Справа № 308/17994/24
1-кс/308/6721/24
07 листопада 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого СВ ТУ ДБР, розташованого в м. Львові ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про обрання відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця: с. Нижнє Висоцьке Турківського району Львівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , працюючого інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Самбірського РВП ГУНП в Львівській області, в спеціальному службовому званні «старший лейтенант поліції», з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судимого, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Суть клопотання.
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Шостого СВ ТУ ДБР, розташованого в м. Львові, ОСОБА_8 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №62024140160000626 від 24.10.2024 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що:
- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; незаконно впливати на свідків, понятих, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне провадження, у якому підозрюється;
- застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов'язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.
Позиція учасників судового засідання.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити, зауваживши на наявність ризиків, зокрема можливості підозрюваного ухилятися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, понятих, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне провадження, у якому підозрюється.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до його підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Зазначив, що має можливість внести заставу в якості альтернативного запобіжного заходу.
Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.
Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз'ясненням її прав і обов'язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.
Слідчим суддею встановлено, що підставою внесення зазначених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало те, що:
- № 1 «24.10.2024 старший лейтенант поліції, перебуваючи на посаді інспектора ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , шляхом використання свого службового посвідчення, на власному автомобілі під час перетину блокпостів Львівської та Закарпатської області здійснив перевезення чоловіків призовного віку до прикордонної зони у зоні діяльності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де останніх було виявлено та затримано військовослужбовцями ДПСУ. Також, працівник поліції ОСОБА_4 надавав чоловікам маршрути місць можливих перетинів кордону поза пунктом пропуску та надавав інформацію як себе поводити під час безпосереднього перетину кордону»;
- № 2 «в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №62024140160000626 від 24.10.2024, при проведенні слідчих та процесуальних дій, а також під час аналізу матеріалів на виконання доручення працівниками оперативного підрозділу, було встановлено, що інспектор ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 причетний до вчинення організації незаконного переміщення осіб через державний кордон України, яке мало місце 21.10.2024. Зазначений працівник правоохоронного органу, 21.10.2024 здійснив перевезення двох громадян України з м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області в прикордонну смугу з метою подальшого їх незаконного перетину через державний кордон України, за що отримав від зацікавлених осіб неправомірну вигоду. При проїзді контрольно-пропускних пунктів користувався службовим посвідченням працівника поліції, використовуючи його з метою безперешкодного проїзду».
06.11.2024 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприянні їх вчиненню наданням порад, вказівок, наданням засобів та усунення перешкод, чинене службовою особою з використанням службового становища щодо кількох осіб, вчинених повторно, з корисливих мотивів.
Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри.
Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов'язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.
Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).
ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об'єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження:
-повідомленням заступника начальника загону з оперативно - розшукової діяльності начальника головного оперативно - розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону підполковника ОСОБА_11 про виявлення кримінального правопорушення №05/858-24Вих. від 24.20.2024 року;
-рапортом про отримання та реєстрацію заяви від 24.10.2024 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_12 від 24.10.2024 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_13 від 24.10.2024 року;
-повідомленням заступника начальника загону з оперативно - розшукової діяльності начальника головного оперативно - розшукового відділу НОМЕР_1 прикордонного загону підполковника ОСОБА_11 про виконання доручення №05.6/560-24 від 27.10.2024 року;
-витягом статистики з камер відео спостереження з програми «Безпечне Закарпаття» стосовно автомобілю марки «Skoda», з номерним знаком НОМЕР_2 ;
-протоколом огляду предмету від 26.10.2024 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 27.10.2024 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.10.2024 року, фототаблицею №1 додаток до протоколу впізнання особи по фотознімках від 27.10.2024 року, довідкою про осіб, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 27.10.2024 року;
-протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 27.10.2024 року, фото таблицею №1 додаток до протоколу впізнання транспортного засобу по фотознімках від 27.10.2024 року, довідкою про транспортні засоби, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 27.10.2024 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 26.10.2024 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.10.2024 року, фото таблицею №1 додаток до протоколу впізнання особи по фотознімках від 26.10.2024 року, довідкою про осіб, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 26.10.2024 року;
-протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 26.10.2024 року, фото таблицею №1 додаток до протоколу впізнання транспортного засобу по фотознімках від 26.10.2024 року, довідкою про транспортні засоби, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 26.10.2024 року;
-протоколом огляду предмету від 25.10.2024 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 26.10.2024 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.10.2024 року, фото таблицею №1 додаток до протоколу впізнання особи по фотознімках від 26.10.2024 року, довідкою про осіб, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 26.10.2024 року;
-протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 26.10.2024 року, фото таблицею №1 додаток до протоколу впізнання транспортного засобу по фотознімках від 26.10.2024 року, довідкою про транспортні засоби, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 26.10.2024 року;
-протоколом огляду предмету від 25.10.2024 року;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 29.10.2024 року;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2024 року, фото таблицею №1 додаток до протоколу впізнання особи по фотознімках від 05.11.2024 року, довідкою про осіб, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 05.11.2024 року;
-протоколом пред'явлення транспортного засобу для впізнання за фотознімками від 05.11.2024 року, фото таблицею №1 додаток до протоколу впізнання транспортного засобу по фотознімках від 05.11.2024 року, довідкою про транспортні засоби, які зображені на фотокартках, що пред'являються для впізнання 05.11.2024 року.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов'язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, в межах даного кримінального провадження.
Крім встановлення обґрунтованості пред'явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.
Щодо ризиків кримінального провадження.
У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлено у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності поза процесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Обов'язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, понятих, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне провадження, у якому підозрюється.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №62024140160000626 від 24.10.2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжких. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Слідчий суддя враховує обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину у сфері недоторканості державних кордонів, який вчинено в умовах воєнного стану, тобто особа використала найбільш несприятливий для країни час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При обранні слідчим суддею іншого, більш м'якого запобіжного заходу, відмінного від тримання під вартою, підозрюваний отримає можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні особисто, за допомогою мобільного зв'язку та мережі «Інтернет», чого він буде позбавлений, перебуваючи в умовах слідчого ізолятора.
При цьому ризик впливати на експерта, спеціаліста, понятих є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення прізвища спеціаліста, експерта, понятих не конкретизовані; до клопотання не додано відомостей, що у даному кримінальному провадженні призначалися експертизи, залучалися спеціалісти. Отже, даний ризик в частині впливу на експерта, спеціаліста, понятих ні слідчим в клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні, не підтверджений.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначених ризиків, оскільки сторона обвинувачення при доведенні їх існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню та продовження вчиняти кримінального правопорушення.
Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу.
Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 30-річного віку, одружений, виховує двох малолітніх дітей, на момент інкримінованого кримінального правопорушення займав посаду інспектора сектору ювенальної превенції відділу превенції Самбірського РВП ГУНП в Львівській області, в спеціальному службовому званні «старший лейтенант поліції», з вищою освітою, раніше не судимий.
Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м'яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м'яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов'язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров'я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.
Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя бере до уваги той факт, що саме підозрюваний ОСОБА_4 організував незаконну діяльність пов'язану з переправлення військовозобов'язаних осіб через державний кордон коли в країні йде війна та проводиться мобілізація, а тому на підставі викладеного слідчий суддя, приходить до висновку, що застава має бути визначена у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 242 240,00 гривень, оскільки визначення застави саме в такому розмірі буде пропорційно помірною для підозрюваного та може гарантувати належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним покладених обов'язків.
За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження, на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає Львівська область, Самбірський район без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися із свідками, іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.01.2025 року.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження, на їх першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає Львівська область, Самбірський район без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, в залежності від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не спілкуватися із свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 04.01.2025 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Зобов'язати прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_16 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 , про тримання під вартою останнього.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконання після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_17