Справа № 627/851/24
28 жовтня 2024 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 22.03.2021 він уклав з ОСОБА_2 письмовий договір про надання поворотної фінансової допомоги ( далі- договір позики ) предметом якого є передання у власність ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 40 000 доларів США . 22.03.2021 він передав за розпискою ОСОБА_2 40 000,00 доларів США, яку відповідач зобов'язався повернути в строк до 01.12.2021 . На прохання відповідача , в зв'язку з неможливістю повернути грошові кошти , вони продовжили строк дії договору до 31.03.2022 . Однак, в зазначений строк кошти відповідач не повернув . Просив відновити його порушені права та стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за договором позики в розмірі 40 000 доларів США витрати зі сплати судового збору.
На позовну заяву відповідач ОСОБА_2 04.09.2024 подав відзив , в якому зазначив , що строк повернення грошових коштів ще не наступив , а тому відсутній борг перед ОСОБА_1 . В п. 2.4 договору про надання поворотної фінансової допомоги зазначено , що кошти залучені від замовника як поворотна фінансова допомога , повертається у строк до 01.12.2021 , а ОСОБА_2 не є замовником , згідно договору , а виступає стороною 2. Тому на думку відповідача , в договорі не визначено кінцевий строк повернення грошових коштів , а тому відсутній борг перед ОСОБА_1 . Окрім того, надпис на договорі про продовження його терміну дії до 31.03.2022 не має юридичної сили .
У відповіді на відзив від 10.09.2024 позивач зазначив , що відповідач намагається уникнути обов'язку щодо повернення позики у сумі 40 000 доларів США, які він отримав 22.03.2021 та зобов'язувався повернути до 01.12.2021. На недоліки в договорі , про які зазначає відповідач у відзиві , не є підставою для відмови у стягненні грошових коштів , такі є формльними .
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов , просять задовольнити .
Відповідач до суду не з'явився , подав заяву в якій позов не визнав, просить відмповити.
Суд , заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі , дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.03.2021 між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги ( далі -Договір) , згідно якого сторона 1 ОСОБА_1 надає стороні 2 ОСОБА_2 поворотну фінансову допомогу в сумі 40 000 доларів США 00 центів , а ОСОБА_2 зобов'язується повернути її у порядку та на умовах , передбачених цим договором строком до 01.12. 2021 . ( а.с. 9)
Згідно п.3.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 4.3 Договору у разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором .
Окрім того , як передбачено п.6.2. Договору ,усі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними , якщо вони оформлені додатковими угодами , підписані сторонами.
22.03.2024 ОСОБА_2 власноруч склав розписку, з якої вбачається, що він отримав у борг позику в ОСОБА_1 40 000 доларів США, які зобов'язується повернути у строк до 01.12.2021 (а. с. 10).
Пізніше 25.11.2024 сторони продовжили дію договору позики до 31.12.2022 , про що свідчать їх власноручні підписи на договорі від 22.03.2021 .
Оригінал розписки перебуває у позивача. Судом оригінал оглянутий та повернутий ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом судового засідання.
Сторони визнають, що у позику передавалась сума коштів саме у доларах .
Позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про повернення заборгованості за договором позики з вимогою від 17.10.2024, однак відповідач не виконав взяті на себе за договором позики зобов'язання, грошові кошти у визначений договором строк позивачу не повернув, що не спростовано відповідачем відповідно до наявних у матеріалах справи доказів. (а.с.83)
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц, а також Верховний Суд у постановах від 05 квітня 2022 року у справі № 265/2448/19, від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів.
При цьому, у розписці повинно бути зазначено, що грошові кошти передаються саме в якості позики з обов'язком наступного повернення.
З розписки повинно вбачатися як сам факт отримання в борг, тобто із зобов'язанням повернення певної грошової суми, так і дата її отримання.
Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.
Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19).
Статтею 545 ЦК України визначено, що, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Зміст розписки про одержання виконання у статті 545 ЦК України не встановлений, але, для забезпечення визначеності у відносинах суб'єктів логічним видається вказувати в ній, зокрема: підставу виникнення зобов'язання (наприклад, номер та дату укладення договору); ім'я (найменування) кредитора та боржника; суб'єктів, які здійснили виконання (боржник або інша особа) та які прийняли виконання (кредитор або уповноважена ним особа); зміст зобов'язання (наприклад, сплата грошових коштів); дату або момент виконання зобов'язання; місце виконання зобов'язання; обсяг виконання (повний або частковий); місце знаходження (проживання) кредитора та боржника, дату і місце складення розписки.
У статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку.
У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих у цій статті. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку.
Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 544/174/17, провадження № 61-21724св18.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 вересня 2018 року , справа № 483/1953/16-ц (провадження № 61-33891св18); Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа №712/14562/17-ц (провадження № 61-26174ск18).
За нормами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року по справі №373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Таким чином, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка отримана у позику.
За встановлених судом фактичних обставин справи, позика була отримана відповідачем саме в іноземній валюті - доларах США, що відображено в розписці отримання позики.
Стаття 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76,77,78,79 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 є правомірними про стягнення з відповідача неповернутої позики в сумі 40 000 доларів США та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 16 140,00 грн та за заяву про забезпечення позову у сумі 605,60 грн, що підтверджено квитанціями до платіжної інструкції №160 від 23.07.2024 та №159 від 23.07.2024.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 745,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 207, ч.2 ст.524, ст.526, 611, 626, 627, 1046, 1047 ЦК України, ст. 10, 11, 12, 13, 81, 263-265,268, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 22.03.2021 в розмірі 40 000 ( сорок тисяч ) доларів США .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 15 745 ( п'ятнадцять тисяч сімсот сорок п'ять ) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне ім'я сторін :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 .
Суддя Л. В. Вовк