Справа № 629/6526/24
Номер провадження 3/629/1620/24
07.11.2024 суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Харабадзе К.Ш., розглянувши адміністративний матеріал стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
20.10.2024 о 13 год. 20 хв. ОСОБА_1 , який протягом року піддавався адміністративному стягненню, а саме 05.12.2023 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, в с-ще Лиманівка Лозівського району Харківської області, на вул. Вільного козацтва, керував транспортним засобом ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП
Вказані обставини підтверджуються доданими з протоком серії ААД № 838378 від 18.08.2024 про адміністративне правопорушення доказами: довідкою АРМОР, постановою серія ЕНА № 3304639, відеозаписом на диску CD-R.
ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повітки за адресою місця проживання, а також на номер телефону, який було вказано письмових поясненнях. Крім того, повідомлявся шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Лозівського міськрайонного суду Харківської області, веб-портал «Судова влада України».
Разом з тим, незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, не з'явився в судове засідання без поважних причин.
ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом. Однак в судове засідання не з'являвся, будь-яких заяв та клопотань не надавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці ,зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз викладених вище обставин неявки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судові засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, що відповідає приписам ст. 245 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ ( Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2023 ОСОБА_1 притягувався ВП № 1 (с. Олександрівка) Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Постанова ЕНА № 1070328 від 05.12.2023. Накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень.
Отже, ОСОБА_1 було відомо про те, що він не має права керування таким видом транспортного засобу, а з 05.12.2023 йому достеменно було відомо також і про своє притягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за вчинення порушення, передбаченого частинами другою - четвертою цієї статті.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення, враховується характер скоєного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майнове положення, відсутність обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а тому до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому суд призначає стягнення з позбавленням права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Приймаючи до уваги положення ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя вважає необхідним також стягнути на користь держави судовий збір у сумі 604,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 126, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, на р/р UA168999980313020149000020001, отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету: 21081300, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дати вилучення документу, що підтверджує право керування транспортними засобами - посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу в 15-денний термін з дня повідомлення про винесення вказаної постанови, у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонним суд Харківської області апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ