Справа № 455/1218/23
Провадження № 1-в/455/38/2024
06 листопада 2024 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
представника органу з питань пробації ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань подання начальника Самбірського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_6 про приведення вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.02.2024 у відповідність до Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року, відносно засудженого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, засудженого 15.02.2024 вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.4 ст.191 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов'язків згідно п.1,2 ч.1 ст.76 КК України,
09.09.2024 начальник Самбірського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним поданням відносно засудженого ОСОБА_5 ..
В обґрунтування поданого подання покликається на те, що ОСОБА_5 засуджений 15.02.2024 вироком Старосамбірського районного суду Львівської області за ч.4 ст.191 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов'язків згідно п.1,2 ч.1 ст.76 КК України. 09.08.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України про посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-ІХ. Згідно даного вироку суду ОСОБА_5 18 травня 2023року вчинив незаконне привласнення чужого майна, завдавши матеріальну шкоду на суму 1410гривень, що станом на момент вчинення складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684грн). Таким чином на ОСОБА_5 засудженого за ч.4 ст.191 КК України розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, карність якого законом усунена. В зв'язку з чим, орган пробації звернувся з поданням про приведення вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.02.2024 у відповідність до Закон України № 3886-IX від 18.07.2024 року.
В судовому засіданні представник Самбірського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_4 подання підтримала та просила таке задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечив.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні подання підтримав.
Заслухавши представника органу з питань пробації, засудженого, думку прокурора, проаналізувавши матеріали подання та особової справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 був засуджений 15.02.2024 вироком Старосамбірського районного суду Львівської області, який набрав законної сили 19.03.2024, у справі №455/1218/23 за ч.4 ст.191 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов'язків згідно п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.
Згідно даного вироку, ОСОБА_5 18 травня 2023року вчинив привласнення чужого майна, яке було ввірене особі та перебувало в її віданні, вчинене в умовах воєнного стану, завдавши матеріальну шкоду на суму 1410гривень.
З 29.03.2024 ОСОБА_5 перебуває на обліку Самбірського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року відповідно до якого у новій редакції викладено статтю 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».
Положеннями ч.1ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказаним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайства, привласнення й розтрату чужого майна (ст. 185, 190, 191 КК України), чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
У постанові від 07.10.2024 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 278/1566/21 зробила висновок, що зміна до ст. 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта НМ для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує 2 НМ. У той же час Суд наголошує, що визначення суми, яка дорівнює 2 НМ, здійснюється виходячи з розміру НМ, що діяв на час вчинення відповідного діяння.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового Кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17,00 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п. 169.1. ст. 169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01.01.2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684,00 гривні, відповідно 50 відсотків від його розміру становили 1342,00 гривні.
Згідно вищевказаного вироку суду від 15.02.2024 року вартість заподіяної матеріальної шкоди складає 1410 гривень, тобто не перевищує 2684,00 гривні.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст.3, ч. 2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1ст. 5 КК України).
Згідно ч. 2ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У відповідності до ч.2ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.1ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Зважаючи на те, що засуджений ОСОБА_5 вчинив привласнення чужого майна на суму 1410гривень, тобто, в сумі, що була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону України №3886-ІХ настає кримінальна відповідальність, вчинене ним діяння на даний час не є кримінально караним, тому суд приходить до висновку про задоволення подання та необхідність звільнення ОСОБА_5 від призначеного вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.02.2024 року покарання, на підставі ч.2 ст.74 КК України.
При цьому суд саме звільняє засудженого від покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, на стадії його виконання.
Керуючись ст.74 КК України, п.13 ч.1 ст.537, ст.539 КПК України, суд
Подання начальника Самбірського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області ОСОБА_6 про приведення вироку Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.02.2024 у відповідність до Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року, відносно засудженого ОСОБА_5 , - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного йому вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 15.02.2024 за ч.4 ст.191 КК України, - на підставі ч.2 ст.74 КК України у зв'язку із усуненням караності діяння, за яке він був засуджений.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1