Справа № 930/797/24
№2/930/392/24
04.11.2024 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.
при секретарі: Загребельного О.С.
за участю представника відповідача - адвоката: Примакової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів -
ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу та розмріу стягнення аліментів, в якому просила, змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із твердої грошової суми - 1000 грн. на розмір в частки від всіх видів заробітку (доходу) батька дитини, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Мотивуючи позов тим, що 25.09.2016 вона з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб, рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 07.10.2019 шлюб було розірвано.
У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 28.09.2018 року із відповідача на користь позивачки стягуються аліменти у твердій грошовій сумі 1000 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 ..
Ухвалення рішення Немирівського районного суду Вінницької області щодо стягнення аліментів станом на 2018 рік відповідало обставинам та рівню фінансової спроможності відповідача, оскільки він не працював та не отримував стабільного фінансового доходу. На даний час позивачці стало відомо, що відповідач перебуває на службі за контрактом в Збройних Силах України і має постійне фінансове забезпечення не менше 30000 грн. на місяць. Позивачка вважає, що на разі матеріальний стан відповідача значно покращився і він в змозі сплачувати аліменти в більшому розмірі, а спосіб стягнення аліментів може бути змінений на частку від заробітної плати.
Ухвалою від 25.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У призначені судові засідання на протязі усього процесу розгляду даної справи позивачка, ОСОБА_1 , жодного разу не з'явилася, надсилала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, у яких зазначала, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Примакова В.В. просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає що позивачкою не надано суду достатніх доказів настання таких обставин, що вказують на те, що після 28.09.2018 (попереднє рішення) настали такі зміни, які дають можливість суду змінити встановлений раніше розмір аліментів відповідно до підстав, визначених законом. Також, представниця зазначає, що відповідач не має постійного заробітку, а перебування на службі у ЗСУ не носить характер постійного та тривалого заробітку.
Суд, заслухавши представника відповідача - адвоката Примакову В.В., дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 .
На підставі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28.09.2018 року із відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 1000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.08.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.2 ч.3ст. 181 СК України,спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).
Разом з цим, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у справах щодо зміни способу стягнення аліментів (постанова від 13 лютого 2019 року, справа №152/100/18, провадження № 61-40460св18).
Зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч.1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Саме зміну (збільшення) розміру раніше стягнутих аліментів через зміну способу їх стягнення мала на увазі ОСОБА_1 , пред'являючи даний позов, яким просить змінити стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу, наслідком чого є фактичне їх збільшення.
Однак, зміна способу стягнення аліментів не звільняє позивачку від обов'язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для зміни способу стягнення аліментів, так і для збільшення їх розміру, яке не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пред'являючи вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) платника аліментів, позивачка ОСОБА_1 , належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів та станом на час звернення до суду з даним позовом. Позивачем не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про збільшення її витрат на утримання малолітньої дитини та погіршення її матеріального стану.
В позовній заяві та під час судового розгляду справи позивач не доводить обставин, визначених ст. 192 СК України, які є підставою для зміни способу стягнення аліментів, що були стягнуті рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 28.09.2018 року. Натомість, в обґрунтування позовної заяви позивачка обмежилася загальними фразами щодо батьківського обов'язку утримувати дитину.
Крім того, позивачка не довела належними та допустимими доказами обставини щодо зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших змін, які на підставі ст.192 СК України, є підставою для зміни способу стягнення аліментів.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі вище викладеного, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: В.М. Алєксєєнко