З А О Ч Н Е Р I Ш Е Н Н Я
07.11.2024
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Петренко Ю.С.,
Справа № 629/6013/24
Номер провадження 2/629/1548/24
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитними договорами:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами, посилаючись на те, що 15.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем було укладено кредитний договір № 8505357281 відповідно до якого останній отримав кредит. 07.10.2016 між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Тоскомбанк» було укладено договір про відступлення права вимоги № ТОСЦФР-10-2016 у відповідності до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціни договору у порядку та строки, встановлені цим договором. 04.04.2024 між АТ «Тоскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір фактору № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Тоскомбанк» суму фінансування, а АТ «Тоскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за Кредитними договорами, договорами позики в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку № 1 до Договору факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 реєстру прав вимог, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 24548,83 грн., з яких: 14950,76 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1,56 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 9596,51 грн. - загальна заборгованість по комісії.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином судовою повісткою про виклик за адресою зареєстрованому місця проживання, причину неявки суду не повідомила.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Судом встановлено, що 15.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та відповідачем було укладено договір позики № 8505357281, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 19423,60 гривень строком на 36 днів.
07 жовтня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» за плату належні йому права вимоги, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права вимоги боржників.
04.04.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та позивачем укладено договір факторингу №НІ/11/17-Ф, відповідно до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Згідно акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за Договором факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 фактору відповідно до умов договору факторингу передано реєстр прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24548,83 грн., з яких: 14950,76 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 1,56 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 9596,51 грн. - загальна заборгованість по комісії.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором № 8505357281 від 15.04.2021 у розмірі 19423,60 грн матеріали справи не містять.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини 1статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладений між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» на п'ять років раніше, ніж кредитний договір (15.04.2021).
Тобто, на момент укладення договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 зобов'язання між первісним кредитором та боржником не існувало.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Наведені норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно дост.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній у правнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Оскільки на момент укладення договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «ПАТ «Таскомбанк»» на підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016.
Отже, між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» на час укладення Договору про відступлення прав вимоги 07.10.2016 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Відповідно, не могло бути передано в подальшому за договором факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 право вимоги за кредитним договором № 8505357281 від 15.04.2021 від АТ «Таскомбанк» до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Суду не надано жодних належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту набуття ПАТ «Таскомбанк» від ТОВ «ФК «ЦФР» за договором про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 права вимоги за кредитним договором № 8505357281 від 15.04.2021 до боржника ОСОБА_1 , а саме, відповідного Реєстру прав вимог, підписаного сторонами, який відповідно до умов договору відступлення права вимоги є невід'ємною його частиною.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати як за договором про відступлення права вимоги, так і за договором факторингу, що передбачена умовами цих договорів.
Також, матеріали справи не містять повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення останньому такого повідомлення за договором про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 та за договором факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в ході судового розгляду цієї справи не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які позивач посилався в обґрунтування своєї позовної вимоги про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за кредитним договором № 8505357281 від 15.04.2021 у розмірі 24548,83 грн, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ