Справа № 317/5533/24
Провадження № 2-а/317/37/2024
06 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Ткаченко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Мазуренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У жовтні 2024 до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ковальова Д.В. до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою суду від 22.10.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
29.10.2024 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом із квитанцією про сплату судового збору на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху.
Позов обґрунтовано наступним.
02 вересня 2024 року посадовою особою відповідача відносно позивача винесено постанову АА №00022165 по справі про адміністративне правопорушення у галузі безпеки на транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Згідно із постановою 26 серпня 2024 року о 14 годині 00 хвилин за адресою М-30, км 949+608, Дніпропетровська область, позивач як відповідальна особа допустив рух транспортного засобу DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України. Перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,638 % (2,255 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон. За вказане адміністративне правопорушення, передбачене 4.2 ст. 132' КУпАП, на позивача накладений адміністративний штраф у розмірі 8 500 грн 00 коп.
З зазначеною постановою позивач не згодний та вважає її протиправною з наступних підстав.
26 серпня 2024 року належний позивачу спеціалізований вантажний сідловий тягач DAF XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , дійсно перебував у рейсі та перевозив у спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі KOEGEL SN 24, державний номер НОМЕР_2 , сільськогосподарську продукцію.
Перевезення вантажу здійснювалось автомобілем тягачем з напівпричепом контейнеровозом, що здійснював перевезення одного контейнера загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Як вбачається з розміру штрафу, накладеного на позивача за оскаржуваною постановою, відповідачем застосовано норму ч. 2 ст. 1321 КУпАП щодо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами від 5 % до 10 %. З самого тексту постанови вбачається, що розраховане відповідачем перевищення становило 5,638 %. Величина максимальної маси транспортного засобу, яка була застосована відповідачем при проведенні розрахунків, становить 40 тон, в той час як тим же п. 22.5 ПДР таку максимальну масу для двовісних та трьохвісних контейнеровозів визначено у розмірі 42000 кг та 44000 кг.
Таким чином, якщо б відповідач взяв до уваги дійсні відомості щодо транспортного засобу позивача, перевищення маси було б значно менше застосованих відповідачем 5 %.
Ухвалою суду від 31.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст. 268-272, 286 КАС України. Судове засідання у справі постановлено провести без повідомлення (виклику) сторін.
06.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти задоволення позову.
Автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано належний позивачу транспортний засіб DAF XF 105.460, д/н: НОМЕР_1 , зафіксовано перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,638% (2,255 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Вказана інформація відображена в оскаржуваній постанові та є підставою для застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.
Твердження позивача щодо того, що перевезення здійснювалось у напівпричепі-контейнеровозі, не спростовує доводів посадової особи, що склала постанову, оскільки максимальне значення маси автомобіля у 42 тонни, що визначене п. 22.5. ПДР, має застосовуватись лише в тому випадку, якщо перевезення фактично здійснюється за допомогою контейнерів та змінних кузовів. В іншому випадку, як встановлено в даній справі, має застосовуватись показник максимальної маси у 40 тон, що і було зроблено посадовою особою, яка склала оскаржувану постанову.
Представник відповідача звернула увагу на те, що відповідно до приписів чинного законодавства, контейнери, за допомогою яких здійснюється перевезення вантажів транспортними засобами, підлягають обов'язковій сертифікації. В даному випадку позивач не надав відповідного сертифікату, як і не надав жодних інших доказів на підтвердження факту перевезення вантажу 26.08.2024 саме за допомогою контейнерів, які б мали відповідне обов'язкове маркування.
Крім того, конструкція вантажних контейнерів, за допомогою яких здійснюється перевезення вантажів, має відповідати певним вимогам, які встановлені відповідними стандартами. Як вбачається зі знімків фотофіксації, на напівпричепі не вбачається наявність проміжних та нижніх кутових фітингів, на які має спиратися контейнер при його перевезенні. Не видно на фотографіях також жодного маркування (зокрема - номеру(ів) контейнера(ів)), яке є обов'язковим для контейнерів, за допомогою яких перевозиться вантаж.
Таким чином, посадова особа, яка склала оскаржувану постанову, діяла у повній відповідності до вимог закону і правомірно взяла до розрахунку саме величину у 40 тонн, а не у 42 тонни, на чому наполягає позивач.
Крім того, представник відповідача заперечує щодо задоволення витрат на правничу допомогу, оскільки з поданих до заяви документів не можливо належним чином визначити обсяги затраченого часу щодо виконання кожної послуги.
Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №003369 від 26.08.2024, автомобіль DAF XF 105.460, НОМЕР_1 , причіп/напівпричіп KOEGEL SN 24 АХ4490XF, перевозив вантаж, у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів (а.с. 18).
02.09.2024 року старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Т.С. винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00022165 відносно позивача за порушення ч. 2 ст. 1321 КУпАП. Обставини викладені наступним чином: «26.08.2024 о 14 год 00 х., за адресою М-30, км 949+608, (М-04, км 186+337) Дніпропетровська обл. DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,638 % (2,255 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон» (а.с. 15, 55).
Представником відповідача до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №04/4445 та копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 60,61).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 1321 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (затверджені Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2021) встановлено максимальну фактичну масу транспортних засобів, рух яких по автодорогам державного значення допускається: вантажний двовісний автомобіль - 18 тонн; вантажний трьохвісний автомобіль - 25 або 26 (за дотримання певних умов) тонн; вантажний чотирьохвісний автомобіль - 32 тонни; вантажний чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 тонн; комбінований двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 тонн; комбінований двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; комбінований трьохвісний автомобіль (тягач) з двохвісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; комбінований двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни; комбінований трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлено різні нормативи для руху контейнеровозів та для руху інших транспортних засобів та їх составів.
Щодо доводів позивача про те, що у оскаржуваній постанові вказано дозволена максимальна фактична вага 40 тонн, при тому, що відповідно до пп. б) п. 22.5 ПДР максимальне значення для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), становить 42 тонни, суд зазначає наступне.
Суд констатує, що всупереч Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512 оскаржувана постанова не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо) та взагалі не містить інформації щодо напівпричепа, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм.
В оскаржуваній постанові зазначено лише такі дані щодо транспортного засобу позивача: DAF XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 . Відомостей про причеп (або напівпричеп) постанова не містить.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим ТСЦ 2341, транспортний засіб марки «DAF», моделі «XF 105.460» є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 16).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , що видане ТСЦ 6347, транспортний засіб марки «KOEGEL», моделі «SN 24» є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом (з пристроєм самовивантаження) для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур) (а.с. 17).
З огляду на встановлення пунктом 22.5 ПДР України різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на вісі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 1321 КУпАП.
Суд також враховує, що Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, визначено, що:
вантажний контейнер - це одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше);
напівпричеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів;
сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Тобто, контейнеровоз - це тип напівпричепа, що здійснює перевезення одного або більше контейнерів.
Отже, згідно п. 22.5 ПДР України загальна допустима вага перевезення для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз) становить 42 тонни, а тому розрахунки щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.
Посилання відповідача на відсутність у вантажі, що перевозився, ознак контейнеру з огляду на відсутність маркування на ньому, суд оцінює критично, оскільки можливе недотримання перевізником вимог щодо перевезення вантажу в контейнері не є свідченням того, що транспортний засіб рух якого зафіксовано в автоматичному режимі не відповідає ознакам контейнеровоза для цілей застосування положень п 22.5 Правил дорожнього руху, оскільки зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб позивача є напівпричіпом - контейнеровозом.
З урахуванням викладеного суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України в частині перевищення нормативних параметрів загальної маси транспортного засобу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З метою забезпечення дотримання прав особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які докази, які б підтвердили порушення позивачем ПДР відсутні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з підстав недоведеності суб'єктом владних повноважень факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.1321 КУпАП, відтак справу про адміністративне правопорушення слід закрити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: ордер серії АР №1195616 від 23.09.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, договір про надання правової допомоги від 23.09.2024 року, умовами якого визначено, що за виконання обов'язків, передбачених цим договором, ОСОБА_1 сплачує адвокату Ковальову Д.В. гонорар у розмірі 4000 гривень 00 коп. Оплата здійснюється після ухвалення остаточного судового рішення у справі, але не пізніше дня набрання судовим рішенням законної сили, актом виконаних робіт від 23.09.2024,.
Так, вказана форма оплати відповідає нормам законодавства що регулюють договірні правовідносини та узгоджується з позицією викладеною в додатковій постанові КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/4134/20, відповідно до якої адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв
При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, про що зазначено у правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15, згідно із яким при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом Ковальовим Д.В., які наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір адвокатських витрат є співрозмірним категорії спору та наданому об'єму адвокатських послуг.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума витрат на правову допомогу в розмірі 4000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1321, 251, 252 КУпАП України, ПДР України, ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ковальова Дмитра Валерійовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративні правопорушення серії АА № 00022165 від 02.09.2024 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 1321 КУпАП.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 605 грн 60 коп (шістсот п'ять гривень 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 4000 грн 00 коп (чотири тисячі гривень 00 коп) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне ім'я (найменування) учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача - адвокат Ковальов Дмитро Валерійович, адреса: 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, 3/171, РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ЄДРПОУ 39816845.
Суддя М.О. Ткаченко