Комінтернівський районний суд м.Харкова
Номер провадження 1-кп/641/22/2024 Справа № 641/4412/18
06 листопада 2024 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі прокурора - ОСОБА_2 ,
потерпілого - ОСОБА_3 ,
представники потерпілого - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
секретаря - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000122 від 01.02.2018 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка Сумської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює головним інженером в ТОВ «СК-Монтаж», інвалідності не має, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
ОСОБА_6 , 31.01.2018 року приблизно о 20:40 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем «PEUGEOT 206» р.н. НОМЕР_1 , та рухався по проспекту Московському в м.Харкові зі сторони Академіка Павлова в напрямку вул. Польової, чим грубо порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно яких: -п. 2.9 а) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних та токсичних речовин. Під час руху по вказаному проспекту, ОСОБА_6 , наблизившись до перехрестя пр.Московський з вул. Тарасівською, грубо порушуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: - п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», не переконавшись у безпеці проїзду, виїхав на перехрестя та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який в цей час рухався по перехрестю справа наліво по ходу його руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля ВАЗ-21099, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 157-а/18 від 12.03.2018, було спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми животу: розрив селезінки з подальшим її видаленням, розрив печінки, внутрішньочеревний крововилив. Порушення вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_6 , які знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність, не впевнився в безпеці для руху, виїхав на перехрестя проспекту Московського з вул. Тарасівською м. Харкова та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який він об'єктивно спроможній був виявити і який у цей час рухався по перехрестю справа наліво по ходу його руху, що спричинило вищевказані наслідки.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, заперечував повністю, в судовому засіданні 05.03.2019 року суду пояснив, що автомобілем керує з 2003 року, категорії В, С. Вказав, що 31.01.2018 року в нього був робочий день. На роботу він приїхав на своєму автомобілі «Пежо», який належить йому з 2011 року. Близько 16 години, в робочий час, у нього відбулась робоча зустріч в центрі міста, де він повечеряв та випив близько 100-150 грам горілки. Ввечері, близько 19-00 год. з ОСОБА_10 , який в якості пасажира сидів на задньому сидінні автомобіля, та ОСОБА_11 , який знаходився на передньому пасажирському сидінні, поїхав додому за кермом свого автомобіля, оскільки з моменту вживання алкоголю минув тривалий час й він почував себе добре. Вказав, що приблизно о 17.00 год. був туман з дрібним дощем, проте, на момент ДТП опадів не було, але дорожнє покриття було мокре. Проїзна частина була освітлена міським електроосвітленням, оглядовість була близько 30-50 м. Також пояснив, проїзна частина в тому місці має три смуги, він рухався в крайній лівій смузі зі швидкістю, приблизно, 50 км/год, попереду від нього в середній смузі рухався автомобіль приблизно зі швидкістю, близько 40-50 км/год, який заважав оглядовості. Зазначив, що на перехресті попереду він бачив рух автомобілів, бачив автомобілі, які виїжджали з вул. Тарасівської, проте, не бачив, щоб хтось перетинав проспект ОСОБА_12 . Вказав, що автомобіль, що рухався попереду, зупинився, щоб пропустити автомобілі, проте, він зупинитись не встиг, та в'їхав в автомобіль потерпілого. Зазначив, що автомобіль потерпілого ОСОБА_3 не бачив, побачив лише коли зіткнувся з ним. Пояснив, що оскільки автомобіль ОСОБА_3 , ВАЗ-21099, повертав вправо й опинився паралельно його смузі руху, тому він не вважав автомобіль ВАЗ-21099 перешкодою для руху свого автомобіля. Пояснив, що намагався гальмувати, але не встиг та в'їхав в автомобіль потерпілого.
В судовому засіданні 12.07.2023 року обвинувачений ОСОБА_6 додатково пояснив, що за декілька метрів до місця ДТП, розташований світлофор, де він зупинився на забороняючий сигнал, бачив попереду перехрестя. Зазначив, що часто їздив цим шляхом та знав, що в даному місці розташоване нерегульоване перехрестя. На зелений сигнал світлофора почав рух в лівій смузі, смугу руху не змінював, дана ділянка дороги має три смуги руху. Коли рушив від перехрестя, набрав швидкість та рухався з однією та тією ж швидкістю. Він бачив автомобілі, які виїжджали справа, з вул. Тарасівської, бачив, що там є рух автомобілів, звідки, як потім з'ясувалось, виїхав й автомобіль потерпілого, проте, кожен конкретний автомобіль він не бачив, й що стосується саме автомобіля потерпілого, то він не бачив та не знав, чи то був автомобіль потерпілого чи ні. Зазначив, що його оглядовості заважав автомобіль з правого боку, який рухався в попутному напрямку в середній смузі руху, але трохи з більшою швидкістю, тому був від нього попереду, близько на 30-50 м, тоді як він рухався зі швидкістю близько 50 км/г, технічний стан автомобіля був справний. Коли автомобіль справа почав гальмувати, обвинувачений, побачивши це, прибрав ногу з педалі газу, а потім почав гальмувати. З моменту, як натиснув на гальма й до удару, пройшли долі секунди. Не може відповісти на питання за скільки метрів, проте, побачивши перешкоду, натиснув на гальма. Автомобіль потерпілого в момент удару був розташований відносно його автомобіля під кутом 90 градусів, удар відбувся в середину двері автомобіля потерпілого та ліве крило. Цивільний позов, заявлений потерпілим, обвинувачений не визнав в повному обсязі. Пояснив, що його автомобіль не був застрахований. Просив його виправдати.
Незважаючи на повне не визнання провини обвинуваченим ОСОБА_6 , його винуватість повністю доводиться нижченаведеними, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:
- показаннями потерпілого ОСОБА_3 з яких вбачається, що 31.01.2018 року близько 21.30 год. останній керував своїм технічно справним автомобілем ВАЗ-21099, р.н. НОМЕР_2 , погода була звичайна, без опадів, сухий асфальт, освітлення вуличне, оглядовість була нормальна, приблизно 200м. Рухаючись по вул.Тарасівській в бік пр. Московського в м. Харкові з включеним ближнім світлом фар, намагався перетнути перехрестя прямо, мав намір виїхати на вул.Академіка Павлова. Під'їжджаючи до перехрестя пр.Московський- з вул. Тарасівською, знизив швидкість, проте, не зупинився перед пересіченням, рухався при цьому зі швидкістю 5 км/г. Оскільки побачив знак «Надай дорогу» та потрібно було пропустити автомобілі, що рухалися по головній дорозі по пр.Московському зліва-направо, він призупинився, поглянув вліво - побачив дві машини в лівому для потерпілого і середньому ряду на відстані близько 300 м. Потерпілий рухався на 1-й передачі. Коли почав виїжджати на перехрестя, то автомобіль, що знаходився в середньому ряду, знаходився ближче до нього, й почав гальмувати, при цьому блимнув світлом фар, щоб він проїжджав, тому він проїхав смугу його руху. Автомобіль, що рухався в крайній лівій для потерпілого смузі руху знаходився ще далеко. Проїхавши перші дві смуги руху, виїхав на наступну смугу руху, але в цей момент відчув удар в середину свого автомобіля зліва автомобілем, це був автомобіль обвинуваченого - «Пежо» сірого кольору, який рухався зі швидкістю близько 100 км/год. Після зіткнення вийшов через пасажирські двері, викликали швидку допомогу, була внутрішня кровотеча, розрив печінки та селезінки. В лікарні печінку зашили, селезінку видалили, до лікарні до нього обвинувачений не приходив. Потерпілим заявлений цивільний позов у розмірі матеріальної шкоди 74 598 грн. 57 коп., моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. Просив призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі;
-представники потерпілого - адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги цивільного позову підтримали, просили задовольнити;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , наданими в судовому засіданні, які зазначили, що наприкінці січня 2018 року їх в якості пасажирів підвозив ОСОБА_6 на автомобілі «Пежо», їхали по пр.Московському в бік вул.Пролетарської й відбулась ДТП, учасником якої був ОСОБА_6 , автомобіль якого зіткнувся з ВАЗ 21099 на перехресті пр.Московського та вул.Тарасівської.
Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині) підтверджується наступними письмовими доказами:
- витягом з ЄРДР, відомості про вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесені за №12018220000000122 від 01.02.2018, з якого вбачається, що 31.01.2018 року близько 20:40 годин на перехресті пр. Московського та вул.Тарасівської в м. Харкові сталось зіткнення автомобіля «PEUGEOT 206» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля ВАЗ-21099, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження (т. 1 а.с.122);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, фототаблицею до нього від 31.01.2018 року, складеним з 21.40год до 23.00год., згідно з яким було оглянуто ділянку дороги, де сталася ДТП - перехрестя пр.Московський - вул.Польова; оглянуті транспортні засоби - автомобіль «Пежо» та автомобіль ВАЗ 21099, дорожнє покриття мокре, огляд здіснений в хмарну погоду, без опадів. Дорожне покриття для двох напрямків, шириною 45,9 м. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків вул. Польова - «Поступися дорогою» та в зустрічному напрямку «Поступися дорогою» -вул. Польова. Ділянка дороги під час огляду освітлена міським електроосвітленням. Загальний стан видимості дороги 200м. Слідів шин, гальмування - не має. (а.с.123-129).
- додатком до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 31.01.2018 року є схема ДТП, яка трапилась 31.01.2018 року о 20:40 годині. Схема відображає положення автомобіля «PEUGEOT 206», номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля ВАЗ-21099, номерний знак НОМЕР_2 - після ДТП (т. 1 а.с.129);
- висновком судово-медичної експертизи №157-А/18 від 12.03.2018р. ОСОБА_3 , згідно висновків якої, в зв'язку з подіями 31.01.2018 року у ОСОБА_3 , мають місце ушкодження: закрита травма животу: розрив селезінки з подальшим її видаленням, розрив печінки, внутрішньочеревний крововилив, які є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя. Наявні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на яку вказано в постанові слідчого та відомо з історії хвороби. На момент госпіталізації проба алкотест у гр. ОСОБА_3 . негативна (т.1 а.с.145);
- протоколом огляду та затримання транспортного засобу, згідно якого встановлено: автомобіль ««PEUGEOT 206», номерний знак НОМЕР_1 , має деформацію обох передніх крючків переднього бамперу, капоту, розбито лобове скло, права передня фара, днище в лівій частині, розбите лобове скло, права передня фара, тріщини на склі лівої передньої фари; автомобіль «ВАЗ-21099», номерний знак НОМЕР_2 має деформація правого переднього крила, капоту, переднього бамперу, лівого переднього крила, розбите лобове скло, права передня фара, тріщини на склі лівої передньої фари.
-протоколом огляду та затримання транспорту від 31.01.2018 року відповідно до якого, автомобіль ««PEUGEOT 206» номерний знак НОМЕР_1 , має зовнішні пошкодження: деформація обох лівих дверей, днище в лівій частині, розбито лобове скло, ліве бокове дзеркало заднього виду, деформація криши зліва та середньої лівої стойки(т.1 а.с.131);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.05.2018 року за участю ОСОБА_6 та схемою до протоколу. Так, зі слів ОСОБА_6 , 31.01.2018 року, близько 20:40год., він керував автомобілем «Пежо-206» номерний знак НОМЕР_1 та рухався по пр. Московському з центру - в напрямку вул. Польової. В його автомобілі знаходилось два пасажири. На момент ДТП була мокра проїзна частина, опадів не було, на автомобілі було увімкнено ближнє світло фар, проїзна частина була освітлена міським електроосвітленням. На світлофорі на перехресті з вул. Академіка Павлова ОСОБА_6 зупинився, після початку руху перестроївся в ліву смугу та продовжив рух. З правої сторони від нього у попутному напрямку рухався легковий автомобіль, на відстані близько 30-50 метрів. Наближаючись до перехрестя з вул. Польовою, ОСОБА_6 раптом побачив виїжджаючий на його смугу руху автомобіль «ВАЗ-21099». Він встиг натиснути на педаль гальм, але запобігти зіткненню не зміг. Крім того, щодо відповідності погодних умов і рівня освітлення смуги при проведенні слідчого експерименту тим, які мали місце під час зіткнення, ОСОБА_6 відповів, що на момент ДТП було темніше, проїзна частина була мокрою, але це не перешкоджає давати йому свідчення. Також під час слідчого експерименту ОСОБА_6 встановив автомобіль, й вимірами було встановлено, що він рухався на відстані 27,3м від лівого габариту автомобіля до правого краю проїзної частини. Також останній вказав місце розташування автомобіля «ВАЗ 21099» в момент, коли його побачив, а саме - автомобіль «ВАЗ-21099» був розташований на відстані 3,5 м від лівого краю дороги вул. Польової по ходу свого руху, до лівого габариту автомобіля. Таким чином, місце зіткнення розташовувалось на відстані 27,3м від правого краю дороги по ходу руху автомобіля «Пежо» і на відстані 3,5 м від лівого краю проїзної частини вул. Польової. Далі було встановлено, що у вказаний момент автомобіль «ВАЗ-21099» знаходився на відстані 1,8 м від передньої частини до місця зіткнення. Крім того, під час слідчого експерименту була встановлена швидкість руху автомобіля «Пежо» під час зіткнення, яка становила 50 км/г. Також, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 було запропоновано вказати швидкість руху автомобіля ВАЗ-21099, але останній зазначив, що на це питання він відповісти не може ( т.1 а.с.154-156);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.06.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_3 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , та схемою до протоколу, було встановлено, що, зі слів ОСОБА_3 , місце дорожньо-транспортної пригоди розташовується на перехресті пр. Московського та вул. Польової. Потерпілий пояснив, що 31.01.2018 року, близько 20:35год., рухався на автомобілі «ВАЗ-21099», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Тарасівській зі сторони вул. Молочної в напрямку пр. Московського. Автомобіль був у технічно справному стані. В салоні автомобіля знаходився 1 пасажир. На автомобілі було увімкнене ближнє світло фар. Проїзна частина була освітлена міським електроосвітленням. При під'їзді до перехрестя з пр. Московським, ОСОБА_3 зменшив швидкість, оскільки там був встановлений знак 2.1. «Поступитись дорогою». Він подивився ліворуч, для того щоб переконатися у безпеці свого подальшого руху. Зліва наближались транспортні засоби, але вони були ще далеко. Продовжуючи свій рух, ОСОБА_3 почав наближуватися до проїзної частини пр. Московського. Легковий автомобіль, який рухався у середній смузі, почав зменшувати швидкість і зупинився. ОСОБА_3 зрозумів, що той його пропускає і продовжив рух. Подивившись ліворуч, побачив, що в лівій смузі рухається легковий автомобіль «Пежо», який вдарив його у лівий бік. До зіткнення ні він, ні автомобіль «Пежо» не гальмували.Щодо відповідності погодних умов та рівня освітлення під час проведення слідчого експерименту, які мале місце під час зіткнення, ОСОБА_3 відповів, що погодні умови не відповідні, рівень освітлення відповідає, але це не перешкоджає давати йому свідчення. Крім того, під час проведення слідчого експерименту встановлено, що автомобіль ОСОБА_3 рухався на відстані 1,1 м., від правого краю дороги вул. Тарасівської. Також, ОСОБА_3 показав, що в момент зіткнення автомобіль «ВАЗ-21099» розташовувався на відстані 17,7 м від ближньої межі проїзної частини вул.Польової. З моменту виїзду на перехрестя до місця зіткнення його автомобіль подолав відстань 35,0 м. Крім того, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 вказав, що автомобіль «Пежо» рухався на відстані 25,5 м від правого краю дороги. Місце зіткнення розташовувалось на відстані 26,2 м, від правого краю дороги по ходу руху автомобіля «Пежо» і на відстані 19,3 м від ближньої лінії проїзної частини вул. Польової. Також ОСОБА_3 вказав, що автомобіль, який зупинився, щоб його пропустити, розташовувався на відстані 22,0м від правого краю дороги по ходу свого руху. Зона деформації на а/м НОМЕР_3 розташовувалась на відстані 1,1м його передньої частини, до початку зони капоту. Також вимірами було встановлено, що відстань у 35м ОСОБА_3 подолав за 10,8сек.Також експериментально було встановлено, що, автомобіль «Пежо» рухався зі швидкістю 80 км/год. Також проведеними вимірами встановлено, що автомобіль, який рухався з правої сторони від автомобіля «Пежо», не обмежував оглядовість та видимість водію автомобіля «Пежо». Оглядовість елементів проїзної частини з урахуванням міського освітлення - не обмежена. Крім того, за поясненнями потерпілого ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту було встановлено, що ні водій автомобіля «ВАЗ-21099», ні водій автомобіля «Пежо» до зіткнення не гальмували (т.1 а.с.157-159);
- відеозаписом, з камер відеоспостереження, зовнішнього спостереження з будинку розташованому в районі перехрестя пр. Московського та вул. Польової в м. Харкові, 6, на яких зафіксовані всі учасники події 31.01.2018 року та момент дорожньо-транспортної пригоди, що був досліджений у судовому засіданні;
- протоколом огляду відеозапису від 11.06.2018 року, з якого вбачається, що електронний носій містить один файл, на якому зображено вид з зовнішньої камери відео спостереження з будинку, розташованого в районі перехрестя пр. Московського та вул. Польової в м. Харкові. Так, в об'єктиві камери з'являється автомобіль із увімкненим світлом фар, який виїжджає на перехрестя з вулиці, на яку направлено об'єктив відеокамери. Потім цей автомобіль рухається через перехрестя трохи під кутом. На 20:34:40 справа на перехрестя виїжджають два легкових автомобілі, які рухаються по суміжним смугам руху. На автомобілях увімкнено світло фар. На 20:34:41 автомобіль, який рухається по смузі руху, розташованій ближче до правого краю проїзної частини по ходу руху автомобілів, починає зменшувати швидкість, а автомобіль, який рухається ліворуч від нього - випереджає його. Автомобіль, який перетинає перехрестя, продовжує рух без зупинки. На 20:34:42 відбувається зіткнення автомобіля, який перетинає проїзну частину і автомобіля, який рухався в крайній лівій смузі. Після зіткнення автомобіль, який рухався прямо, протягує декілька метрів автомобіль, який перетинав перехрестя і того розвертає, після чого на 20:34:44 автомобілі зупиняються (т.1 а.с 161);
- висновком судової автотехнічної експертизи №655/18 від 18.06.2018р., відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля Пежо ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно з вимогами п.16.11 дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля Пежо ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.3., 12.4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконання вимог п.16.11 дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля Пежо ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п.16.11 дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією даної ДТП. У діях водія автомобіля Пежо ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору перебували у причинному зв'язку з подією даної ДТП. (т.1 а.с.165-168);
- висновком експерта № 30220/30221/31429-31430/31547 від 26.04.2023р. за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-звукозапису, відповідно до якого встановити з якими швидкостями рухався автомобіль ВАЗ-21099 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіль Пежо під керуванням ОСОБА_6 не надалось можливим, встановити відстань, яку подолав автомобіль «Пежо» під керуванням ОСОБА_6 з моменту виникнення небезпеки до зіткнення та за який проміжок часу, не надалось можливим. Водій автомобіля ВА3-21099 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно з вимогами п. 16.11 та вимогами дорожнього Знаку 2.1 «Дати порогу» Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля ВА3-21099 ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п. 16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля ВА3-21099 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв?язку з ДТП. Водій автомобіля PEUGEOT ОСОБА_6 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Якщо на момент ДТП швидкість руху автомобіля PEUGEOT складала 80 км/год., то водій ОСОБА_6 повинен був також діяти і згідно з вимогами п. 12.4 Правил дорожнього руху України.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.01.2024 року за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_6 пояснив, що 31.01.2018року, що близько 20-40год. він керував а/м «Пежо-206», рухався по пр.Московському м.Харкова, зі сторони центру міста в напрямку ХТЗ. В автомобілі знаходились, окрім нього, 2 -є пасажирів. Він рухався у крайній лівій смузі зі швидкістю 50 км/год. При під'їзді до перехрестя з вул.Тарасівською, зі сторони вул.Тарасівської на перехрестя виїхав автомобіль ВАЗ -21099 під керуванням ОСОБА_3 , який, порушивши ПДД та знак 2.1 «Дати дорогу», виїхав на смугу руху ОСОБА_6 , внаслідок чого відбулось зіткнення. В правій смузі руху, попереду нього рухався інший легковий автомобіль, який обмежував йому оглядовість. В протоколі вказані зауваження ОСОБА_6 : «Слідчий експеримент склався з моїх слів попереднього слідчого експерименту. Деякі дані, такі, як розташовувалися автомобілі під час ДТП, вказати не зміг, бо перехрестя, на якому проводили слідчі дії, перероблене і прив'язок відносно перехрестя встановити не міг» (а.с.190-191 Т2).
При оцінці даного доказу суд враховує, що, як зазначив в зауваженнях сам обвинувачений ОСОБА_6 , слідчий експеримент проведений з врахуванням інформації, яка вже зазначалась ним під час проведення попереднього слідчого експерименту, тому вказані зауваження не впливають на оцінку даного доказу й даний доказ приймається судом як належний та допустимий.
- висновком повторної автотехнічної експертизи № 24-466 від 10.04.2024 р. обставин зіткнення автомобілів "ВА3-21099", р/н НОМЕР_2 та "Peugeot 206», р/н НОМЕР_1 , відповідно до якого, в даному випадку проведено автотехнічне дослідження в рамках нової експертної методики досліджень відеозаписів. Дії водія автомобіля "Peugeot 206", якщо він рухався зі швидкістю 50 км/г, не відповідали вимогам пункту 12.3 ПДР, а, якщо він рухався з більшою швидкістю, то вимогам пунктів 12.4 та 12.3 ПДР, що, з експертної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з фактом ДТП. Відеозапис дозволяє зробити висновок про те, що видимість автомобіля "ВА3-21099" водію автомобіля "Peugeot 206" наступала на етапі їх зближення, коли він мав технічну можливість зі швидкості 50 км/г зупинитися до місця зіткнення. Належним виконанням вимог пункту 12.3 або пунктів 12.4 та 12.3 ПІДР, в залежності від обраної швидкості, водій автомобіля "Peugeot 206" р/н НОМЕР_4 мав технічну можливість уникнути пригоди.
Обвинуваченим ОСОБА_6 ставиться під сумнів висновок даної експертизи з тих підстав, що зроблені висновки експерта суперечать іншим фактичним обставинам справи та є хибним. Оспорюючи висновок експерта, обвинувачений зазначив, що експерт в схемі маркування, яка зроблена при по-кадровому дослідженні, автомобіль ОСОБА_3 зображений як об'єкт, який не рухається, тоді як згідно відеозапису, автомобіль ВАЗ 21099 з моменту появи на перехресті і до самого зіткнення, рухається не зупиняючись, й, тому, на думку обвинуваченого, не може знаходитись в полі зору останнього. Суд критично оцінює вказані заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки експерт, обгрунтовуючи висновок в тій частині, що обвинувачений мав діяти згідно вимог п.12.3 ПДР України, побудував схематичну ілюстрацію результатів дослідження запису, яка є додатком до експертного дослідження, в якому експерт детально наводить розрахунки величини зупиночного шляху, час, за який обвинувачений мав подолати цей шлях, проводить по-кадрове дослідження відеозапису, де приходить висновку, що автомобіль ВАЗ 21099 з'являється за 3 сек. до зіткнення в полі зору водія автомобіля "Peugeot 206", розраховує відстань, яку долає автомобіль "Peugeot 206" за цей час, приводить зображення у таблицях та схему маркування і приходить до відповідного висновку. Крім того, при оцінці даного експертного дослідження, суд враховує, що при проведені експертизи, додержані всі вимоги закону, дотримані права учасників процесу при призначенні і проведенні експертизи , і висновок експерта є достатньо вмотивованим, тому суд не може ставити під сумнів достовірність та об'єктивність висновків даної експертизи. Також суд враховує, що до закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу про призначення інших експертних досліджень, збір, перевірку чи витребування додаткових доказів, крім уже тих, що заявлялися, не надійшло.
Також, оцінюючи висновок повторної автотехнічної експертизи № 24-466 від 10.04.2024 р., суд виходить з обсягу вихідних даних, які використовувались при проведенні даної експертизи, та з врахуванням повноти, об'єктивності та вмотивованості висновку даної експертизи. Тому суд не може ставити під сумнів достовірність та обєктивність висновків даної експертизи.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , заперечуючи провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, зазначив щодо наявності в справі трьох експертиз, висновки яких є суперечливими, посилаючись на протиріччя щодо моменту виникнення для ОСОБА_6 небезпеки для зіткнення та висновків експертів щодо порушень, які мали місце в діях ОСОБА_6 під час ДТП.
Проте, дані твердження обвинуваченого суд оцінює критично, оскільки як первісна експертиза, так і висновки наступних експертиз підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_6 та суспільно-небезпечними наслідками, які настали в результаті ДТП.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував, що під час ДТП перебував в стані алкогольного сп'яніння, пояснив, що близько 16 години, в робочий час, у нього відбулась робоча зустріч в центрі міста, де він повечеряв та випив близько 100-150 грам горілки. Ввечері, близько 19-00 год., поїхав додому за кермом свого автомобіля, оскільки з моменту вживання алкоголю минув тривалий час й він почував себе добре. Також згідно листа Обласного наркологічного диспансеру №128 від 27.03.2019року з результатом токсикологічного дослідження №293-294/140, лабораторне дослідження зразків біологічних речовин гр. ОСОБА_6 проведено 01.02.2018року, результат - в сечі 1,64 проміле етилового спирту, в крові - 1.21 проміле етилового спирту, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння (а.с.70-72 Т.2).
Суд критично оцінює твердження обвинуваченого ОСОБА_6 в тій частині, що факт сп'яніння не є причиною ДТП та причинно-наслідкового зв'язку не має між станом сп'яніння та ДТП. Так, згідно Постанови ККС ВС від 11.05.2021 в справі №276/95/19, Верховним Судом визначено, що ч.2,3 ст.286 КК не передбачають такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення цього злочину водієм транспортного засобу, який перебуває в стані алкогольного сп'яніння , а тому на визначення кваліфікації не впливає. Разом з цим, в своїй Постанові від 29.05.2018 року №484/329/16, ВС ККС зазначили, що перебування засудженого у стані навіть легкого алкогольного сп'яніння не можна не враховувати при призначенні покарання, адже керуючи автомобілем у нетверезому стані, останній грубо порушив ПДР.
Таким чином, суд вважає, що в даній справі є доведеним наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 порушень вимог пп. «а» п.2.9 ПДР, оскільки факт його перебування в момент вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння підтверджується вказаними доказами.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , оспорюючи провину у вчиненні даного кримінального правопорушення, посилався, крім того, на наявність провини в діях другого учасника ДТП - водія автомобіля ВАЗ НОМЕР_5 , потерпілого ОСОБА_3 .
Так, згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №655/18 від 18.06.2018р., в даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно з вимогами п.16.11 дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України, водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконання вимог п.16.11 дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п.16.11 дорожнього знаку 2.1. Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією даної ДТП (т.1 а.с.165-168);
Як вбачається з висновку експерта № 30220/30221/31429-31430/31547 від 26.04.2023р. за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-звукозапису, водій автомобіля ВА3-21099 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно з вимогами п. 16.11 та вимогами дорожнього Знаку 2.1 «Дати порогу» Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути ДТП для водія автомобіля ВА3-21099 ОСОБА_3 визначалася виконанням ним вимог п. 16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля ВА3-21099 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 16.11 та вимогам дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України і, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв?язку з ДТП.
Згідно постанови Комінтернівського районного суду м.Харкова від 26.12.2018 року, 31.01.2018року о 21.00 год., водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ-21099», держномер НОМЕР_2 , в районі перехрестя пр.Московського та вул.Тарасівської в м. Харкові, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1. «Надати дорогу», та скоїв зіткнення з автомобілем «Пежо», держ/номер НОМЕР_6 , під керування ОСОБА_6 , в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження. Провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст.124 КУпрАП в зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності - закрите.
Таким чином, в ході розгляду кримінального провадження судом оцінюються наявні в матеріалах провадження дані про порушення водієм ОСОБА_3 вимог ПДР, та перебування порушення ним Правил дорожнього руху у причинному зв'язку з суспільно небезпечними наслідками які настали в результаті даної ДТП.
Визначальним, за даних обставин, суд вважає той факт, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_6 , з моменту виникнення небезпеки для руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України - у момент виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Натомість, водієм ОСОБА_6 в момент, коли він об'єктивно був спроможний виявити небезпеку для продовження ним руху, не було завчасно застосовано екстрене гальмування, в той час як, виходячи з висновку повторної автотехнічної експертизи № 24-466 від 10.04.2024 р. , здійснивши його саме з моменту виникнення такої небезпеки, останній мав би технічну можливість запобігти ДТП.
Суд не може погодитися з доводами обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що протиправність дій потерпілого ОСОБА_3 виключає винуватість обвинуваченого. Той факт, що внаслідок грубого порушення Правил дороднього руху потерпілий ОСОБА_3 створив небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій ОСОБА_6 зобов'язаний був виконати вимогу пункту 12.3 Правил і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме, перебування автомобіля потерпілого ОСОБА_3 на проїзній частині дороги по ходу руху автомобіля обвинуваченого ОСОБА_6 , створено внаслідок власної протиправної поведінки потерпілого ОСОБА_3 , не звільняє водія ОСОБА_6 від виконання вимог зазначеного пункту Правил.
Крім того, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 в тій частині, що автомобіль потерпілого він не бачив, а побачив лише під час зіткнення, суд оцінює критично, оскільки вказане спростовуються висновком експерта № 24-466 від 10.04.2024, відповідно до якого видимість автомобіля "ВА3-21099" водію автомобіля "Peugeot 206" наступала на етапі їх зближення, коли він мав технічну можливість зі швидкості 50 км/г зупинитися до місця зіткнення. Крім того, надаючи правову оцінку вказаним запереченням обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує, що в судових засіданнях обвинувачений сам пояснював, що часто їздив цим шляхом, знав, що в даному місці розташоване нерегульоване перехрестя, під'їжджаючи до перехрестя, бачив попереду рух автомобілів, бачив автомобілі, які виїжджали з вул.Тарасівської. А в судовому засіданні 05.03.2019 року зазначив, що, оскільки автомобіль ОСОБА_3 , ВАЗ НОМЕР_5 повертав вправо й опинився паралельно його смузі руху, тому він не вважав автомобіль ВАЗ 21099 перешкодою для руху свого автомобіля. Крім того, в судових дебатах та письмових поясненнях від 19.09.2024 року, обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що увесь інший час маневрування автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 в межах перехрестя, він очікував від останнього виконання ПДР України, тобто правомірної поведінки. Вказані твердження обвинуваченого, на думку суду, свідчать про суперечливість показань обвинуваченого з метою створити у суду необ'єктивну думку щодо фактичних обставин справи, та підтверджують доводи прокурора щодо невчасного та неповного вжиття водієм ОСОБА_6 заходів для уникнення небезпеки для руху.
Таким чином, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі відомості про факти, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суд застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
З врахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставинами, згідно зі ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення (злочину) особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з цим, згідно ч.4 ст.67 КК України, якщо обставина, яка обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацю, то суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Таким чином, з обвинувачення суд виключає обставину, що обтяжує покарання - «тяжкі наслідки, завдані кримінальним правопорушенням (злочином)» (Постанова ВС від 20.06.2018року №566/606/15-к).
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує відсутність пом'якшуючої покарання обставини та обтяжуючу покарання обставину, те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання та місце роботи, за яким характеризується позитивно Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин), вчинений ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення, злочину), враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого злочину та обставини його вчинення, обстановку та спосіб вчинення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_6 до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, крім того, при призначенні покарання суд зважає на позицію прокурора, який просив призначити міру покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами та позицію потерпілого ОСОБА_3 , який просив призначити обвинуваченому покарання, пов'язане з позбавленням волі, а також бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, також суд бере до уваги, що обвинувачений заперечує свою провину в дорожньо-транспортній пригоді, критично не оцінює своєї поведінки, перед потерпілим не вибачився, матеріальної та моральної шкоди не відшкодував, на час ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, намагається уникнути відповідальності та покарання, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_6 заслуговує на покарання у межах санкції статті, запропонованої прокурором, що буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), обставинам справи, але й особі обвинуваченого, таке покарання відповідатиме меті покарання та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.
Крім того, відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при постановлені вироку суди мають обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового, оскільки додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами. Питання доцільності призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з урахуванням обставин конкретної справи із обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) зазначає, що позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якою покарання, передбаченій ч. 2 ст. 50 КК.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому , а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Враховуючи зазначене, виходячи із аналізу положень статей 1, 50, 55, 65, 286, 286-1 КК України особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Таке покарання необхідне з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 , попередження скоєння останнім нових кримінальних правопорушень у майбутньому, охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, забезпечення зміцнення законності, сприяння запобігання кримінальним правопорушенням, виховання у дусі точного та неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, свобод, честі й гідності інших громадян, а також відповідальності перед суспільством.
Зазначений вид і міра покарання, на думку суду, є справедливими, необхідними і цілком достатніми для виправлення ОСОБА_6 .
При розгляді уточненого цивільного позову цивільного позивача ОСОБА_3 про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в сумі 74 598,57 грн. та моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн., суд приходить до наступного (а.с.44 Т2).
Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст.128 КПК України особа, якій правопорушенням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, потерпілий наділений правом подавати цивільний позов про стягнення матеріальної або моральної шкоди за своїм вибором до фізичної чи юридичної особи. У даному провадженні потерпілий ОСОБА_3 звернувся з цивільним позовом саме до обвинуваченого ОСОБА_6 та за страховим відшкодуванням матеріальної шкоди до страхової компанії не звертався, що є правом потерпілого та не може ставитись йому у провину.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.92р., із подальшими змінами, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Так, з висновку авто-товарознавчої експертизи № 16447 від 28.11.2019 року та фототаблиці до нього, вбачається, що ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди, а саме на 31.01.2018 року складає 67116,68 грн. Оскільки відновити КТЗ- автомобіль ВАЗ-21099 д/з НОМЕР_2 , відповідно до технічних вимог виробника не є можливим, то величина матеріального збитку завданого власнику автомобіля ВАЗ-21099 д.н. НОМЕР_2 , приймається в розмірі ринкової вартості автомобіля на момент ДТП, що мало місце 31.01.2018р. та складає 67 116, 68 грн. (т.2 а.с.8-15).
Крім того, цивільним позивачем заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на придбання лікарських засобів та матеріалів медичного призначення, що були необхідні для проведення операції та лікування в післяопераційний період, що підтверджується відповідними фіскальними чеками на суму 7481,89 грн.(а.с.39-41 Т1).
Таким чином, враховуючи, що цивільним відповідачем ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду ОСОБА_3 в результаті вчинення кримінальної правопорушення (злочину), в судовому засіданні повністю підтверджено вартість шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням (злочином), при обставинах, викладених в обвинувальному акті, тому суд дійшов висновку про задоволення цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 74 598,57 грн.
При розв'язанні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача ОСОБА_6 на користь цивільного позивача ОСОБА_3 , суд дійшов наступного.
Так, відповідно до положень ст.1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), загальними підставами відповідності за завдану моральну шкоду є спричинення моральної шкоди, завданої фізичній особі неправомірними діями особи, яка її завдала, за наявності її вини.
Враховуючи, що вина цивільного відповідача ОСОБА_6 , у спричиненні неправомірних дій цивільному позивачу ОСОБА_3 підтверджується фактичними обставинами справи, винні дії цивільного відповідача знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з моральною шкодою, що була спричинена цивільному позивачу, суд вважає, що моральна шкода в даному випадку - це втрати немайнового характеру, які цивільний позивач зазнав внаслідок моральних страждань в зв'язку з отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями, перебуванням ОСОБА_3 тривалий час на лікуванні, враховуючи страждання потерпілого, пов'язані з перенесенням ним операції, пов'язаної з розривом селезінки з подальшим її видаленням, розривом печінки, внутрішньочеревним крововиливом, які є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя, тож, враховуючи порушення нормального перебігу і якості потерпілого життя та інших негативних наслідків, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, характеру і глибини моральних страждань, яких зазнав цивільний позивач, суд дійшов висновку щодо стягнення на користь цивільного позивача моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн
Згідно ч. 1 ст. 174 КК України, підлягає скасуванню арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2018 року, на автомобіль ВАЗ-21099 р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КК України, підлягає скасуванню арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2018 року, на автомобіль «PEUGEOT 206» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов'язані з проведенням судової-автотехнічної експертизи № 655/18 від 18.06.2018 року в сумі 1716 гривень 00 коп.; автотоварознавчої експертизи № 16447 від 28.11.2019 року в сумі 6280 грн.00 коп.; комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 30220/30221/31429-31430/31547 від 24.04.2023 року в сумі 23898 грн. 00 коп.; витрати, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 24-466 від 10.04.2024 року в сумі 14388 грн. 32 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.
Долю речових доказів, вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Цивільний позов цивільного позивача -потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 74 598 (сімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 57 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати, пов'язані з проведенням судової-автотехнічної експертизи № 655/18 від 18.06.2018 року в сумі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень 00 коп.; автотоварознавчої експертизи № 16447 від 28.11.2019 року в сумі 6280 (шість тисяч двісті вісімдесят) грн.00 коп.; комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 30220/30221/31429-31430/31547 від 24.04.2023 року в сумі 23898 (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп.; витрати, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 24-466 від 10.04.2024 року в сумі 14388 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 32 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2018 року, на автомобіль ВАЗ-21099 р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2018, на автомобіль «PEUGEOT 206» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 .
Речові докази:
- автомобіль ВАЗ-21099 р.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 -повернути власнику.
- автомобіль «PEUGEOT 206» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 - повернути власнику.
- оптичний носій (лазерний диск) типу DVD-R диск серійний номер МЕР 336ТК16081026.2 з відеозаписом з камери зовнішнього спостереження з будинку розташованому в районі перехрестя пр.. Московського та вул. Польової, що знаходиться в кримінальному провадженні - зберігати в кримінальному провадженні протягом всього часу його зберігання.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинувачному та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя - ОСОБА_1