Житомирський апеляційний суд
Справа №286/253/24 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Категорія 62 Доповідач Коломієць О. С.
04 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Микитюк О.Ю.
з участю секретаря
судового засідання Бузган А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/253/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Овруцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 19 березня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л.
У січні 2024 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили визначити їм додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв'язку з пропуском шестимісячного терміну з поважної причини протягом місяця, після смерті матері - ОСОБА_4 .
Свій позов обґрунтовували тим, що їх мати, ОСОБА_4 проживала в м. Овруч Коростенського району Житомирської області. У її власності перебували земельні ділянки (паї) з кадастровими номерами: 1824281300:13:001:0133, 1824281300:01:000:0082 та 1824281300:04:000:0106, що розміщені на території колишньої Великочернігівської сільської ради, Коростенського району, Житомирської області.
Вказували, що їх мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після її смерті залишилася спадщина на вищезазначене майно. Мати на випадок своєї смерті все своє майно заповіла їм. Вони своєчасно не звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки близько 21 год 06 березня 2022 збройні сили російської федерації здійснили обстріл з літака міста Овруч Коростенського району, внаслідок чого зруйновано приміщення Овруцької районної філії Житомирського обласного центру зайнятості по вул. Прикордонників,14, а також зруйновані та пошкоджені розташовані поряд приватні будинки, про що 06.03.2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42022062350000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Зазначали, що в одному з будинків проживала їх мати, яка тоді ж загинула. Факт її загибелі було встановлено рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17.10.2023 року у справі №286/3605/23. Датою смерті в такому разі став день фактичної загибелі матері і у відповідності до цього шість місяців з моменту її смерті закінчувались 06.09.2022 року. Враховуючи, що рішення суду було ухвалено лише у жовтні 2023 року, тому до 06.09.2022 року вони не могли отримати свідоцтво про смерть матері і не могли звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. При зверненні до Овруцької нотаріальної контори їм відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки вони пропустили строк для звернення до нотаріуса. Просили позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 19 березня 2024 року позов задоволено. Надано ОСОБА_1 додатковий строк в один місяць для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання рішенням законної сили. Надано ОСОБА_2 додатковий строк в один місяць для подання нею заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання рішенням законної сили.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити за належною підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира для розгляду по суті.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що позивачі - її дядько та тітка по материній лінії, звернулися до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом про визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її бабусі та їх матері ОСОБА_4 . Вказує, що її до участі у справі в якості третьої особи залучено за ініціативою суду, оскільки самі позивачі не залучали її до участі у справі, намагаючись усунути від права на спадкування. Нею до суду було надано письмові пояснення з приводу висунутих позивачами позовних вимог і фактично не заперечувала щодо поважності причин пропущення ними строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Зазначає, що вона й сама звернулась до суду із заявою про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_4 в порядку правонаступництва, але вона звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира, де відповідачами зазначила ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки спадкове майно, яке залишилось після смерті бабусі, складається із земельної ділянки, розташованої в Овруцькому районі Житомирської області та квартири в м. Житомирі.
Вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права з приводу правил підсудності. На позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна. Їй не відомо, чи надавались позивачами по справі відповідні висновки про оцінку спадкового майна, чи суд першої інстанції при відкритті провадження по справі з'ясовував обсяг майна, на яке претендують позивачі. Оскільки в спадкове майно входить квартира АДРЕСА_1 , яка розташована на території Корольовського району м. Житомира, і дана квартира по вартості є більшою за земельні ділянки, розташовані в Овруцькому районі Житомирської області, то фактично справа підсудна не Овруцькому районному суду, а Корольовському районному суду м. Житомира.
Враховуючи вищезазначене, просила апеляційну скаргу задовольнити, а справу направити до Корольовського районного суду м. Житомира для продовження розгляду.
Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом і подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. На обґрунтування зазначав, що в апеляційній скарзі апелянт посилається лише на грошову оцінку квартири. Вартості земельних ділянок до справи не долучено, хоча в рішенні суду першої інстанції зазначена ще одна земельна ділянка, яка більша за розміром. Скаржник була залучена до справи в якості третьої особи та надавала свої письмові пояснення, однак до суду із клопотанням про зміну територіальної підсудності, як із заявою про об'єднання проваджень не зверталась, також не оскаржувала ухвалу суду про відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Галагуз Д.М. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, рішення Овруцького районного суду від 19 березня 2024 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Ткачук В.В. просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити - без змін.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник до суду не з'явилися, адвокат Філіпова О.В. спрямувала до суду заяву про розгляд справи без їх участі. У заяві одночасно зазначила, що вони заперечують проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21 листопада 2023 року (а.с.7).
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17 жовтня 2023 року у справі №286/3605/23 було встановлено факт смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродженки с. Велика Чернігівка Овруцького району Житомирської області, проживаючої в АДРЕСА_2 , який мав місце 6 березня 2022 року в м. Овруч Коростенського району Житомирської області, а також факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, уродженки с. Велика Чернігівка Овруцького району Житомирської області, проживаючої в АДРЕСА_2 , який мав місце 6 березня 2022 року в м. Овруч Коростенського району Житомирської області.
Також під час розгляду даної справи було встановлено, що заявник ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_5 та онукою ОСОБА_4 . Довідки про реєстрацію місця проживання осіб, виданих центром надання адміністративних послуг Овруцької міської ради № 2958 від 19.07.2023 свідчать, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були зареєстровані в АДРЕСА_2 (а.с.35-36).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ОСОБА_6 на праві власності належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1824281300:13:001:0133 площею 0,35 га, з кадастровим номером 1824281300:01:000:0082, площею 0,4117 га, та з кадастровим номером 1824281300:04:000:0106 площею 1,9228 га, які розташовані на території Великочернігівської сільської ради Овруцького району (а.с.8-9).
Постановами завідувача Овруцької державної нотаріальної контори Фрусевич І. від 15.12.2023 відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала їх померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 матері гр. ОСОБА_4 (а.с.13,14).
Листом завідувача Овруцької державної нотаріальної контори Фрусевич І. №147/01-16 від 25.01.2024 року на запит Овруцького районного суду Житомирської області повідомлено, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 заведена спадкова справа №727/2023 року, у зв'язку з подачею до контори заяв про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом від дочки померлої ОСОБА_2 , сина померлої ОСОБА_1 та онуки померлої ОСОБА_3 , яким було винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.22).
В березні 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Корольовського районного суду м.Житомира з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просила встановити їй додатковий строк - два місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті бабусі - ОСОБА_4 , 1936 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Овруч Коростенського району Житомирської області, починаючи з дня набрання рішенням законної сили (а.с.39-42).
Згідно висновку оцінювача про вартість майна Центру будівельних та земельних експертиз, вартість земельної ділянки з кадастровим номером 1824281300:01:000:0082, площею 0,4117 га становить 11 800,00 грн. (а.с.58).
Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна Центру будівельних та земельних експертиз, вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 340 500,00 грн. (а.с.59).
Задовольняючи позовні вимоги про надання додаткового строку в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачі довели наявність перешкод, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для них, і які вплинули на своєчасність подання до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини за законом та відповідно до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 185/8191/16-ц (провадження № 61-15124св20) зазначено, що «виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК УКраїни); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо пред'явлено позов про право власності на кілька приміщень, розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох об'єктів нерухомості у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення».
Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Позов стосується нерухомого майна, і відповідно для визначення підсудності застосовуються положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Предметом позову у даній справі є визначення додаткового строку для подачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_4 в один місяць з часу набрання рішення суду законної сили.
Судом встановлено, що спадкова маса після смерті ОСОБА_4 складається з земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1824281300:13:001:0133 площею 0,35 га, з кадастровим номером 1824281300:01:000:0082, площею 0,4117 га, та з кадастровим номером 1824281300:04:000:0106 площею 1,9228 га, які розташовані на території Великочернігівської сільської ради Овруцького району (а.с.8-9) та за своїм місцезнаходженням відносяться до територіальної юрисдикції Овруцького районного суду Житомирської області, та квартири АДРЕСА_1 , яка за своїм місцезнаходженням відноситься до територіальної юрисдикції Корольовського районного суду м. Житомира.
Вартість земельної ділянки за кадастровим номером 1824281300:01:000:0082, загальною площею 0,4117 га, розташованої за адресою: Житомирська область, Овруцький район, Великочернігівська сільська рада, станом на 14 лютого 2024 року становить 11 800,00 грн., що підтверджується висновком оцінювача про вартість майна, складеного Центром будівельних та земельних експертиз (а.с.58).
Відповідно до висновку оцінювача про вартість майна від 14.02.2024 року, складеного Центром будівельних та земельних експертиз, вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 1 340 500,00 грн. (а.с.59).
Однак у матеріалах цивільної справи відсутні докази щодо вартості земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1824281300:01:000:0082, площею 0,4117 га та з кадастровим номером 1824281300:04:000:0106 площею 1,9228 га, які розташовані на території Великочернігівської сільської ради Овруцького району, які належали на праві власності померлій ОСОБА_4 та які увійшли до спадкової маси після її смерті. Будь-яких клопотань про надання чи витребування відповідних доказів щодо вартості цього спадкового майна сторонами у справі не заявлялось.
Таким чином, оскільки встановити обставину, що вартість квартири, яка розташована на території Корольовського району м. Житомира перевищує вартість нерухомого майна - трьох земельних ділянок, які розташовані на території Овруцького району Житомирської області, не є можливим, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущенні, тому відсутні підстави для направлення справи для розгляду до Корольовського районного суду м. Житомира у зв'язку із порушенням правил територіальної юрисдикції.
Однак. колегія суддів дійшла висновку про наявність обов'язкової підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яка передбачена п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, виходячи з наступного.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).
Системний аналіз ст. 51,175 ЦПК України свідчить про те, що саме на позивача покладений обов'язок визначити належний склад відповідачів у справі. Натомість, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
У постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі №303/6418/19 зазначено, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним відповідачем визначили Овруцьку міську раду.
Однак, орган місцевого самоврядування залучається до участі у справі цієї категорії в якості відповідача виключно у випадку відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.
Разом з тим під час розгляду справи судом першої інстанції було з'ясовано про наявність іншого спадкоємця померлої ОСОБА_4 - онуки ОСОБА_3 .
Незважаючи на те, що позивачі не вказували про наявність інших спадкоємців, на запит Овруцького районного суду завідувачем Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області скеровано лист, відповідно до якого вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 заведена спадкова справа №727/2023 року, у зв'язку з подачею до контори заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від дочки померлої ОСОБА_2 , сина померлої ОСОБА_1 та онуки померлої ОСОБА_3 , яким було винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.22).
Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Суд першої інстанції при вирішенні даного спору не надав належної правової оцінки питанню щодо наявності іншого спадкоємця, не роз'яснив позивачам їх право на залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_3 , оскільки позов у даному випадку порушує права апелянта.
Унаслідок ненадання оцінки указаним обставинам поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_3 , яка є онукою ОСОБА_4 , звернулася із заявою до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , а пізніше з позовом про надання додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини і визнання причин пропуску строку для подачі заяви після смерті бабусі, тому позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у даному випадку порушує права апелянта, яка не була залучена відповідачем при розгляді даної справи в суді першої інстанції.
За таких обставин, вирішуючи вказаний позов, позивачам слід було залучити в якості відповідача, а не третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, онуку померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , що не було зроблено під час розгляду справи.
Слід зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №761/30025/16-ц, у постанові Верховного Суду у справі №352/382/18 від 30 квітня 2020 року.
Таким чином, суд першої інстанції з'ясувавши усі обставини справи, зробивши висновки про доведеність та обґрунтованість позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув справу та задовольнив позов до неналежного відповідача - Овруцької міської ради, не звернувши уваги, що у даному випадку належним відповідачем є ОСОБА_3 , оскільки позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, і лише за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Оскільки суд першої інстанції залишив цю обставину поза увагою, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, то оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з процесуальних підстав, що водночас не позбавляє позивачів звернутися до суду із новим позовом до належного відповідача.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі по 1 816,80 грн. з кожного.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 19 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Овруцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі по 1 816,80 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.
Головуючий Судді