Справа № 216/5346/24
провадження 3/216/2787/24
іменем України
24 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирський Г.М., розглянувши матеріали, які надійшли з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №103427 від 23 липня 2024 року, водій ОСОБА_1 23 липня 2024 року о 03 год. 44 хв. в Дніпропетровській області м. Кривий Ріг Центрально-Міський район по вул.Чумацький шлях керував транспортним засобом Таврія ЗАЗ-1102 номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином завчасно.
Його представник - адвокат Коваленко Д.О. подав суду письмові пояснення заперечення, в яких просив розглядати справу за їх відсутністю, провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Свої позицію аргументував тим, що зупинку ОСОБА_1 працівниками поліції вважає незаконною, будь-які постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, про причини зупинки йому не повідомлено. Допущений формалізм під час виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проведений в порушення будь-яких етичних норм, поведінка ОСОБА_1 абсолютно адекватна. Працівники поліції пропонують Демшевському пройти медичний огляд в неіснуючому медичному закладі КЗ «ПНД» ДОР, який знаходиться в стані припинення з 18.06.2019 року. Крім того, ОСОБА_1 має статус військовослужбовця ЗСУ і до нього передбачений спеціальний порядок проведення огляду на стан сп'яніння, регламентований ст. 266-1 КУпАП, оскільки він перебував при виконанні бойового завдання. Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, давши відповідну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю за таких підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що передбачено п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 15 КУпАП передбачено, що військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Положеннями ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Норми Закону щодо крайньої необхідності покликані сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
З витягу з наказу начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_2 № 205 від 23.07.2024 року вбачається, що солдата ОСОБА_1 відряджено для виконання бойового завдання до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 з подальшим вибуттям до зведеного підрозділу 26 обр в Запорізькій області з метою виконання бойових (спеціальних) завдань в інтересах ОТУ «Запоріжжя», ОУВ «Таврія» з 23.07.2024 року
З відомостей протоколу про адміністративну відповідальність та доданого до нього відеозапису вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомила працівників поліції, що є військовослужбовцем, зобов'язаний рухатись для виконання бойового завдання.
За таких обставин, належить вважати, що ОСОБА_1 , виконуючи свої безпосередні військові обов'язки по захисту Вітчизни, відмовляючись при цьому пройти медичне освідування у закладі охорони здоров'я на вимогу поліцейського, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, перебуваючи в цей момент у стані крайньої необхідності, а тому відповідно до вимог ст. 17 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно із п. 4 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 17, 18, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 279, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку із вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально- Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, який виніс постанову.
Постанова суду набирає законної сили 04 листопада 2024 року.
Суддя Г.М.Чирський