Справа № 461/8891/24
Провадження № 2-н/461/1443/24
про відмову у видачі судового наказу
07.11.2024 Галицький районний суд м. Львова в складі головуючої судді Павлюк О. В. розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води,
ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у сумі 4'284,59 грн, з яких: 4'128,06 грн - сума основного боргу; 120,59 грн - інфляційні втрати; 35,94 грн - 3% річних, та судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно зі ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У пункті 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
У частині 3 ст. 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
При вирішенні питання щодо видачі судового наказу суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан, який діє і на теперішній час.
У постанові КМ України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», яка набрала чинності з 24.02.2022, визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Варто звернути увагу, що 29 грудня 2023 року постановою № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати житлово-комунальних послуг» Кабінет міністрів України скасував заборону на нарахування штрафів та пені.
Однак, із поданої заявником заяви про видачу судового наказу та розрахунку вбачається, що інфляційні витрати та 3 % річних нараховані боржнику за період з 01.12.2023 по 30.09.2024.
Таким чином, заявником заявлено вимогу про стягнення індексу інфляції, 3 % річних, нарахованих у період дії заборони, встановленої постановою КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206.
Відтак, суд приходить до висновку, що зі заяви про видачу наказу та доданих до неї документів не вбачається безспірність вимог, враховуючи положення чинного законодавства в умовах воєнного стану, а тому до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, такі стягнення не можуть бути проведені в безспірному порядку, в порядку наказного провадження.
Беручи до уваги наведене та враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє ЛМКП «Львівтеплоенерго» у видачі судового наказу.
Згідно зі ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому, відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст. 163- 166, 258-261 ЦПК України, суд -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ольга ПАВЛЮК