Справа №
308/2012/24
14 жовтня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю прокурора ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023071170000651 від 30 серпня 2023 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Закарпатської області, Перечинського району, село Тур'я-Поляна, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України,-
встановив:
29 серпня 2023 року близько 17 год. 10 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи з кримінально-протиправною недбалістю, керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки «MAZDA», моделі «6», д.н.з. НОМЕР_1 по автомобільній дорозі Н-13 (Львів-Самбір-Ужгород), 226-170 км, с. Невицьке Ужгородського району Закарпатської області зі сторони міста Перечин у напрямку міста Ужгород, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, а саме перевищивши дозволену у населених пунктах швидкість 50 км/год, тобто рухаючись зі швидкістю 80-83 км/год, здійснив маневр обгону одного автомобіля, після чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Заз», моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в той час здійснював маневр повороту у ліво до «Невицького Замку», після чого вказані автомобілі від удару відкинуло на автомобіль марки «SKODA», моделі «OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_3 на якому напередодні приїхав гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був припаркований на узбіччі магазину «Зіна», чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), а саме п. 12.4 згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год, невідповідність яких знаходяться у причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної події, внаслідок чого водію транспортного засобу марки «Заз», моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритого багатоуламкового перелому середньої третини лівої ключиці.
У такий спосіб ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю, підтвердив вказані в обвинувальному акті обставини, дав пояснення аналогічні поясненням в ході досудового слідства. Зазначив, що ним не оспорюються фактичні обставини справи. Розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати. Цивільний позов визнав частково.
Потерпілий та його представник подали заяву про проведення судового засідання у їх відсутності. Цивільний позов підтримали у повному обсязі.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
На підставі викладеного, допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, доведена повністю та його дії вірно кваліфіковано, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким кримінальним правопорушенням, обставини кримінального провадження, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, щирому розкаянні у вчиненому, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, одружений та має двох неповнолітніх дітей на утриманні, раніше судимий, на психіатричному та фтизіатричному диспансерному обліку не перебуває, під наглядом у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради не перебуває.
Обставини, які відповідно до вимог ст.66 КК України пом'якшують покарання - судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання - судом не встановлено.
При визначенні покарання ОСОБА_6 слід також враховувати не відбутий вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року за ст.128 КК України, яким ОСОБА_6 засуджений за ст. 128 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням у один рік.
Враховуючи вищевикладене, при призначенні покарання обвинуваченому слід враховувати положення ч.4 ст.70 КК України, відповідно до якої за правилами, передбаченими в частині першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Як роз'яснено у п.21 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» при вирішенні питання про те, який із передбачених ст.70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування у відповідності до ч.4 ст. 70 КК України принцип часткового складання покарань.
На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням у даному випадку, є більш дієвим заходом впливу на обвинуваченого, таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого та запобігання вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкцій ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Підстав, які би давали можливість не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суду не наведено та представлені характеризуючі обвинуваченого ОСОБА_6 матеріали справи не містять.
У даному кримінальному провадженні представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 пред'явив цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 130000 грн. 00 коп. та моральної шкоди 50 000 грн. 00 коп..
Обвинувачений та його представник проти задоволення цивільного позову в повному об"ємі заперечили, просили задовольнити такий частково, лише в межах, які підтверджені доказами.
Представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 та сам потерпілий в судове засідання не зявились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника надійшла заява про проведення розгляду у їх відсутності.
Пунктом 10 ч.1 ст.56 КПК України передбачено, що протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частинами 1,2,3 ст.22, ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року за № 3 встановлено, що вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
На підтвердження понесених матеріальних витрат, позивачем до матеріалів позовної заяви виписку із медичної карти стаціонарного хворого №4484/1050, чек №184691 від 01 вересня 2023 року на суму 453 грн. 00 коп., чек №184404 від 31 серпня 2023 на суму 4256 грн. 40 коп., чек №184407 від 31 серпня 2023 року на суму 159 грн. 40 коп..
Оскільки позивачем та його представником не доведено належними та допустимими доказами, що в результаті вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_6 було завдано матеріальної шкоди на суму 130000 грн. 00 коп., то цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Окрім того суд звертає увагу, що до позовної заяви долучено чек на суму 12 600 гривень, з якого не можливо встановити, що це за витрати, чек містить інформацію про сплату за рахунком № 79 від 31.08.2023 року, однак такий рахунок до матеріалів позовної заяви не долучено, а відтак , суд позбавлений можливості встановити, підставу вказаних витрат.
Частинами 1, 2, 3 ст. 23, ч.1 ст.1167 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Абзацом 3 п. 2, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4, встановлено, що стосовно до ст.28 Кримінального процесуального кодексу України потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст.49 КПК), вправі пред'явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що діями обвинуваченого ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 дійсно заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок чого він пережив моральні та фізичні страждання, а тому, виходячи з вимог розумності та справедливості, позовна вимога потерпілого про стягнення моральної шкоди є підставною та підлягає до часткового задоволення в розмірі 30000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави, а тому на підставі ч.2 ст.124 КПК України, слід покласти на обвинуваченого судові витрати по справі, які складаються із вартості проведених під час досудового розслідування експертизи.
Долю речових доказів вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071170000651 від 30 серпня 2023 року не обирався.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України , суд -
ухвалив:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання - у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.4 ст.70 КК України до призначеного ОСОБА_6 покарання частково приєднати невідбуте покарання згідно вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2023 року у виді 6 (шести) місяців обмеження волі.
Остаточно призначити до відбуття покарання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1 (один) рік та 6 (шість) місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Покласти на засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ст.76 КК України а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні №12023071170000651 від 30 серпня 2023 року відносно ОСОБА_6 - не обирався.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертиз Закарпатським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, а саме:
- інженерно-транспортну експертизу від № СЕ-19/107-23/9776-ІТ від 23 листопада 2023 року, у розмірі 1195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.;
- інженерно-транспортну експертизу від № СЕ-19/107-23/9782-ІТ від 23 листопада 2023 року, у розмірі 1195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.;
- інженерно-транспортну експертизу від № СЕ-19/107-23/9798-ІТ від 27 листопада 2023 року, у розмірі 1195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп.;
- інженерно-транспортну експертизу від № СЕ-19/107-23/9776-ІТ від 28 листопада 2023 року, у розмірі 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп..
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2023 року на легковий автомобіль марки «Заз», моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 скасувати.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2023 року на легковий автомобілем марки «MAZDA», моделі «6» д.н.з. НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 скасувати.
Речові докази у справі:
- легковим автомобілем марки «MAZDA», моделі «6» д.н.з. НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 - повернути власнику або його представнику за дорученням;
- легковий автомобіль марки «SKODA», моделі «ОСТAVIA», д.н.з: НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 - вважати таким, що повернутий власнику, згідно розписки від 06 жовтня 2023 року;
- легковий автомобіль марки «Заз», моделі «Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 - повернути власнику або його представнику за дорученням.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 4868 (чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, а разом стягнути 34 868. (тридцять чотири вісімсот шістдесят вісім) гривень 80 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до статті 376 КПК України роз'яснюється обвинуваченому, захиснику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1