ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 листопада 2024 року Справа № 924/793/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 (повний текст - 20.09.2024) у справі №924/793/24 (суддя Виноградова В.В.)
за заявою Фермерського господарства "Золотий жайвір"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
за участі представників:
ФГ "Золотий жайвір"- Покотило Ю.В. (поза межами приміщення суду);
ТОВ "Суффле Агро Україна" - Нечитайло Т.В. (поза межами приміщення суду);
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі №924/793/24:
- у клопотанні Фермерського господарства "Золотий жайвір" (від 14.09.2024) про передання матеріалів справи №924/793/24 для розгляду в рамках справи про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір" №924/700/24 відмовлено;
- у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" за заявою Фермерського господарства "Золотий жайвір" відмовлено;
- заяву арбітражного керуючого Ткаченка Дениса Володимировича (від 29.08.2024) про згоду на участь у справі (про призначення розпорядником майна боржника) залишено без розгляду.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Фермерське господарство "Золотий жайвір" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт стверджує, що починаючи з 30.03.2023 і до цього часу заборгованість ТОВ «Суффле Агро Україна» перед ФГ «Золотий жайвір» на підставі договору поставки №1300028292 становить 25809177,76 грн.
Враховуючи вказані обставини ФГ «Золотий жайвір» 04.08.2024 засобами електронного зв'язку, а 05.08.2024 засобами поштового зв'язку, направило претензію ТОВ «Суффле Агро Україна» з вимогою повернення вказаної суми переплати, однак останній відповіді на претензію не надав. Представниками ТОВ «Суффле Агро Україна» було підтверджено факт отримання претензії, а також факт того, що боржник не надав відповіді на вказану претензію, оскільки не вважає за потрібне реагувати на неї.
Крім цього звертає увагу, що у зазначених ТОВ «Суффле Агро Україна» у відповіді на відзив у справі №924/1012/23, ним самостійно було повідомлено про збитковість ТОВ «Суффле Агро Україна», оскільки згідно фінансового звіту товариства за 2022 рік йому було спричинено збитки в розмірі понад 666000000,00 грн.
Отже, наведені вище обставини свідчать про неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання не інакше, як через застосування процедур передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Зазначає, що на момент подання заяви ФГ «Золотий жайвір» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Суффле Агро Україна» в провадженні судів не перебувало спору між сторонами з приводу стягнення з ТОВ «Суффле Агро Україна» на користь ФГ «Золотий жайвір» грошових коштів на підставі договору поставки №1300028292.
Стверджує, що боржником було взагалі проігноровано вимоги суду, викладені в ухвалі від 28.08.2024 та визначені статтею 26 КУзПБ. Зокрема, боржником у його відзиві, не зазначено: загальної суми заборгованості боржника перед кредиторами за зобов'язаннями, що передбачають виплату грошових коштів, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), з виплати заробітної плати; відомості про наявне у боржника майно, а також про всі рахунки боржника в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити рахунків; відомості про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать боржнику у депозитарних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, електронні гаманці, відкриті у небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що належать боржнику, їх реквізити; відомості про проведення боржником діяльності, пов'язаної з державною таємницею; докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності).
Звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 скасовано, а справу №924/1012/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
Також зазначає, що звернення ФГ «Золотий жайвір» до Господарського суду Хмельницької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Суффле Агро Україна», навіть за наявності вже відкритого провадження за позовом про стягнення заборгованості з ТОВ «Суффле Агро Україна», не є порушенням принципу процесуальної економії, оскільки за змістом статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу в частині відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" за заявою Фермерського господарства "Золотий жайвір", прийняти нове судове рішення, яким відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", 30068, Хмельницька область, Шепетівський район, с.Крупець, вул.Б.Хмельницького, 43, ЄДРПОУ: 34863309 та призначити арбітражного керуючого Ткаченка Дмитра Володимировича для виконання повноважень розпорядника майна, обраного автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Золотий жайвір" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі №924/793/24 та призначено розгляд апеляційної скарги на 04.11.2024 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 30.10.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.
21.10.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві, зокрема, зазначає, що ТОВ «Суффле Агро Україна» здійснило поставку товарів ФГ "Золотий жайвір" за договором на загальну суму 69511942,35 грн із врахуванням коригування вартості товару, а не на 34047229,65 грн, як зазначає кредитор у заяві та апеляційній скарзі. Дані обставини вже були предметом дослідження в судовій справі №924/606/23, а тому мають преюдиціальну силу для даної справи та не підлягають додатковому доказуванню відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України.
ФГ «Золотий жайвір» здійснило часткове погашення вартості товарів грошовими коштами на загальну суму 48211050,93 грн.
Крім цього, заборгованість ФГ «Золотий жайвір» була частково припинена на суму 11645357,48 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також, вартість товару була зменшена на загальну суму 5903502,41 грн внаслідок підписання між сторонами мінусових розрахунків коригування вартості товару (через надання знижок та часткового повернення товару).
Зазначає, що не боржник, а кредитор має заборгованість за договором в сумі 4457155,76 грн.
Звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 не спростував взаємовідносини сторін та суму основного боргу, а зазначив, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, залишили поза увагою висновки Великої Палати Верховного Суду та не оцінили чи відповідає стягнення з відповідача (боржника) суми, що більш ніж у чотири рази перевищує суму основного боргу, основній меті заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності.
Вважає, що кредитор, із наміром ввести суд в оману, приховав від суду факт поставки боржником товару на суму 14152047,78 грн.
Жодних підстав стверджувати, що сторони нібито зменшили вартість поставки на 13618366,11 грн, а розрахунки коригування на суму 1837563,55 грн не є збільшенням вартості товарів, не існує.
Зазначає, що у зв'язку зі здійсненим мінусовим коригуванням вартості товару та часткового повернення товару, ТОВ «Суффле Агро Україна» здійснило часткове повернення кредитору грошових коштів на загальну суму 705124,23 грн, сплативши 34643,62 грн згідно платіжного доручення №328 від 13.01.2021 та 670480,61 грн згідно платіжного доручення №18679 від 10.12.2021. Дані обставини приховані кредитором і впливають на загальні розрахунки боргу кредитора.
Стверджує, що спір про право між сторонами не є формальним, а є цілком реальним, підтверджується матеріалами справи та встановленими обставинами.
У боржника не було жодного істотного виконавчого провадження, лише кілька спірних випадків максимум на кілька десятків тисяч гривень, коли він вважав борг спірним чи судові рішення незаконними.
До відзиву долучає: таблицю відмінностей в розрахунках кредитора та боржника; таблицю реєстрації податкових накладних та розрахунків-коригувань до податкових накладних; розрахунки коригувань податкових знижок; копію договору поставки №1300028292 від 22.04.2019; копію договору поставки №1300028292 від 01.12.2019 із додатками; копії специфікацій на 89 аркушах; копії видаткових накладних на 107 аркушах; копії коригувань кількісних та вартісних показників на 28 аркушах; копії банківських виписок на 8 аркушах; копії актів зарахувань зустрічних однорідних вимог на 16 аркушах; копії товарно-транспортних накладних та рахунку-фактури №520023145 на 15 аркушах; наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №276 від 27.02.2023; розпорядження Хмельницької обласної військової адміністрації від 14/03/2023 №119/2023-р; Протокол №5 від 03/10/2024; Презентацію Групи Ін Віво; дані системи Ю-Контрол: фінансово-майновий стан відповідача за 6 міс. 2024 року; дані системи Ю-Контрол: досьє відповідача; копії податкових накладних, розрахунків до податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію.
На підставі викладеного просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ФГ "Золотий жайвір", а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі №924/793/24 - без змін. Також, просить поновити процесуальні строки на подання додаткових доказів, доданих до відзиву та долучити їх до матеріалів справи.
Щодо клопотання ТОВ "Суффле Агро Україна" про долучення до матеріалів справи доказів, доданих до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.
ТОВ "Суффле Агро Україна" стверджує, що оскільки апеляційна скарга була прийнята судом, то у боржника з'явився обов'язок доказувати ті обставини, від доказування яких він був звільнений, оскільки вони були встановлені чинними на той момент рішеннями у справі №924/1012/23. Оскільки у боржника з'явився обов'язок доказувати нові обставини, у нього з'явилося право на подання нових доказів на підтвердження даних обставин. На підставі викладеного, вважає, що строки на подання доказів пропущені із об'єктивних підстав та підлягають поновленню.
Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №918/237/20).
Разом із тим надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до відзиву на апеляційну скаргу) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.
Наведені положення ГПК України пов'язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №873/228/23, від 05.07.2023 у справі №910/19369/15, від 18.07.2023 у справі №914/3143/21, від 11.05.2023 у справі №910/17285/21.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/18264/20).
При цьому, колегія суддів зауважує, що ТОВ "Суффле Агро Україна" належним чином та завчасно повідомлене про час та місце розгляду справи Господарським судом Хмельницької області. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 28.08.2024 про призначення підготовчого засідання у справі було доставлено ТОВ "Суффле Агро Україна" до електронного кабінету ЄСІТС 28.08.2024 о 22:40 год. (т.1, а.с.95). Отже, маючи таку можливість та будучи обізнаним про розгляд даної справи судом першої інстанції ТОВ "Суффле Агро Україна" не скористалося правом надати зазначені вище документи вчасно.
Отже, оскільки заявником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які ТОВ "Суффле Агро Україна" хоче долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду документи, долучені до відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04.11.2024 представник ФГ "Золотий жайвір" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив скасувати ухвалу в частині відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", прийняти нове судове рішення, яким відкрити провадження.
Представник ТОВ "Суффле Агро Україна" заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення у справі. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ "Золотий жайвір", а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Отже, підставою для застосування до боржника встановлених Кодексом України з процедур банкрутства процедур та, відповідно, відкриття провадження у справі є неплатоспроможність боржника, а ознакою такої неплатоспроможності є наявність невиконаного боржником зобов'язання перед кредитором незалежно від його розміру та строку виконання.
Згідно положень ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом; за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі; господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (постанова Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/6210/20).
За таких обставин обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №910/13242/21).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).
Зважаючи на обмеження строку проведення підготовчого засідання та стандартів доказування, які суд може використати на цій стадії процесу, подані кредитором до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство докази на підтвердження обґрунтованості вимог до боржника мають переконливо свідчити про відсутність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора та про наявність порушеного (невиконаного) господарсько-правового зобов'язання. Відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності стосовно вирішення питань щодо суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, строку виконання зобов'язання тощо. Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ, згідно з якою підставою для відмови у відкритті провадження у справі є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження (постанова Верховного суду від 19.05.2021 у справі №925/235/20)
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та було правильно зазначено судом першої інстанції, останні не свідчать про безспірність вимог заявника.
Так, в обґрунтування кредиторських вимог до боржника в сумі 25809177,76 грн заявник посилається на наявність у боржника заборгованості за договором №1300028292, що виникла за період з 22.04.2019 по 29.03.2023 внаслідок поставки боржнику товару або сплати коштів в зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 59856407,41 грн, тоді як боржником поставлено заявнику товару лише на суму 34047229,65 грн.
Водночас боржник стверджує, що правовідносини сторін за договором №1300028292, у тому числі за вказаний заявником період, були предметом судового розгляду у справах №924/1012/23, №924/606/23, де встановлено, що боржник поставив заявнику товару на суму 69511942,35 грн, а не на 34047229,65 грн, як стверджує заявник, а тому заборгованість самого заявника перед боржником становить 4457155,76 грн.
У матеріали справи ТОВ "Суффле Агро Україна" надано копії позовної заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" до ФГ "Золотий жайвір" про стягнення на підставі договору поставки №1300028292 заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, а саме: 4457155,76 грн боргу, 4376317,61 грн пені, 668573,36 грн штрафу, 1353768,95 грн інфляційних втрат, 7324567,27 грн 48% річних, з доданими документами, зокрема у підтвердження поставки товарів на суму 69511942,35 грн (т.1, а.с.139 - т.2, а.с.235).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 у справі №924/1012/23 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" до Фермерського господарства "Золотий жайвір" про стягнення на підставі договору поставки №1300028292 заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків річних, а саме: 4457155,76 грн основного боргу, 4376317,61 грн пені, 668573,36 грн штрафу, 1353768,95 грн інфляційних втрат, 7324567,27 грн 48% річних.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 у справі №924/1012/23.
Постановою Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №924/1012/23, а справу №924/1012/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
При цьому, колегія суддів зазначає, що всупереч доводів апелянта, скасування Верховним Судом судових рішень судів нижчих інстанції у справі №924/1012/23 та направлення на новий розгляд справи не спростовує наявності спору між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ФГ "Золотий жайвір" щодо заборгованості за договором поставки №1300028292, оскільки спір надалі триває та перебуває на розгляді Господарського суду Хмельницької області.
Також, наразі на розгляді Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/796/24 за позовом ФГ "Золотий жайвір" до ТОВ "Суффле Агро Україна" про стягнення 25809177,76 грн заборгованості за договором поставки №1300028292.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, що наразі триває спір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (продавець) та Фермерським господарством "Золотий жайвір" (покупець) щодо заборгованості за договором поставки №1300028292.
Крім цього, Фермерське господарство "Золотий жайвір" зверталося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Ясінського Володимира Євгеновича про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. від 17.05.2023, зареєстрованого в реєстрі за №1487, таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2023 у справі №924/606/23 відмовлено у задоволенні позову ФГ "Золотий жайвір".
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.09.2023 у справі №924/606/23.
При цьому, судами у справі №924/606/23 встановлено, що 28.01.2022 ФГ "Золотий жайвір" видано на користь ТОВ "Суффле Агро Україна" фінансову аграрну розписку, що була посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Щербатюк Н.М. та зареєстрована у реєстрі за №117 (в реєстрі аграрних розписок за №8122), відповідно до умов якої ФГ "Золотий жайвір" (боржник) зобов'язалося до 25 червня 2022 року сплатити ТОВ "Суффле Агро Україна" (кредитор, отримувач коштів) грошову суму в розмірі 2555000,00 грн. Згідно пункту 3 Розписки статус кредитора підтверджується договором №1300028292 від 01.12.2019, укладеним між боржником та кредитором.
Також, у справі №924/606/23 встановлено, що відповідно до реєстру видаткових накладних (розрахунків коригування) у період з 26.04.2019 по 10.12.2021 ТОВ "Суффле Агро Україна" поставило ФГ "Золотий Жайвір" товар на загальну суму 69511942,35 грн, а ФГ "Золотий жайвір" перерахувало на рахунок ТОВ "Суффле Агро Україна" 3225615,83 грн.
17.05.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським Володимиром Євгеновичем вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №1487, про стягнення з боржника ТОВ "Золотий жайвір" на користь стягувача ТОВ "Суффле Агро Україна" на підставі вказаної фінансової аграрної розписки, якою встановлене безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити кредитору грошову суму 2555000,00 грн у строк до 25.06.2022 (включно).
У справі №924/606/23 встановлено, що строк виконання фінансової аграрної розписки настав 25.06.2022, на ній відсутній напис "Виконано". При цьому доказів перенесення дати виконання зобов'язань, виконання фінансової аграрної розписки позивачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було. З огляду на викладене, враховуючи приписи Закону України "Про аграрні розписки" та Закону України "Про нотаріат", суди дійшли висновку, що підстави звернення ТОВ "Суффле Агро Україна" до нотаріуса для вчинення виконавчого напису є безумовними.
Крім цього, у справі №924/606/23 суд зазначив, що платіжні доручення, згідно яких ФГ "Золотий жайвір" перерахувало на рахунок ТОВ "Суффле Агро Україна" 3225615,83 грн, не є належними доказами виконання безумовного грошового зобов'язання за аграрною розпискою, оскільки у вказаних платіжних дорученнях відсутня інформація про сплату коштів за аграрною розпискою, а в призначеннях платежів вказано "оплата згідно рахунку №5200023145 від 26.04.2022" та "оплата згідно договору №1300028292 від 01.12.2019", що свідчить про відсутність доказів виконання безумовного грошового зобов'язання за фінансовою аграрною розпискою в сумі 2555000,00 гривні.
Колегія суддів приймає до уваги, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024 у справі №924/700/24 було відкрито провадження про банкрутство ФГ "Золотий жайвір" за заявою ТОВ "Суффле Агро Україна", в тому числі, визнано вимоги кредитора - ТОВ "Суффле Агро Україна" у сумі 2555000,00 грн основного боргу за вказаною вище фінансовою аграрною розпискою.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін. Суд зауважив, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Правова категорія "спір про право", яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
Частина шоста статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, жодним чином не визначає підставою для такої відмови існування рішень, які набрали законної сили, отже, наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов'язковою. У цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №910/1067/19).
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок Верховного Суду у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 25.11.2020 у справі №910/5799/20).
Також спір про право наявний у разі, коли боржник не погоджується із методикою (формулою) розрахунку заявленого боргу або взагалі висловлює незгоду з існуванням у нього заборгованості перед кредитором, стверджуючи про припинення зобов'язання зарахуванням тощо; заявляє про сплив позовної давності; заперечує настання строку виконання грошового зобов'язання з мотивів правомірності зупинення ним виконання свого обов'язку (ч. 3 ст. 538 ЦК України) або з мотивів прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), доводить про припинення поруки тощо.
За наявності відзиву боржника, поданого в порядку ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство із запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень ч.6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право (висновок Верховного Суду у постановах від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22).
Як правильно зазначив місцевий господарський суд, про спірність вимог заявника на суму 25809177,76 грн та наявність спору про право щодо них свідчать: висловлена у відзиві позиція боржника, яка полягає у запереченні наявності будь-якої заборгованості перед заявником, а також надані у підтвердження такої позиції докази, у тому числі судові рішення у справах №924/1012/23, №924/606/23.
Отже, матеріали справи не містять доказів вирішення спору між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ФГ "Золотий жайвір" щодо заборгованості за договором №1300028292, результати вирішення якого впливатимуть на грошові вимоги заявника, чи інших доказів безспірності грошових вимог.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані в обґрунтування позицій сторін докази свідчать про недоведення заявником безспірності його грошових вимог, існування суперечки з приводу прав та обов'язків сторін, в тому числі щодо суті, суми зобов'язання, тобто існує спір про право щодо вимог заявника, що унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Крім цього, апелянт звертає увагу, що у відповіді на відзив у справі №924/1012/23, Товариством з обмеженою відповідальністю «Суффле Агро Україна» самостійно було повідомлено про збитковість товариства.
Колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта, оскільки для відкриття провадження у справі про банкрутство має значення факт невиконання боржником безспірної заборгованості, що підтверджується відсутністю між кредитором та боржником спору про право. Сама по собі збитковість не свідчить про неможливість задоволення вимог кредиторів, оскільки вона не відображає структуру наявних активів боржника.
Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" за заявою Фермерського господарства "Золотий жайвір" на підставі абзацу другого ч.6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом (ч.7 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для скасування чи зміни винесеної у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі №924/793/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 07.11.2024.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Коломис В.В.