Комінтернівський районий суд м.Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/101/2024 Справа № 553/1251/22
07 листопада 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221150000462 від 03.04.2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, -
-24.06.2005 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 296, ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна, 08.12.2010 року умовно- достроково звільнений, з невідбутим строком покарання 3 місяці 1 день;
-02.12.2011 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік;
-12.04.2012 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч.1,4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік, 13.10.2012 року звільнений, у зв'язку з відбуттям строку покарання;
-01.06.2013 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;
-28.11.2014 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст.71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, 22.12.2017 року звільнений, у зв'язку з відбуттям строку покарання;
-12.06.2019 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч.2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, 05.11.2021 року звільнений, у зв'язку з відбуттям строку покарання,
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.15 ч. 4 ст. 185 КК України, -
02.04.2022 року, приблизно о 21:00 годині, ОСОБА_4 , у період воєнного стану, поширеного на території України, коли підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення в Україну з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, будучи обізнаним про. Указ Президента України №64/2022 про ведення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, вчинив умисні дії, направлені на таємне викрадення майна, яке знаходилось в торгівельному кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке знаходиться у володінні ФОП ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_4 , 02.04.2022, близько 21:00 годині, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок інших осіб, діючи умисно, протиправно, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, із застосуванням невстановленого предмету, розбив скло на вхідних дверях до приміщення торгівельного кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після чого проник до нього, де відшукав наступні товари, а саме: картонну коробку із полімерним пакунком, всередині якого міститься напій - вино ТМ «Шато Грона» серії «Ель Бесса Рабіко» - загальним об?ємом 10 літрів, вартістю 456, 67 грн., : картонну коробку із полімерним пакунком всередині якого міститься напій - вино ТМ «Шато Грона» серії «Княгиня Лідія» - загальним об?ємом 10 літрів, вартістю 456,67 грн., на загальну суму 913,34 грн. які намагався викрасти.
Після цього, ОСОБА_4 , разом з вказаним майном з місця вчинення кримінального правопорушення - злочину намагався втекти, чим міг спричинити матеріальну шкоду ОСОБА_6 на загальну суму 913, 34 гривні, проте не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні прокурор просив закрити кримінальне провадження, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_3 просив закрити кримінальне провадження
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти закриття кримінального провадження, зазначив, що наслідки закриття провадження йому зрозумілі. Також обвинувачений вказав, що йому зрозуміло, що закриття провадження у зв'язку з декриміналізацією діяння не є реабілітуючою обставиною та його позиція є добровільною.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов наступного.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
09.08.2024 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX, яким ст. 51 КУпАП України викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст. 51 КУпАП України не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір, якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
З 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» становив 2481 грн.
Отже, податкова соціальна пільга станом на 02.04.2022 році склала 1240,50 грн. (2481 грн./50%), тоді як вартість майна, закінчений замах на таємне викрадення якого вчинив ОСОБА_4 , становить 913 грн 34 коп.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Враховуючи те, що вартість майна, закінчений замах на таємне викрадення якого вчинив ОСОБА_4 , становила 913,34 грн., тобто ця сума була меншою за розмір, з якого, відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України, настає кримінальна відповідальність, суд вважає, що, з огляду на передбачений ст.58 Конституції України і статтею 5 КК України, принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення не підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.
Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження на підставі пункта 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд вважає необхідним, у зв'язку із закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_4 на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні, скасувати.
Процесуальні витрати (витрати на залучення експерта) у відповідності з вимогами ст. 124 КПК України з обвинуваченого стягненню не підлягають та відносяться на рахунок держави.
Долю речових доказів, вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов - відсутній.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст.ст. 286, 370, 372 КПК України суд, -
Кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221150000462 від 03.04.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України - закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , скасувати, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно.
Витрати, пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-22/4499-ТВ від 13.04.2022 року в розмірі 514,86 грн. - віднести на рахунок держави.
Речові докази:
- картонна коробка із полімерним пакунком, всередині якого міститься напій - вино ТМ «Шато Грона» серії «Ель Бесса Рабіко» - загальним об?ємом 10 літрів, картонна коробка із полімерним пакунком, всередині якого міститься напій - вино ТМ «Шато Грона» серії «Княгиня Лідія», 9, які повернуті ОСОБА_6 під збергіальну розписку - вважати повернутими останньому.
Копію ухвали, яка набрала законної сили, разом із обвинувальним актом, направити до ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківські області - для вирішення питання про притягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складений 07.11.2024 року.
Cуддя- ОСОБА_1