Справа № 932/137/24
Провадження № 2/932/53/24
26 вересня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
за участі секретаря судового засідання - Рибалки В.І.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача- ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про захист честі, спростування недостовірної інформації, -
ОСОБА_3 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про захист честі, спростування недостовірної інформації, в якому просить визнати недостовірною інформацію, що міститься в листі № 5512-3103нт-вих від 25.10.2022 року «Щодо скасування тимчасової посвідки», виданим Головним управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області і зобов'язати Головне управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області відкликати лист № 5512-3103нт-вих від 25.10.2022 року та надіслати на адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області новий лист, в якому зазначити про відсутність підстав для скасування чи видачі посвідки на тимчасове проживання громадянці рф ОСОБА_3 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка є громадянкою російської федерації. 04.11.2021 року їй на підставі возз'єднання сім'ї з громадянином України була видана посвідка на тимчасове проживання в Україні зі строком до 03.11.2022 року. Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області на адресу ГУ ДМС у Дніпропетровській області скеровано лист № 5512-3103нт-вих від 25.10.2022 року «Щодо скасування тимчасові посвідки», в якому зазначено, що в ході оперативно-службової діяльності у встановленому законом порядку управлінням отримано інформацію стосовно громадянки російської федерації ОСОБА_3 , яка може вчиняти дії направлені на дестабілізацію обстановки в Україні. У вказаному листі зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання в Україні, яка дійсна до 03.11.2022 року. При цьому під час спілкування з близькими їй особами ОСОБА_3 виправдовує та заперечує збройну агресію російської федерації проти України, представляє її як внутрішній громадянський конфлікт. У зв'язку із тим, що ознак кримінального правопорушення дії ОСОБА_3 не містять, проте становлять потенційну загрозу громадському порядку та національній безпеці України, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області просило ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняти рішення про скасування тимчасової посвідки на проживання в Україні громадянці російської федерації ОСОБА_3 . Управлінням у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 12031500053577 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 04.11.2021 року.
Як зазначено у позові, внаслідок надання з боку УСБУ в Дніпропетровській області неправдивих відомостей про ОСОБА_3 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області, які викладені у листі № 5512-310нт-вих, також внаслідок надання неправдивих відомостей про позивача, Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 160/19069/22 прийняв рішення ввід 14.02.2023 року про відмову у задоволенні ОСОБА_3 позовних вимог до ГУ ДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення № 1203150005377 від 27.10.2022 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 року.
На думку позивача, розповсюдження відповідачем недостовірної інформації про позивача потягло за собою порушення прав позивача, а саме ОСОБА_3 скасували посвідку на тимчасове проживання в Україні, що в майбутньому може потягнути з собою розлучення останньої зі своєю сім'ю та видворення її за межі України.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представником відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи та встановивши характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю, з наступних підстав.
Обґрунтовуючи поданий позов, позивачка зазначила, що вважає недостовірною інформацію, яка міститься у листі Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області вих. № 5512-3103нт-вих від 25.10.2022 року «Щодо скасування тимчасової посвідки», направленому на адресу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, і така інформація завдає шкоди її особистим немайновим благам.
Зокрема, фактично позивачка зазначає про те, що в результаті надання з боку УСБУ в Дніпропетровській області неправдивих відомостей про ОСОБА_3 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області, які викладені у листі № 5512-310нт-вих, також внаслідок надання неправдивих відомостей про позивача, Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі № 160/19069/22 прийняв рішення від 14.02.2023 року про відмову у задоволенні ОСОБА_3 позовних вимог до ГУ ДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення № 1203150005377 від 27.10.2022 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 року.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 27.10.2022 було прийнято рішення № 12031500053577 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 04.11.2021 року.
Так, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/19069/22 від 14.02.2023 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення № 1203150005377 від 27.10.2022 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.08.2023 року вищезазначене рішення було залишено без мін.
Отже, в ході судового розгляду справи було встановлено, що кінцевою метою спростування поширеної УСБУ в Дніпропетровській області, яка, за твердженнями позивачки, є недостовірною, є відновлення її права на тимчасове проживання в Україні, а не захист честі, гідності та ділової репутації (що повинно бути першочерговим).
Фактично зі змісту пояснень представника позивача випливає, що права позивача порушені внаслідок прийняття рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 від 04.11.2021 року.
Застосування такого способу захисту як визнання недостовірною інформації є можливим у випадку порушення особистого немайнового права особи у відносинах, які за своєю правовою природою є цивільними.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 333/6816/17 вирішувала виключну правову проблему щодо можливості розгляду за правилами цивільного судочинства вимоги про визнання недостовірною інформації, викладеної у документах, які можна визнати джерелами доказів у іншому судовому провадженні (постанова від 30 червня 2020 року, провадження № 14-87цс20).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. […] Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. […] Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.».
У порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
Такий правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17 (провадження № 61-40369св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18 (провадження № 61?14643св19).
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі №751/1717/20 (провадження №61-11838ск20) міститься правовий висновок про те, що «кінцевою метою спростування оспорюваної інформації для позивача є відновлення надання йому житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Право позивача на отримання цієї субсидії не можна віднести до його особистих немайнових прав, які охороняються статтею 277 Цивільного кодексу України, оскільки це право за своєю юридичною природою має економічний характер. Для захисту цього права позивачу необхідно пред'явити відповідний позов до юридичної особи, до компетенції якої входить надання житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Зазначене узгоджується з висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 червня 2020 року у справі 333/6816/17, а саме: «Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи)».
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) середі іншого, зроблено висновок про те, що «Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин».
У іншій постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 201/5972/22 Верховний Суд звернув увагу на те, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
На думку суду, в даній цивільній справі позивачем використовується приватно-правовий інструментарій (шляхом подання позову про спростування недостовірної інформації) для створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
Про це безпосередньо свідчить суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природи обставин у справі.
Вимога позивача про визнання інформації недостовірною не спрямована першочергово на захист особистих немайнових прав ОСОБА_3 , таких, як честь, гідність та ділова репутація, а спрямована на перегляд рішення про скасування посвідки на тимчасове перебування в Україні.
Відтак, достовірність інформацій, яка міститься у листі Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області вих. № 5512-3103нт-вих від 25.10.2022 року «Щодо скасування тимчасової посвідки», направленому на адресу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, повинна бути предметом перевірки адміністративного суду і саме даний суд компетентний надати оцінку достовірності даних, викладених у цьому листі.
Вказане відповідає, також, висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 344/7399/22.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, враховуючи викладене, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулась позивачка, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 352-355 ЦПК України, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про захист честі, спростування недостовірної інформації- закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.
Повний текст ухвали суду складено 01.10.2024 року.
Суддя В.В. Куцевол