Справа № 544/1849/24 Номер провадження 11-сс/814/680/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 жовтня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника потерпілих потерпілих захисника підозрюваного ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2024 року за №12024170580000371, відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_14 , погодженого з прокурором Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_13 , про застосування ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за названим вище місцем проживання строком на 2 місяці, а саме до 10 листопада 2024 року, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати місце перебування під домашнім арештом без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими й свідками.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_12 , ніж тримання під вартою, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку останнього та запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 08 листопада 2024 року. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: стороною обвинувачення було доведено наявність заявлених ризиків та з урахуванням їх існування, обставин інкримінованого ОСОБА_12 кримінального правопорушення та його поведінки, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою без визначення розміру застави, не зможе запобігти названим вище ризикам; потерпілі, більша частина свідків проживають в одному багатоквартирному будинку з ОСОБА_12 і потерпілі, побоюючись за своє життя, просили застосувати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку прокурора, потерпілих та їх представника на підтримку апеляційної скарги, заперечення підозрюваного і його захисника проти апеляційної скарги, пояснення слідчого з посиланням на матеріали справи, перевірила матеріали провадження, долучені стороною захисту дані, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У силу ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст..177 КПК України.
Як визначено в ч.ч.1, 2, 4 ст. 194 КПК України,під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх вказаних вище обставин.
Якщо ж при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.ч.5, 6 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №1 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2024 року за №12024170580000371 (а.п.6).
08 вересня 2024 року слідчий ОСОБА_14 , за погодженням із прокурором ОСОБА_13 , повідомив ОСОБА_12 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч.1 ст.263 КК України - придбання та зберігання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу; ч.4 ст.296 КК України - грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (а.п.34).
Цього ж дня слідчий ОСОБА_14 , за погодженням із прокурором ОСОБА_13 , звернувся до слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, мотивуючи наявністю: обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю запобігти вказаним вище ризикам шляхом застосування ОСОБА_12 інших більш м'яких запобіжних заходів (а.п.1-38).
Слідчий суддя за результатами розгляду наведеного вище клопотання застосував підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не залишати місце перебування під домашнім арештом без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілими й свідками (а.п.61-64).
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді щодо застосованого ОСОБА_12 запобіжного заходу не спростовують.
Як убачається з матеріалів справи, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.296 КК України, в апеляційній скарзі не оспорюється та відповідно до матеріалів, доданих до клопотання слідчого, підтверджується вагомими доказами, на підставі розумної оцінки сукупності яких слідчий суддя правильно визначив, що причетність ОСОБА_12 до вчинення кримінальних правопорушень, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У свою чергу, колегія суддів уважає наявним існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, дають підстави вважати про наявність певного ступеню ймовірності того, що ОСОБА_12 може: переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Натомість, ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КК України - вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, стороною обвинувачення належним чином не обґрунтовано та не доведено з урахуванням, у тому числі й даних про особу ОСОБА_12 , який, при цьому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і дотримується умов обраного йому слідчим суддею запобіжного заходу.
Розглядаючи ж клопотання слідчого про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя врахував вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_12 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, їх ступінь тяжкості, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_12 у разі визнання винуватим, дані про особу підозрюваного, який раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності (а.п.28), зареєстрований і проживає разом із непрацездатними матір'ю та бабою, має на утриманні: малолітню дитину, 2019 року народження (а.п.43), матір, яка є інвалідом ІІ групи (а.п.44-45), за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, (а.п.29, 46) займається підробітками в м. Київ.
Разом з цим, під час розгляду клопотання та апеляційної скарги сторона обвинувачення не довела обставину, передбачену п.3 ч.1 ст.194 КПК України - недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_12 , ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим вище ризикам, із урахуванням усіх обставин провадження, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, які стосуються кримінального правопорушення й особи підозрюваного, його поведінки та інших доречних факторів під час досудового розслідування, саме в їх сукупності.
Так, кримінальним процесуальним законом установлено презумпцію застосування більш м'якого запобіжного заходу, якщо не доведено, що він не є достатнім для досягнення мети запобіжного заходу. Обов'язок доведення того, що менш суворий вид запобіжного заходу є недостатнім покладається на сторону обвинувачення.
Поряд із загальною та особливою складовими підставами для застосування запобіжного заходу слідчий суддя повинен також ураховувати обставини, зазначені в ст.178 КПК України, й оцінити їх у сукупності. До того ж, перелік таких обставин не є вичерпним.
При цьому, законодавцем підкреслюється, що застосування запобіжного заходу не має карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.
Колегія суддів, окрім урахованого слідчим суддею, також ураховує те, що ОСОБА_12 є особою молодого віку (а.п.26), підтверджує фактичні обставини інкримінованих йому злочинів, брав участь у проведенні слідчого експерименту (а.п.36), компенсував ОСОБА_15 3 000 гривень у рахунок відшкодування збитків, заподіяних унаслідок застосування вибухового пристрою та вона не має до ОСОБА_12 претензій майнового й морального характеру, що підтверджується даними долученої стороною захисту розписки від 07 жовтня 2024 року, дотримується умов застосованого слідчим суддею запобіжного заходу, що підтверджено в судовому засіданні апеляційної інстанції слідчим, у провадженні якого перебуває ця справа, з посиланням на матеріали кримінального провадження, самостійно у визначений апеляційним судом час брав участь у розгляді апеляційної скарги сторони обвинувачення, в якій порушувалося питання про погіршення його становища шляхом застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А, отже, й апелянтом не обґрунтовано, чому за наведених вище обставин неможливо досягти мети запобіжного заходу в умовах цілодобового контролю за поведінкою підозрюваного не лише шляхом обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Посилання ж потерпілої сторони те, що ОСОБА_12 залишав місце проживання є необґрунтованими. Так, слідчий ОСОБА_14 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив те, що згідно з матеріалами кримінального провадження поліцією на виконання ухвали слідчого судді було поставлено підозрюваного на облік та здійснюється нагляд і контроль за дотриманням ОСОБА_12 умов застосованого йому запобіжного заходу, в тому числі шляхом систематичного виїзду за місцем проживання підозрюваного з метою перевірки його присутності в житлі за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких порушень ним умов цілодобового домашнього арешту не встановлено. ОСОБА_12 залишав декілька разів місце свого проживання на кілька хвилин і годину виключно з дозволів поліцейського, який здійснює контроль за виконанням умов запобіжного заходу, та з подальшим дотриманням наданих поліцейським указівок, про що наявні відповідні рапорти поліцейського по справі. Натомість, повідомлення потерпілої сторони щодо порушення підозрюваним умов цілодобового арешту (залишення місця проживання) в ході його перевірки поліцією не знайшло свого підтвердження, оскільки в цей час ОСОБА_12 залишав житло з дозволу поліцейського.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що той факт, що дозвіл підозрюваному на залишення місця проживання надавався не слідчим, як про це зазначено в оскаржуваній ухвалі, а поліцейським, який безпосередньо здійснював контроль за умовами виконання запобіжного заходу, хоча і є формальним недотриманням названого вище порядку, але не вказує на умисне порушення умов цілодобового домашнього арешту ОСОБА_12 , який діяв у визначений йому поліцейським спосіб.
Водночас думка потерпілих осіб щодо виду запобіжного заходу підозрюваному, на що наявне посилання в апеляційній скарзі, підлягає врахуванню з іншими обставинами справи саме в їх сукупності, через це сама по собі не є вирішальним фактором у ході обрання цього заходу забезпечення кримінального провадження, метою якого є саме запобігання встановленим ризикам і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_16 належить застосувати запобіжний захід, пов'язаний із цілодобовою ізоляцією останнього в житлі та покладенням на нього широкого ряду відповідних обов'язків (обмежень) із метою контролю за його поведінкою, оскільки запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту узгоджуватиметься з метою його застосування та буде достатнім стримуючим засобом, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, при цьому, відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_13 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2024 року щодо ОСОБА_12 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4