Справа № 456/1578/24
Провадження № 2/456/691/2024
(заочне)
08 жовтня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в місті Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення обтяження майна, -
Стислий виклад позицій сторін.
Представник позивача ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення про припинення обтяження майна ОСОБА_1 шляхом зняття арешту нерухомого майна, накладеного реєстратором Львівської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за заявою відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого напису, без номера, виданого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Дутко Оленою Володимирівною 13.04.2009 року, реєстраційний номер обтяження: 9001343; дата реєстрації з Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 27.08.2009 року. Судові витрати залишити за позивачем.
Позов обґрунтовано тим, що позивачці ОСОБА_1 під час підготовки документів стосовно розпорядження (відчуження) земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1224 га, кадастровий номер 4625381000:01:025:0024, яка розташована в селі Добряни Стрийського району Львівської області та є її власністю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 335098 від 16.02.2005 року, виданого Добрянською сільською радою відповідно до рішення 16 сесії 4 скликання Добрянської сільської ради від 16.12.2004 року № 719, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01.05.445.0072, стала відома та обставина, що на все належне їй нерухоме майно накладено обтяження.
Як вбачається зі змісту сформованої щодо фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.11.2023 року № 354976405, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься обтяження, зареєстроване 27.08.2009 року за реєстраційним номером 9001343 Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, 149 - Ю). Тип обтяження - арешт нерухомого майна; об'єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно; власник - ОСОБА_1 ; підстава обтяження - виконавчий напис, без номера, 20.06.2009 року, приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В.; державний виконавець відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Дидик Н.І.; обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції; заявник: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції.
Відповідно до наданих представнику позивачки Стрийським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомостей (лист від 06.06.2023 року за № 18.09-25/19603) за даними пошуку автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця відділу Н.Дидик з 21.08.2009 року по 31.08.2009 року перебувало виконавче провадження 14380647 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. від 20.06.2009 року про звернення стягнення на майно на суму 82 296,12 грн. Боржник - ОСОБА_1 . Стягувач - ПАТ «Форум Банк».
31.08.2009 року виконавче провадження було завершено на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Справа була передана в архів та знищена у зв'язку із закінченням терміну зберігання (строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки).
Із 02.11.2010 року по 29.12.2012 року на виконанні у відділі повторно перебувало виконавче провадження 22319051 з примусового виконання виконавчого напису від 20.06.2009 року, що видав приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1224 га, яка розташована на АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог АКБ «Форум» на суму 82 296,12 грн.
В ході примусового виконання було застосовано заходи примусового виконання.
З отриманої інформації також слідує, що 29.12.2012 року, керуючись п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі листа Стягувана ПАТ «Банк Форум», згідно з яким заборгованість за кредитним договором № 0005/08/6. Ю-ZLv від 02.09.2008 року, забезпеченням виконання якого відповідно до договору іпотеки виступала земельна ділянка площею 0,1224 га за адресою: вул. Івасюка, село Добряни, Стрийський район, Львівська область, погашено у повному обсязі, а також - на підставі квитанцій №№ ПН 4177. ПН 4192 від 28.12.2012 року про сплату витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
Справа була передана в архів та знищена у зв'язку із закінченням терміну зберігання (строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки відповідно до п. 9.9 Наказу № 1699/5 від 28.07.2010 року «Про внесення змін до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби»),
У відповідь на заяву представника Позивачки про скасування арешту, накладеного під час примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. від 20.06.2009 року про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 на суму 82 296,12 грн. у виконавчих провадженнях №№ 14380647, 22319051, Відповідачем у листі від 15.08.2023 року № 25649 надано аналогічну за змістом інформацію. Вказано, що ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція Закону № 606-ХІУ, що діяла на момент прийняття рішення) визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням, суду, винесеним, у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Зазначено, що в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено виключний перелік підстав для зняття арешту з майна. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
При цьому на підставі заяви представника позивачки арешт з майна ОСОБА_1 Відповідачем не знято. У листах від 06.06.2023 року № 18.09-25/19603, від 15.08.2023 року № 25649, які містять роз'яснення положень Закону України «Про виконавче провадження» (у різних редакціях), конкретних підстав відмови у вчиненні такої дії не наведено.
Із огляду на вищезазначене на майно Боржника ОСОБА_1 на суму 82 296,12 грн. у виконавчих провадженнях №№ 14380647, 22319051 з примусового виконання виконавчого напису від 20.06.2009 року, виданого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В., про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1224 га на АДРЕСА_1 державним виконавцем Дидик Н.І. накладено арешт на підставі заяви відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції реєстратором Львівської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 27.08.2009 року зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження невизначеного майна, всього нерухомого майна Позивачки за реєстраційним номером 9001343; має місце факт повного погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0005/08/6. Ю-ZLv від 02.09.2008 року перед ПАТ «Банк Форум» поза межами виконавчого провадження (грошові кошти сплачені Боржником після відкриття виконавчого провадження безпосередньо Кредитору), про що Стягувач у виконавчому провадженні письмово повідомив державного виконавця; витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, Боржником сплачено; повторно відкрите виконавче провадження № 22319051 закінчено 29.12.2012 року на підставі п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом); матеріали виконавчих проваджень знищено у зв'язку із закінченням строку зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби; державним виконавцем, на чиєму виконанні перебували ВП 14380647, ВП 22319051, арешт з майна Боржника не знято.
Поряд із цим, на підставі постанови Правління НБУ №135 від 13.03.2014 року «Про віднесення ПАТ «БАНК ФОРУМ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №043/14 про введення з 14.03.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БАНК ФОРУМ».
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.
На підставі постанови Правління НБУ №355 від 13.06.2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 49 від 16.06.2014 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого у ПАТ «БАНК ФОРУМ» з 16.06.2014 року відкликано банківську ліцензію, розпочато процедуру ліквідації банку.
04.07.2019 року згідно зі ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 10671110237000829 про державну реєстрацію припинення Публічного Акціонерного Товариства «БАНК ФОРУМ» як юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.02.02024 року.
Відповідно до частин 5, 6, 7 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.
Частинами 3, 4 ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції станом на момент закінчення повторного виконавчого провадження) встановлено, що ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, з моменту внесення запису прр це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження уповноваженої особи Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Таким чином, ліквідація ПАТ «БАНК ФОРУМ» вважається завершеною, а сам банк ліквідованим, 04.07.2019 року. Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ «Банк Форум» - припинено.
Оскільки припинення юридичної особи ПАТ «Банк Форум» (ліквідація банку) та припинення повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора банку сталися до набуття цими особами статусу сторони у справі, то правонаступництво у спірних правовідносинах не допускається.
Відповідач у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву не подав.
Заяви та клопотання учасників справи.
Від представника позивача через «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи по суті за їхньої відсутності. Одночасно у такій заяві висловлено позицію про те, що представник позивача на своєму позові настоює та просить його задовольнити з підстав, що у ньому викладені.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився та не повідомив суду про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Інших заяв чи клопотань від учасників цієї справи до суду не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.03.2024 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.05.2024 року.
Ухвалою суду від 09.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09.08.2024 року.
09 серпня 2024 року справу з розгляду знято у зв'язку з відрядженням судді. Розгляд справи призначено на 08.10.2024
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження цьому.
Судом також було задоволено заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності та, виходячи з ч. 2 ст. 247, 280 ЦПК України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, суд вважав за доцільне та можливе здійснювати судовий розгляд даної справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання, в судовому засіданні, заочно.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У своєму рішеннівід 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03) Європейський Суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із зазначенням відповідних доказів.
Позивачці ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 335098 від 16.02.2005 року, виданого Добрянською сільською радою відповідно до рішення 16 сесії 4 скликання Добрянської сільської ради від 16.12.2004 року № 719, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд площею 0,1224 га, кадастровий номер 4625381000:01:025:0024, яка розташована в селі Добряни Стрийського району Львівської області.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.11.2023 року № 354976405, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься обтяження, зареєстроване 27.08.2009 року за реєстраційним номером 9001343 Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, 149 - Ю). Тип обтяження - арешт нерухомого майна; об'єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно; власник - ОСОБА_1 ; підстава обтяження - виконавчий напис, без номера, 20.06.2009 року, приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В.; державний виконавець відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Дидик Н.І.; обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції; заявник: відділ державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції.
З листа Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.06.2023 року за № 18.09-25/19603, вбачається, що за даними пошуку автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у старшого державного виконавця відділу Н.Дидик з 21.08.2009 року по 31.08.2009 року перебувало виконавче провадження 14380647 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. від 20.06.2009 року про звернення стягнення на майно на суму 82 296,12 грн. Боржник - ОСОБА_1 . Стягувач - ПАТ «Форум Банк». 31.08.2009 року виконавче провадження було завершено на підставі п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Справа була передана в архів та знищена у зв'язку із закінченням терміну зберігання (строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки). З 02.11.2010 року по 29.12.2012 року на виконанні у відділі повторно перебувало виконавче провадження 22319051 з примусового виконання виконавчого напису від 20.06.2009 року, що видав приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1224 га, яка розташована на АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 , для задоволення вимог АКБ «Форум» на суму 82 296,12 грн. В ході примусового виконання було застосовано заходи примусового виконання. 29.12.2012 року, керуючись п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі листа Стягувана ПАТ «Банк Форум», згідно з яким заборгованість за кредитним договором № 0005/08/6. Ю-ZLv від 02.09.2008 року, забезпеченням виконання якого відповідно до договору іпотеки виступала земельна ділянка площею 0,1224 га за адресою: вул. Івасюка, село Добряни, Стрийський район, Львівська область, погашено у повному обсязі, а також - на підставі квитанцій №№ ПН 4177. ПН 4192 від 28.12.2012 року про сплату витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій. Справа була передана в архів та знищена у зв'язку із закінченням терміну зберігання (строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, становить три роки відповідно до п. 9.9 Наказу № 1699/5 від 28.07.2010 року «Про внесення змін до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби»),
З листа Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.08.2023 року № 25649, вбачається, що на заяву представника позивачки адвоката Бабич І.А., про скасування арешту, накладеного під час примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. від 20.06.2009 року про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 на суму 82 296,12 грн. у виконавчих провадженнях №№ 14380647, 22319051, Відповідачем у листі від 15.08.2023 року № 25649 було відмовлено.
Норми та джерела права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.
Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року N 31/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 року за N 364/3657 (в редакції, чинній на момент реєстрації обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України N 1844/5 від 14.12.2012 року).
Із 01.01.2013 року відповідно до ст.ст. 8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (надалі - Порядок), державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Відповідно до п. 74, 75 Порядку для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на момент закінчення виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 50 цього Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім, направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням, суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається., скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем, накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (в чинній редакції) передбачено:
виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим, документом, (п. 9 ч. 1 ст. 39);
у разі закінчення виконавчого провадження (крім, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням., винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним, виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем, заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження (ч. 1 ст. 40);
про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч. 1 ст. 40);
у всіх інших випадках (визначених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження») арешт може бути знятий за рішенням, суду (ч. 5 ст. 59).
Згідно з ч. 7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом., завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України установлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, щостаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Водночас, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Обраний заявником спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права.
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджено належними доказами у справі, а тому припинилося і кредитне зобов'язання.
Принцип непорушності права власності, гарантований Конституцією України, узгоджується з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною 1статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Запис про заборону на відчуження об'єкта нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна порушує право позивача на розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з п. 5.1 Глави 15 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання; після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Якщо заборону знімає нотаріус, який її не накладав, він направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.
У випадках, передбачених частиною першоюстатті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника (п. 5.2 Глави 15 Розділу II Порядку).
Пунктом 6.1 Глави 15 Розділу II Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.
Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.
При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1 Глави 15 Розділу II вказаного Порядку нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони).
Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставленням відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони.
Суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 (п. 43) висловлено правовий висновок, відповідно до якого за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 14.02.2018 у справі № 910/16461/16; також у пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц).
З припиненням застави фактично припиняється обтяження нерухомого майна заставою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Отже, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджуються наданими суду письмовими доказами, обраний спосіб захисту його права відповідає змісту суб'єктивного права та характеру його порушення, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях закону, якими урегульовано спірні правовідносини.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Встановлені судом цивільні правовідносини, пов'язані з припиненням різного роду обтяжень нерухомого майна, регулюються Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими актами цивільного законодавства.
Так, за загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відтак, cуд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про доведеність тих обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме: про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на теперішній час немає підстав для існування обтяження (арешту) належного позивачці нерухомого майна.
Під час закінчення виконавчих проваджень, в рамках яких було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , останній підлягав зняттю внаслідок фактичного погашення боржником у повному обсязі заборгованості згідно з виконавчим документом та сплатою витрат виконавчого провадження, однак, арешт, накладений під час примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. від 20.06.2009 про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 на суму 82 296.12 грн., не знятий і залишається активним по сьогоднішній день.
Водночас майнові претензії до Боржника з боку стягувана (ПАТ "БАНК ФОРУМ"; Код ЄДРПОУ 21574573) є відсутні, а ПАТ "БАНК ФОРУМ" припинено як юридична особа в результаті ліквідації (дата запису: 04.07.2019; номер запису: 1 067 111 0237 000829). Витрати виконавчого провадження Боржником сплачено.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність у відомостях з Державного реєстру іпотек інформації про іпотечні зобов'язання ОСОБА_1 , дієвим способом захисту цивільних прав позивачки буде скасування арешту, накладеного під час примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Дутко О.В. від 20.06.2009 року про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 на суму 82 296,12 грн у виконавчих провадженнях №№ 14380647, 22319051.
Існування на сьогоднішній час запису про обтяження (арешт) майна ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, які є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є перешкодою для реалізації позивачкою у повній мірі правомочностей власника нерухомого майна до того часу, поки таке обтяження не буде зняте, у зв'язку з чим її права підлягають безумовному захисту.
Наявність нескасованого протягом тривалого часу (понад 10 років) арешту на майно боржника, беручи до уваги відсутність виконавчого провадження та необхідності подальшого застосування такого арешту, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, якою закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Аналогічні норми прямої дії закріплено у Конституції України (ст. 41) та передбачено ст.ст. 317, 319 ЦК України.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов'язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Відтак судові витрати слід віднести на рахунок позивача на його вимогу.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Припинити обтяження майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом зняття арешту нерухомого майна, накладеного реєстратором Львівської філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України за заявою відділу державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого напису, без номера, виданого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Дутко Оленою Володимирівною 13.04.2009 року, реєстраційний номер обтяження: 9001343; дата реєстрації з Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: 27.08.2009 року.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін та інших учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; місцезнаходження юридичної особи: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Болехівська, 27; код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34903571.
Суддя Р. Т. Шрамко