Провадження № 22-ц/803/9402/24 Справа № 190/1739/24 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
07 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Барильської А.П.,
суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року по справі за заявою Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 ,
У серпні 2024 року Дніпровська філія Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (далі - ДФ ТОВ “Газорозподільні мережі України») звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 .
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року відмовлено ДФ ТОВ “Газорозподільні мережі України» у видачі судового наказу.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ДФ ТОВ “Газорозподільні мережі України» звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що їх заява є обґрунтованою та вона повністю відповідає вимогам законодавства. Посилання на порушення ними правил підсудності є хибними, оскільки заява про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу має характер зобов'язання щодо сплати заборгованості, які у свою чергу випливають з надання житлово-комунальних послуг, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ДФ ТОВ “Газорозподільні мережі України» на ухвалу про відмову у видачі судового наказу підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відповіді №736393 від 13 серпня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, боржник ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що є підсудністю Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за змістом ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду з заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ.
Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 та за якою обраховується заборгованість за надання послуг за розподіл природного газу.
Відповідно до ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
За правилами ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу на об'єкт нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.
Частиною 4 ст.263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом заяви про видачу судового наказу у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг з розподілу природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.
Зважаючи на те, що заборгованість по оплаті послуг з розподілу природного газу, за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться в межах територіальної юрисдикції П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області, дана справа підсудна саме цьому суду.
Отже, заява про видачу судового наказу подана відповідно до положень ст. 30 ЦПК України, тобто з дотриманням правил підсудності.
Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з порушенням правил підсудності. Висновок районного суду про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з порушенням правил підсудності не ґрунтується на матеріалах справи, не відповідає вимогам закону та базується на невірному тлумаченні норм процесуального права, зважаючи на положення ст.30 ЦПК України, якою для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна передбачена виключна підсудність.
Посилання суду першої інстанції на те, що місце проживання боржниці ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що є підсудністю Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, як на підставу відмови у видачі судового наказу є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК.
Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2024 року про відмову у видачі судового наказу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида