Справа № 643/5047/24
Провадження № 2/643/2894/24
07.11.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (позивач) просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 (відповідач).
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
Спільне життя позивача та відповідача не склалося. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені. Спільне господарство не ведеться. Примирення та збереження шлюбу є неможливим.
Щодо підсудності справи Московському районному суду м. Харкова
Згідно ст. 414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно ст.497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно з ч. 1ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право). Отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню відповідне національне законодавство України.
За таких обставин справа підсудна Московському районному суду м. Харкова.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 12.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.10.2024 постановлено викликати позивача для дачі особистих пояснень.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07.11.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, ухвалено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів
Стислий виклад позиції сторін в ході судового провадження
Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2024 позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи. Показала, що відповідач певний час проживав разом з позивачем за місцем проживання останньої, яке зазначено в позовній заяві. Після того, як відносини між сторонами погіршились, відповідач залишив місце проживання позивача та вибув у невідомому для позивача напрямку. На даний час позивачу невідомо місце проживання відповідача, в тому числі країна, в якій він проживає на даний час.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада», про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності відповідача.
Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
01.12.2018 між позивачем та відповідачем зареєстрований шлюб Лівобережним відділом ЗАГС Управління ЗАГС м. Москви Російської Федерації, актовий запис № 120189770001201972009, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_1 та даними перекладу вказаного свідоцтва з російської на українську мову. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу залишено без змін - « ОСОБА_3 ».
Застосовне законодавство
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Статтею 24 Сімейного кодексу України (далі - СК) передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 110 СК, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 112 СК, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ст. 13 «Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993», дія якої зупинена у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Беларусь на підставі Закону № 2783-IX від 01.12.2022, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 04.02.2023 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Висновки суду
Виходячи з вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, документи, видані на території Російської Федерації до 24.02.2022, приймаються в Україні без їх легалізації. Таким чином, вказане вище свідоцтво про одруження не потребує консульської легалізації, проставлення апостиля тощо та користується на території України доказовою силою офіційного документа, тобто є належним і допустимим доказом у справі.
Згідно з чинним законодавством основною засадою шлюбу є вільна згода чоловіка та жінки на перебування у шлюбних відносинах.
Відповідно, ключовим в даній категорії справ є наявність волевиявлення позивача на розірвання шлюбу з відповідачем.
З доводів позовної заяви вбачається, що сімейне життя позивача та відповідача не склалось, шлюбно-сімейні відносини сторін припинено, розірвання шлюбу відповідає інтересам позивача.
Суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність права пред'явити позов про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 110 СК).
Подальше збереження шлюбу порушуватиме засади його добровільності та суперечитиме інтересам позивача, у зв'язку з чим суд задовольняє позов.
Виходячи із практики Європейського суду з прав людини (рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» та інші), суд надає оцінку лише тим доказам та аргументам сторін, які мають значення для предмету доказування в даній справі.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянкою України, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином Російської Федерації, остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), зареєстрований 01.12.2018 Лівобережним відділом ЗАГС Управління ЗАГС м. Москви Російської Федерації, актовий запис № 120189770001201972009 - розірвати.
Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».
Копію рішення направити до Салтівського відділу реєстрації актів цивільного стану м. Харкова для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про реєстрацію шлюбу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 07.11.2024.
Суддя Д.А. Крівцов