Справа № 932/9322/21
Провадження № 2/932/586/24
24 вересня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
за участі
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача 4 - Попової М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, припинення права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, -
У листопаді 2021 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради, у якій позивач просить суд:
-визнати недійсним договір дарування житлового будинку, що укладений 03.04.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. та зареєстрований в реєстрі за №357;
-припинити право власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 112,2 кв.м., житлова площа 71,2 кв.м., опис: житловий будинок літ.А-1, вбиральня літ.Б, огорожа №107, вимощення І, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності із закриттям розділу за наступними особами: за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 37090304, що внесений 25.06.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А., як державним реєстратором, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2110967712101; за ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 41329012, що внесений 03.04.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М., як державним реєстратором, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2110967712101;
-визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0727 га, кадастровий номер 1210100000:02:374:0040, у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:02:374:0040 з Державного земельного кадастру, припинивши речові права на неї;
-вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що під час виконання повноважень делегованих ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», було встановлено, що міською радою не приймалося рішення щодо передачі ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером №1210100000:02:374:0040 на якій збудовано будинок та якій присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Також було встановлено, що жодному об'єкту нерухомості на території міста Дніпро не присвоювалась адреса: АДРЕСА_1 й Реєстр будівельної діяльності не містить інформації з приводу реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації за вказаною адресою (ДП №14211002653 від 31.05.2011).
Оскільки вказане свідчить, що право власності на вказану земельну ділянку та об'єкти розташовані на ній, зареєстровані за ОСОБА_2 , а в подальшому за ОСОБА_3 , всупереч вимогам Закону, позивач як особа, яка покликана на захист комунальної власності, до якої відноситься вказана земельна ділянка, вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано відзив на позовну заяву доводи вкладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, у відзиві зазначено, що позивачем обрано невірний спосіб захисту та щодо відсутності порушеного права останнього зі сторони Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Іншими відповідачами відзиву не надано.
Третіми особами письмових пояснень не надано.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 04.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 04.11.2021, заяву Дніпровської міської ради щодо забезпечення позову залишено без задоволення.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 06.12.2022 виправлено описку в ухвалі судді від 04.11.2022 про відкриття провадження.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 13.06.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 08.02.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, заперечувала щодо заявлених позовних вимог.
Третя особа - приватний нотаріус ДМНО Кейтельгіссер О.М. у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що згідно копії відповіді в.о. директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області Рябокобила Є. від 29.07.2021, відповідно до Реєстру будівельної діяльності, станом на дату надання відповіді, відсутня інформація з приводу реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДП №14211002653 від 31.05.2011.
Згідно копії відповіді начальника Департаменту по роботі з активами Головного архітектурно-планувального управління Суслова Р.І. від 14.07.2021, жодному об'єкту нерухомості на території міста не присвоювалось адреси: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії відповіді директора Департаменту по роботі з активами ДМР ОСОБА_4 від 12.07.2021, станом на 12.07.2021 в інформаційній підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м.Дніпропетровська, реєстраційних записів договорів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_2 , не виявлено.
Згідно копії акту обстеження земельної ділянки №7/12-0921 від 01.09.2021 складеного представниками Департаменту по роботі з активами ДМР, встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні будь-які споруди.
Відповідно до копії договору дарування від 03.04.2021 за реєстровим №357, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Кейтельгіссер О.М., ОСОБА_2 передав у дар ОСОБА_3 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,0727 га (кадастровий номер: 1210100000:02:374:0040). Згідно вказаного договору, зазначений будинок належить дарувальнику ( ОСОБА_2 ) на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ДП14211002653 виданою 31.05.2011 Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , було присвоєно кадастровий номер 1210100000:02:374:0040. Площа земельної ділянки 0,0727 га.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 03.04.2021 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 112,2 кв.м., житлова площа 71,2 кв.м., опис: житловий будинок літ.А-1, вбиральня літ.Б, огорожа №107, вимощення І, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2110967712101. Підстава для державної реєстрації: договір дарування від 03.04.2021.
Відповідно до вищезазначеної Інформації, 25.06.2020 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава для державної реєстрації: декларація про готовність об'єкта до експлуатації: ДП14211002653 видана 31.05.2011, видавник: Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Стаття 79 ЗК України встановлює, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно приписів ЗК України, кадастровий номер земельної ділянки, індивідуальна, що не повторюється на всій території України послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом всього часу існування.
Відповідно до ст.15 ЗУ «Про державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер, місце розташування, опис меж, площа міри ліній периметру, координати поворотних точок меж, дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі тощо.
Згідно ст.11 ЗУ «Про державний земельний кадастр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів в натурі (на місцевості), визначених з точністю у відповідності до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Крім того, згідно до вимог ст.16 ЗУ «Про державний земельний кадастр», кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і може бути скасований лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі .
Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності волі органу виконавчої влади на передачу у власність будь-якій особі земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 1210100000:02:374:0040, заявлені позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з виключенням відомостей щодо вказаного кадастрового номеру з Державного земельного кадастру та припинення усіх речових прав й обтяжень щодо неї, підлягають задоволенню.
Вимога щодо визнання незаконною такої реєстрації не підлягає задоволенню, оскільки матеріали справ не містять обґрунтування її доцільності.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частинами 1-2 статті 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
При цьому згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункти 1, 3, 4 частини першої зазначеної статті).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 ЗК України).Установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об'єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності на нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування».
Згідно висновку до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у постанові від 15.11.2023 прийнятій за результатами розгляду справи № 916/1174/22, «за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно як за особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і за власником (користувачем) земельної ділянки. Аналіз вказаної норми чинного законодавства дає підстави стверджувати, що оскільки мова йде про вже збудований об'єкт або який будується, а особа, яка здійснила (здійснює) будівництво без відповідного дозволу, не набуває право власності на такий об'єкт, його доля не може бути невирішеною. Такий об'єкт або має перейти у власність осіб, які мають права на нього претендувати, або бути знесений. У цьому контексті задоволення вимоги про припинення права власності на самочинно збудований об'єкт не вирішує питання законності існування нерухомої речі, а відтак не може захистити право власника землі у разі, якщо воно порушується самочинним будівництвом».
З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується юридичне існування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке за своїми ознаками є самочинним, що включає правомірність оскаржуваного договору дарування та існування відповідних записів підтверджуючих право на нього, однак з огляду на те, що фактично його (домоволодіння, тобто будівлі та господарських споруд) не існує, про що вказує акт обстеження земельної ділянки за вказаною адресою, заявлені позовні вимоги в частині: визнання недійсним договору дарування, припинення права власності та скасування державної реєстрації такого права, підлягають задоволенню.
Ухвалюючи вказане рішення судом враховано те, що позивач хоч і не є стороною оскаржуваного правочину (договору дарування), однак його існування напряму зачіпає інтереси останнього, оскільки унеможливлює реалізацію прав наданих ст.391 ЦК України відносно земельної ділянки, що виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній споруд (будинку), вказує про наявність законних підстав для звернення до суду з заявленими вимогами.
Виходячи з приписів ст.141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог, оскільки саме їх дії стали передумовою для порушення прав позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, припинення права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку, що укладений 03.04.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгісер О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 357.
Припинити право власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 112,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності: номер запису 41329012, що внесений 03.04.2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгісер О.М.
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 112,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису 37090304, що внесений 25.06.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучер А.А.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:02:374:0040 у Державному земельному кадастрі з виключенням відомостей щодо кадастрового номеру 1210100000:02:374:0040 з Державного земельного кадастру, припинивши усі речові права та обтяження.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 4540,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складено 03.10.2024 року.
Суддя В.В. Куцевол
24 вересня 2024 року