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 , або іншої платіжної карти, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
18.12.2021 між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № 120008 від 19.11.2021, відповідно до якої було продовжено строк кредиту на 30 днів, а саме до 18.01.2022.
08.01.2024 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 08012024 у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників, згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 08.01.2024 року до Договору факторингу №08012024 від 08.01.2024 року, клієнт передав а Фактор прийняв Реєстр боржників.
Відповідно з до Витягу з Реєстру боржників від 08.01.2024 до Договору факторингу №08012024 від 08.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №120008 в сумі 6876,00 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 3876 грн. - заборгованість за відсотками.
Станом на 08.01.2024 згідно розрахунку позивача заборгованость відповідача за Договором позики №120008 від 19.11.2021 становить - 6876 грн..
Щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абз. 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до умов вищевказаних Договорів № 77943131 та № 120008, позики надавались, відповідно строком на 25 днів та 30 днів (в подальшому строк було пролонговано на 30 днів).
Таким чином, у кредитора є право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.
Стороною відповідача не надано суду будь яких належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, щодо повної необґрунтованості позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Позивача заборгованості за Договорами позики № 77943131 від 19.11.2024 року та № 120008 від 19.11.2024 року.
Щодо заперечень представника відповідача - адвоката Калініна С.К., зазначених ним у Відзові на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Із кредитних договорів № 77943131 від 19.11.2024 року та № 120008 від 19.11.2024 року, вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки ці договори укладено на сайтах позикодавця, та відповідач підписав їх одноразовими ідентифікаторами, а саме кредитний договір № 77943131 від 19.11.2024 року - 6GEwMsRb2m, а договір № 120008 від 19.11.2024 - B839, то без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт кредитодавців такі б договори не були укладені.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Крім того, кредитні договори містить податковий номер ОСОБА_1 , адресу проживання, електронну адресу та номер мобільного телефону, які є актуальними та дійсно їй належать.
Доказів того, що на банківську картку відповідача не були перераховані кредитні кошти за вказаними договорами матеріали справи не містять та на спростування цього відповідач виписок із свого карткового рахунку не надавала.
Посилання відповідача на те, що саме позивач повинен надати докази перерахування йому коштів, з огляду на встановлені обставини, спосіб укладенні кредитних договорів та їх умови та доведення позивачем порушення позичальником грошових зобов'язань, суд розцінює як намагання уникнути відповідальності.
За такого доводи представника відповідача щодо не підписання ОСОБА_1 кредитних договорів в електронній формі та перерахування їй кредитних коштів, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Крім того, суду не надано доказів визнання кредитних договорів недійсними.
Суд відхиляє доводи відповідача про необґрунтованість нарахування процентів, оскільки як вбачається із розрахунків позивача проценти нараховані первісними кредиторами в межах строку кредитування. Крім того, відповідач не погоджуючись з розміром процентів власного контррозрахунку суду не надав.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1 ч .2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги Відповідача щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, згідно положеннями ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,279,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики №77943131 в сумі 52745,40 грн., з яких: 18000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 34745,40 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики №120008 в сумі 6876 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 3876 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Головуючий суддя: І.О. Притуляк