07.11.2024
Справа № 331/4730/24
Провадження № 2/331/2322/2024
07 листопада 2024 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого - судді Антоненко М.В.
при секретарі Байрамовій Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який було розірвано 23 березня 2010 року, про що зроблено актовий запис № 118 в Книзі реєстрації розірвань шлюбів. Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 додається.
Від спільного шлюбу у них є спільна повнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, яка є інвалідом першої А групи з дитинства та потребує стороннього догляду.
ОСОБА_3 , А група інвалідності встановлена довічно, що підтверджується відповідною довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0833645.
Згідно висновку лікарської комісії № 137, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, має обмеження самообслуговування.
Зазазначає, що дочка ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з позивачем ОСОБА_1 та знаходиться на повному її утриманні. Позивач ОСОБА_1 сама матеріально утримує доньку та піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, несе витрати на харчування, одяг, сплату комунальних послуг, лікування, а також проходження реабілітаційних курсів для дітей-інвалідів. Відповідач донькою не цікавиться, не надає матеріальної допомоги на утримання, догляд та лікування повнолітніх дітей-інвалідів, які потребують постійного стороннього догляду.
Звертає увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатним, здоровим, має доходи, має в наявності житло та автомобіль Chevrolet Lacetti 2006 року випуску, який було придбано у 2020 році, за станом здоров'я, віком, наявністю обов'язків по утриманню осіб, може сплачувати аліменти на утримання доньки.
Вважає, що батько дитини є працездатною особою, з урахуванням вимог законодавства, а тому повинен сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини з інвалідністю. Але ухиляється від своїх обов'язків, матеріальної допомоги дитині не надає.
На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної доньки ОСОБА_3 , (РНОКПП - НОМЕР_3 ) у твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн., але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з 31.07.2024 року і на весь період непрацездатності ОСОБА_3 , (РНОКПП - НОМЕР_3 ).
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2024 року по справі відкрите провадження та справу призначено до слухання на 07 листопада 2024 року на 09 год. 00 хв.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась. Від її представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Позов просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, поважну причину неявки суду не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України справу розглянуто у його відсутність, на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процес за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 06 березня 2000 року (а.с. 27).
Дитина зареєстрована та проживає з матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується витягами № 2024/009018496 від 30.07.2024 року та № 2024/008577109 від 18.07.2024 року про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. Важливою є непрацездатність повнолітньої дитини за станом здоров'я, тобто наявність у дитини статусу інваліда. Інвалідом визнається особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав (стаття 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»). Подібне визначення інваліда міститься і у Законі України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
При цьому не має значення, яку групу інвалідності має дитина. Батьки, за загальним правилом, мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину. В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Положеннями статті 201 СК України визначено, що щодо застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною 1 статті 181 цього Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0833645, ОСОБА_3 , 18.01.2000 року має А групу інвалідності встановлену довічно (а.с. 11-12). Згідно висновку лікарської комісії № 137, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, має обмеження самообслуговування.
З досліджених вище матеріалів справи встановлено, що дочка позивача та відповідача є особою з інвалідністю першої групи А з дитинства, безтерміново, в неї виявлено значні обмеження життєдіяльності, потребує постійного стороннього догляду, нагляду, допомоги. Її доглядом займається позивач ОСОБА_1 .. В свою чергу судом встановлено, що відповідач жодної матеріальної допомоги не надає, даних про те, що він не має такої можливості не встановлено.
Наведене свідчить про потребу позивача в наданні відповідачем їй матеріальної допомоги на утримання дочки. При цьому, суд виходить з того, що законом не встановлено конкретний розмір частки від доходу на утримання дитини, розмір такої частки визначає суд, виходячи з конкретних обставин справи.
Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх інвалідами І, ІІ групи присуджуються на строк інвалідності.
В даному випадку ОСОБА_3 визнана інвалідом безтерміново.
Виходячи із загальних засад цивільного судочинства, принципів рівності прав і обов'язків батьків, розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання повнолітньої непрацездатної доньки - інваліда з дитинства - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи стягнення з 31 липня 2024 року на весь період інвалідності. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок по утриманню дочки лежить не лише на позивачеві, а й на відповідачеві, як батька.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
18.07.202 року з метою захисту своїх прав та законних інтересів у цій справі ОСОБА_1 звернулась за наданням їй професійної правничої допомоги до адвоката Бондаренко С.А., що підтверджується Договором про надання правничої допомоги від 18.07.2024 року № 18-07/24-2.
Так вартість послуг за договором від 18.07.2024 року № 18-07/24-2 визначена у звіті про надання правової допомоги та складає 4000,00 гривень.
Розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи складають, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., відповідно до договору про надання правничої допомоги від 18.07.2024 року № 18-07/24-2.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.3791300598.1 позивачем було перераховано адвокату Бондаренку С.А. 4000,00 гривень за надані послуги з правничої допомоги.
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.
Враховуючи, що позивачем надано до документи на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, сума витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00 гривень є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідачем клопотання про зменшення вказаних витрат заявлено не було, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 гривень.
Керуючись статтями 12,13,81,141,263-265,274-279, пунктом 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, статтями 75,84,180-182,184 Сімейного Кодексу України , суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню непрацездатну дитину - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання непрацездатної дочки-інваліда з дитинства - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи стягнення з 31 липня 2024 року на весь період інвалідності.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: М.В. Антоненко