Справа № 462/5901/22
24 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Іванюк І.Д.
з участю секретаря с/з Деми К.С.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Вараської міської ради Рівненської областіпро визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат Савка Тарас Володимирович до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Вараської міської ради Рівненської області про визначення місця проживання дитини, -
Позивач ОСОБА_3 01.11.2022 року звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_6 та стягнути з відповідача судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.10.2019 року між позивачкою та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №3606. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 . Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2022 року (справа №462/652/22) шлюб розірвано. Після припинення сімейних відносин з відповідачем позивачка з донькою проживає у м.Коростень, а ОСОБА_4 - у місті Львові. Спочатку вони домовились про те, що донька буде проживати разом з ОСОБА_7 , а батько буде бачитись з донькою по можливості за їхньою домовленістю. За декілька місяців до подання позову позивачка домовилась з відповідачем, що він проведе один тиждень з донькою, проте після закінчення даного часу відповідач доньку не повернув, на дзвінки не відповідав. На даний час донька проживає із нею, однак у зв'язку з психологічним тиском відповідача на неї з приводу побачень з дитиною та його бажанням відібрати дитину, вона звернулась до суду з даним позовом. Оскільки вона здатна належним чином виховувати та піклуватись про дитину, працює, має можливість матеріально забезпечити доньку, активно займається вихованням такої, а донька, якій на момент подання позову виповнилось два з половиною роки, потребує материнського тепла та турботи, тому просить такий позов задовольнити та визначити місце проживання малолітньої доньки з нею.
09.01.2023 року на адресу суду від уповноваженого представника відповідача - адвоката Савки Т.В. надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_4 . В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що після реєстрації шлюбу 12.10.2019 року ОСОБА_4 та позивачка за первісним позовом почали проживати в житлі, яке належало батькам відповідача за первісним позовом, однак через деякий час ОСОБА_6 проявила себе як конфліктна та неврівноважена людина, яка постійно провокувала та влаштовувала скандали з його батьками. Вже весною 2020 року, у зв'язку з чисельними конфліктами із його батьками, сім'я переїхала до батьків ОСОБА_6 , однак через постійні конфлікти позивачки за первісним позовом зі своїми батьками, вони переїхали на орендовану квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилась донька ОСОБА_5 , після чого неврівноваженість та агресивність ОСОБА_6 почала зростати та переросла в нервові зриви, під час яких остання кидалася на нього з кулаками та дряпала обличчя. Причиною таких зривів були його зауваження з приводу неналежного догляду позивачкою за первісним позовом за дитиною, оскільки остання не вмивала дитину, не ходила з нею гуляти, а займалася своїми справами, в той час як дитина просто сиділа в ліжечку, а він перебував на роботі. В лютому 2022 року фактичні шлюбні відносини між сторонами припинилися та вони стали проживати окремо. До 23 липня 2022 року малолітня дочка проживала разом з батьком ОСОБА_4 у м. Львова за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки тісно прив'язана до нього та до свого звичного місця проживання. Проте 23 липня 2022 року приблизно о 10:30 год. за їх місцем проживання з'явилась ОСОБА_6 в супроводі двох невідомих осіб чоловічої статі, які застосовуючи фізичне насильство відносно ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_8 , вирвали дитину з рук його матері ОСОБА_8 , помістили в автомобіль та поїхали в невідомому напрямку. По факту заподіяння тілесних ушкоджень матері ОСОБА_4 - ОСОБА_8 під час фізичного відібрання дитини, зареєстроване кримінальне провадження за №12022142390000313 від 13.08.2022 року, що підтверджується копією витягу з ЄРДР. Крім того, з приводу самовільної зміни місця проживання дитини ОСОБА_5 відповідач звертався зі скаргами до органів опіки та піклування, а також органів поліції. Оскільки станом на сьогодні ОСОБА_6 не дає можливості йому бачитися з дитиною, проявила себе, як недобросовісна матір, не надала підтвердження своєї матеріальної спроможності утримувати дитину, в той час, як він працює, є фізичною особою-підприємцем, яка працює в сфері ІТ, за місцем праці характеризується позитивно, є неконфліктною людиною, співвласником житлового будинку по АДРЕСА_2 , а отже забезпечений житлом та може створити належні житлові умови дитині, має тісний психоемоційний зв'язок із дитиною, а тому просить у позові ОСОБА_6 відмовити, а його зустрічну позовну заяву задовольнити, визначивши місце проживання дитини з батьком.
Ухвалою суду від 10.01.2023 року зустрічний позов прийнято до провадження та об'єднано в одне провадження із первісним.
14.02.2023 року на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 , оскільки вважає, що така є незаконною та необґрунтованою. Після шлюбу, коли вона була на другому місяці вагітності, вони з ОСОБА_4 були змушені жити з його батьками, так як останній не міг фінансово забезпечити сім'ю. Вона у стані вагітності була змушена працювати репетитором з математики, оскільки чоловік не давав їй жодних коштів. Крім того, він забороняв їй користуватись соціальними мережами та спілкуватися з друзями. Також відповідач за первісним позовом вживав алкоголь та наркотичні засоби, здавав метал із подвір'я, щоб мати якісь кошти. Після народження дитини позивачка за первісним позовом прийняла рішення пожити у батьків, так як вони допомагали їй фінансово, морально та фізично відійти від пологів. Через місяць після пологів ОСОБА_3 переїхала від батьків, оскільки не хотіла створювати їм незручності з маленькою дитиною. При цьому, її батьки орендували для них квартиру та купували продукти харчування, так як ОСОБА_4 не працював. Весь цей час в присутності дитини та своїх батьків чоловік застосовував щодо неї фізичну силу, вживав наркотичні засоби та алкоголь, а також піднімав руку на дитину. На підставі викладеного, просить у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.
22.02.2023 року представником відповідача за первісним позовом подано суду відповідь на відзив, у якій просить задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 , оскільки вважає, що доводи ОСОБА_3 , викладені у відзиві, є необґрунтованими та безпідставними. Батьки ОСОБА_4 добре ставились до неї, неодноразово надавали житло для їхнього проживання, забезпечували продуктами, оплачували комунальні послуги та допомагали матеріально забезпечувати дитину. Звертає увагу, що ОСОБА_4 ніколи не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства чи за заподіяння позивачці за первісним позовом та їх спільній дочці ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а тому її твердження є голослівними. Вважає, що ОСОБА_3 не долучила жодного належного та допустимого доказу, який би позитивно характеризував її особу та підтверджував той факт, що вона належним чином виконує свої материнські обов'язки, сприяє гармонійному розвитку дитини та забезпечує охорону її здоров'я. У зв'язку з наведеним, просить у первісному позові відмовити та визначити місце проживання дитини з батьком.
Позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явилася, подала заяву від 24.10.2024 року, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності, вимоги первісного позову підтримує в повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.
Представник позивача за первісним позовом - адвокат Лещенко Ю.В. в судовому засіданні 24.10.2024 року зазначив, що позивачка ОСОБА_3 належним чином виховує та піклується про дитину, працює, здатна матеріально забезпечити доньку, активно займається вихованням такої, а тому просив первісний позов задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Савка Т.В. в судовому засіданні 24.10.2024 року просив у первісному позові відмовити та визначити місце проживання дитини з батьком, так як ОСОБА_3 не долучила жодного належного та допустимого доказу, який би позитивно характеризував її особу та підтверджував той факт, що вона належним чином виконує свої материнські обов'язки, сприяє гармонійному розвитку дитини та забезпечує охорону її здоров'я.
Представник третьої особи Вараської міської ради Рівненської області у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 128-а т. 2).
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 12.10.2019 року у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №3606, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.72). У шлюбі в сторін народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.73).
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.74-76).
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с. 223 т. 1 зворот) вбачається, що 08.10.2022 року ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_10 .
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 17 серпня 2022 року проведеного за місцем проживання ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , то така квартира обладнана усіма сучасними меблями для проживання, наявні продукти харчування, сезонний та міжсезонний одяг для дитини (а.с. 25-26 т.1 ).
З довідки ПАТ «Приватбанк» від 07.10.2024 року та реєстру платників єдиного податку від 04.12.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 є приватним підприємцем та у жовтні 2024 року зафіксовано надходження коштів на її рахунок у сумі 18 000 грн. (а.с. 188 т.2).
Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2022 рік ОСОБА_4 є ФОП та надав суду рух коштів по рахунку ФОП від 21.10.2024 року.
З довідки ПАТ «Приватбанк» від 21.10.2024 року та реєстру платників єдиного податку від 04.12.2023 року вбачається, що на рахунку ОСОБА_4 за період з 01.11.2022 року по 31.03.2024 року зафіксовано надходження коштів у сумі 198824 грн. (а.с. 203 т. 2).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вараської міської ради Рівненської областіпро визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , остання проживає на даний час із матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_4 . Дитина відвідує дошкільний навчальний заклад № 6 група № 1 Вараської міської ради. При цьому дитина не пам'ятає свого біологічного батька ОСОБА_4 , так як не бачила його близько двох років. Сім'я ОСОБА_3 характеризується як благополучна, супроводу зі сторони соціальної служби не потребує, усі потреби дитини задоволені. Оскільки дитина з народження по даний час постійно, безперервно проживає зі своєю матір'ю, яка близько двох років самостійно займається вихованням дитини, з врахуванням міцного емоційного зв'язку матері і дитини та з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, то Комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_3 (т. 2, а.с.112-114).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
У справі «А. В. проти Словенії» ЄСПЛ, вказавши відповідні міжнародні правові інструменти, зазначив, що до дітей слід ставитися з обережністю та чутливістю протягом будь-якої процедури, з особливою увагою до їхньої особистої ситуації, благополуччя та конкретних потреб, і з повною повагою до їхньої фізичної та психологічної цілісності. Рішення суду, які стосуються дітей, повинні бути належним чином обґрунтовані. У всіх провадженнях, в яких беруть участь діти, принцип терміновості повинен застосовуватися для забезпечення швидкого реагування і захисту найкращих інтересів дитини, з дотриманням при цьому верховенства права.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Аналогічна позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20 /провадження N 61-3587св22/.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).
Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Враховуючи наведене, вік дитини, її стосунки із сторонами, те, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір'ю, яка забезпечує необхідні умови її проживання, виховання та матеріального забезпечення, а також те, що ОСОБА_4 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які б вказували на неможливість проживання доньки з матір'ю, в тому числі щодо неспроможності ОСОБА_3 забезпечити належні умови проживання, навчання, догляду та безпеки дитини, із врахуванням найкращих інтересів дитини, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підставні та такі, що підлягають задоволенню. У позові ОСОБА_4 слід відмовити за безпідставністю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1040 грн.
Керуючись ст.12, 13, 82, 89, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Вараської міської ради Рівненської областіпро визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3 .
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат Савка Тарас Володимирович до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Вараської міської ради Рівненської області про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1040 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,
Повний текст рішення складено 06.11.2024 року.
Суддя Іванюк І.Д.