Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 4-с/641/20/2024 Справа № 641/2287/14-ц
05 листопада 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Курганникової О.А.,
за участю секретаря судового засідання -Ареп'євої О.В.,
заявника- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові скаргу адвоката Кабанець Вадима Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
встановив:
Заявник звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, посилаючись на те, що при знятті з реєстрації транспортного засобу Mitsubishi lancer, днз НОМЕР_1 , 2007 року випуску у Сервісному Центрі МВС він дізнався, що на автомобіль накладено арешт Державною виконавчою службою, у зв'язку із чим він позбавлений права у повному обсязі розпоряджатись належним йому майном та просить визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції стосовно не зняття арешту з рухомого майна ОСОБА_1 у виконавчому проваджені №44976201 та скасувати обтяження майна боржника накладеного у виконавчому провадженні №44976201, з урахуванням уточненої заяви від 01.08.2024 р.
Підставою скасування арешту зазначає те, що державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу Стягувачу, а рішення суду №641/2287/14-ц, а також будь-які документи з виконавчого провадження №44976201 ОСОБА_1 не надходили, а заборгованість перед Стягувачем ОСОБА_1 врегулювано без участі державної виконавчої служби.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 липня 2024 року скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Заявник в судовому засіданні підтримав скаргу у повному обсязі.
Представник Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції до судового засідання не з'явився, надав до канцелярії суду заперечення в яких просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю спору. Та зазначив, що до відділу не надходила інформація про виконання рішення за виконавчим листом № 641/2287/14-й від 15.08.2014 виданим Комінтернівський районний судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" суми боргу у розмірі 353959,92 грн. Також боржником не виконана постанова про стягнення виконавчого збору № 44976201 видана 14.10.2014 Міжрайонним відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Судом встановлено, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 02.06.2014 року у справі №641/2287/14-ц частково задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів (а.с. 8-9).
На виконання рішення суду 06.10.2014 року державним виконавцем і винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44976201 (а.с. 38).
07.10.2014 року державним виконавцем Хабловим В.М. винесено постанову про арешт та заборону відчуження майна ОСОБА_1 (а.с. 39).
14.10.2014 року державним виконавцем Хабловим В.М. винесено постанову по розшук та затримання транспортних засобів ОСОБА_1 (а.с. 41-42).
27.07.2016 року заступником начальника Комінтернівського ВДВС м. Харкова Манойло Ю.О. винесено постанову про розшук майна боржника - ОСОБА_1 (а.с. 42).
27.07.2016 року заступником начальника Комінтернівського ВДВС м. Харкова Манойло Ю.О. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с. 43).
04.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчих дій (а.с. 44).
04.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу Стягувачу (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») на підставі п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 45).
Одночасно 04.12.2018 року державним виконавцем Біляєвим Б. Є. внесені данні до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про обтяження на підставі постанови про арешт рухомого майна ОСОБА_1 за постаново 07.10.2014 року у виконавчому провадженні №44976201 (а.с. 11).
За повідомленнями Основ"янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства ю (надалі ВДВС) матеріали виконавчого провадження відсутні у зв'язку із закінченням строку їх зберігання (а.с. 15-16).
За повідомленням Головного сервісного центру МВС України - постанови якими накладено обтяження на рухоме майно ОСОБА_1 відсутні у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання (а.с. 10).
З Державного реєстру обтяжень рухомого майна наявне лише одне обтяження майна ОСОБА_1 , а саме, на підставі постанови ВДВС від 07.10.2014 року; арешт майна боржника у виконавчому провадженні №44976201 (а.с. 11).
06.05.2014 року Стягувач у виконавчому провадженні - ТОВ «ОТП Факторінг Україна» надав довідку про відсутність фінансових претензій до ОСОБА_1
21.05.2024 р. заявник направив до Основ"янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби заяву про зняття арешту на майно ОСОБА_2 (а.с. 12).
20.06.2024 року від Основ"янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції надійшла відмова у знятті обтяжень з роз'ясненням судового порядку вирішення питання (а.с. 70-71).
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Частинами першою-третьою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є боржником за вищевказаними виконавчими провадженнями, тому має право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України.
За приписами ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
У постанові Верховного суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо досудового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
У пункті 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Разом з тим повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті.
Також повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не поверненням виконавчого документа стягувачу.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18) та постанові від 19 січня 2022 року у справі 521/14329/20 (провадження № 61-13107св21).
Предметом скарги, поданої заявником в порядку ст. 447 ЦПК України, є оцінка законності дій державного виконавця щодо не зняття арешту, накладеного на майно боржника в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа про стягнення грошових коштів за рішенням суду.
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання судових рішень визначались Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 вказаного Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ. Однак матеріали справи не містять документів на підтвердження того, що виконавчі провадження були закінчені.
Частиною четвертою статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, за-значеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Приписами п. 10 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано випадки закінчення виконавчого провадження, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
З правового аналізу норм, зокрема, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не виносив постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
За таких обставин, суд вважає, що не є можливим дійти висновку про те, що державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу допустив неправомірної бездіяльності в частині не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .
Довідку ТОВ «ОТП Факторінг Україна» про відсутність фінансових претензій до ОСОБА_1 , суд не приймає до уваги, оскільки відсутні відомості надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Суд розглянувши скаргу в межах заявлених доводів, встановивши відсутність обов'язку державного виконавця при поверненні виконавчих документів знімати арешт, накладений в рамках виконавчого провадження, в тому числі коли виконавчі листи повернуті стягувачам за пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», не впливають на прийняття рішення державним виконавцем про зняття арешту з майна боржника, встановивши, що повернення виконавчого документу стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, тобто права боржника державним виконавцем відповідного відділу державної виконавчої служби у зазначеному виконавчому провадженні не порушені, дійшов висновку про безпідставність скарги та відмову у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 450-452 ЦПК України, суд -
постановив:
В задоволенні скарги адвоката Кабанець Вадима Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на дії державного виконавця Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складено 07.11.2024 року
Суддя -О. А. Курганникова