Справа № 442/8929/24
Провадження № 1-в/442/558/2024
07 листопада 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю учасників судового засідання:
прокурора - ОСОБА_2 ,
засудженого - ОСОБА_3 ,
представника ДВК № 40 - ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дрогобичі подання начальника державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» ОСОБА_6 про приведення вироку до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 стосовно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого: 06.07.2021 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт; 17.03.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно з ч. 1 ст. 71 КК України шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком від 06.07.2021 із застосуванням п.п. «г» ч. 1 ст. 72 КК України остаточно до відбуття 3 роки 10 днів позбавлення волі;
До Дрогобицького міськрайонного суду надійшло подання начальника державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» ОСОБА_6 , в якому просить звільнити ОСОБА_3 , від відбування покарання за вироком від 06.07.2021 Московського районного суду м. Харкова; виключити з вироку від 17.03.2023 Київського районного суду м. Харкова засудження за ч. 2 ст. 190 КК України та за двома епізодами за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та виключити посилання на ч. 1 ст. 70 КК України, в зв'язку з чим вважати засудженим за цим вироком за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, початок терміну покарання рахувати з часу затримання 13.01.2022.
В обгрунтування подання зазначає, що в державній установі «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» відбуває покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого: 06.07.2021 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт; засуджений: 17.03.2023 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно з ч. 1 ст. 71 КК України шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком від 06.07.2021 із застосуванням пп. «г» ч. 1 ст. 72 КК України остаточно до відбуття 3 роки 10 днів позбавлення волі.
Вказує, що в мотивувальній частині вироку від 06.07.2021 встановлено, що ОСОБА_3 28.04.2021 шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав майно потерпілого, чим завдав йому матеріальної шкоди на загальну суму 443,92 грн, однак свій умисел до кінця не довів.
В мотивувальній частині вироку від 17.03.2023 встановлено, що ОСОБА_3 17.10.2021, з метою заволодіння чужим майном, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, заволодів майном потерпілої завдавши їй матеріальної шкоди на загальну суму 1630 грн (ч. 2 ст. 190 КК України), крім того, 17.10.2021, продовжуючи свою злочинну діяльність, не поєднану єдиним умислом, повторно, таємно, скоїв крадіжку майна потерпілої, чим завдав їй матеріальної шкоди на загальну суму 5174,62 (ч. 2 ст. 185 КК України), крім того, 30.10.2021 шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно викрав майно потерпілого, чим завдав йому матеріальної шкоди на загальну суму 310,02 грн, однак свій умисел до кінця не довів (ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України), крім того, 18.11.2021 шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно викрав майно потерпілого, чим завдав йому матеріальної шкоди на загальну суму 711,48 грн, однак свій умисел до кінця не довів (ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України).
В судовому засіданні представник державної установи «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)» ОСОБА_4 підтримала подання, просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення подання.
Засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подання.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали подання та додані до нього матеріали, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ.
Відповідно до вказаного Закону України від 18.07.2024 №3886-ІХ стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до вироку Московського районного суду м. Харкова від 06.07.2021 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді громадських робот на строк 80 (вісімдесят) годин.
Відповідно до мотивувальної частини вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 15.05.2023 ОСОБА_7 28.04.2021 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) (на загальну суму 443 грн 92 к.).
Відповідно до вироку Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2023 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 рік позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом повного приєднання невідбутної частини покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.04.2021, до покарання, призначеного за цим вироком, із застосуванням пп. г п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно до відбуття ОСОБА_3 , призначено покарання у вигляді позбавлення волі стром 3 роки 10 днів; строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 13.01.2022; з метою забезпечення кримінального провадження продовжено ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Відповідно до мотивувальної частини вироку Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2023 ОСОБА_7 17.10.2021 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно (матеріальна шкода на загальну суму 1630 грн), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України;
17.10.2021 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно (матеріальна шкода на загальну суму 5174,62 грн), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України;
30.10.2021 ОСОБА_3 вчинив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно (загальна сума 310 грн 02 к.), 18.11.2021 вчинив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно (загальна сума 711 грн 48 к.), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.185 КК України.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1 240 грн 50 к.
Згідно з ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 за вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.07.2021 завдав матеріальну шкоду на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання за цим вироком на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
З вироку Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2023 слід виключити призначення покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, виключити приєднання невідбутної частини покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.04.2021, до покарання призначеного за цим вироком, із застосуванням п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, та вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що відбуває покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Разом з цим варто зазначити, що на стадії виконання вироку суд не може вирішити питання щодо наявності підстав вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки через декриміналізацію його діяння за вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.07.2021 фактично зникає кваліфікуюча ознака повторності за вчинення крадіжки (ст. 185 КК України), тобто фактично перекваліфікувати його дії, адже прийняття такого рішення можливе лише відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України виключно під час судового провадження, а його постановлення в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України не передбачено (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України дає право суду під час виконання вироку вирішувати лише питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання на підставі ч. 2 і ч. 3 ст. 74 КК України).
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», суд -
Подання задовольнити.
У зв'язку з усуненням караності діяння негайно звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.07.2021, від відбування покарання, призначеного йому вироком Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2023, за ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
З вироку Київськогоосковського районного суду м. Харкова від 17.03.2023 виключити призначення покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України, виключити приєднання невідбутної частини покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 06.04.2021, до покарання призначеного за цим вироком, із застосуванням п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, та вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що відбуває покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 17.03.2023 за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 13.01.2022.
На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення учасники судового провадження можуть подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.
Суддя ОСОБА_1