Справа № 161/12584/24 Провадження №33/802/728/24 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р. М.
Доповідач: Клок О. М.
06 листопада 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого слюсарем у ФОП « ОСОБА_2 », на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року,
Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення на підставі ст. 36 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.06.2024 о 00.05год. в с. Буяни Луцького району по вул. Волі, керував автомобілем «Audi A6», р.н. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги, передбачені п.2.9.а ПДР України. При цьому, огляд на стан сп'яніння проводився із застосуванням приладу «Драгер».
Крім того. ОСОБА_1 24.06.2024 о 00.05 год. в с. Буяни Луцького району по вул. Волі, керуючи автомобілем «Audi A6», р.н. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав за межі проїзної частини дороги, де скоїв наїзд на дорожній знак «Напрямок повороту» та бетону трубу водовідводу кювета, чим порушив вимоги п. 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України і внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність через порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що випив алкоголь вже після ДТП, оскільки перебував в стресовій ситуації, працівники поліції не озвучували йому ознаки алкогольного сп'яніння, не надали медичну та правничу допомогу. Вказує, що відеозапис не є безперервним, що давало можливість працівникам поліції незаконно впливати на нього, його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Суд, всупереч його клопотанню про відкладення розгляду справи, порушуючи його право на захист, прийняв необґрунтоване рішення. Зазначає про порушення під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема відсутність свідків, не роз'яснення його прав. Крім того, вказує, що він мав намір пройти огляд в закладі охорони здоров'я. При цьому посилається на практику ЄСПЛ. Також просить поновити строк апеляційного оскарження, оскільки про постанову дізнався лише 07.10.2024, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Також просить проводити розгляд справи в суді апеляційної інстанції без його участі.
Дослідивши матеріали справи та доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді, вважаю їх поважними, а наведені у ньому мотиви достатніми для його поновлення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу такого висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення його права на захист через розгляд даної справи у суді першої інстанції у його відсутності, слід зазначити таке.
Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як убачається із змісту оскаржуваного рішення суду, судом зазначено: «В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав суду заяву про відкладення розгляду справи, однак не надав суду доказів поважності, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутності».
Суд розцінює неявку порушника до суду, як намагання уникнути встановленої адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення за наявності допустимих та належних доказів, шляхом зловживання його правами, а тому, беручи до уваги вимоги ст. 268 КУпАП, згідно якої ч. 1 ст. 124, ст. 130 КУпАП не відносяться до категорії справ, де присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності особи є обов'язковою, з урахуванням вимог ст. 38 КУпАП, суд цілком на законних підставах провів її розгляд у відсутності ОСОБА_1 .
Окрім того, у матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 , щодо обставин, які мали місце 24.06.2024. Тоді, як усі процесуальні права, про порушення яких ОСОБА_1 зазначає у поданій ним апеляційній скарзі, останній мав безперешкодну можливість реалізувати, у тому числі, при розгляді даної справи у апеляційному суді, однак в судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутності.
Більш того, апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, тим самим фактично поновив у правах передбачених ст. 268 КУпАП, однак апелянтом не було надано будь-яких додаткових доказів та аргументів стосовно своєї невинуватості.
Таким чином, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції порушив його процесуальне право на захист, оскільки провів судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на думку апеляційного суду, є суб'єктивними та безпідставними.
Відтак, його ж доводи про порушення права на захист свого підтвердження, при перевірці їх апеляційним судом, не знайшли.
Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
? Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, повністю стверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення; за змістом яких, зокрема, перший керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив - «з протоколом згідний»; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому значиться, що огляд ОСОБА_1 проведено у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, а також зазначено результат такого огляду, роздруківкою чеку спеціального технічного засобу «Драгер 6810» із результатом 2,46 % , схемою місця ДТП, протоколом огляду місця події, фототаблицями.
Із відеозапису із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, доказом вини ОСОБА_1 та значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, з достатньою повнотою убачаються детальні обставини вчинення ним даних адміністративних правопорушень. Із цього відео видно, що після ТДП у процесі спілкування із поліцейським, на запитання останнього «Чи вживав спиртні напоїв перед тим, як сісти за кермом, та чи згідний з результатом 2,46%, чи бажає поїхати в заклад охорони здоров'я? ОСОБА_1 відповідає: «спиртні напоїв вживав… згідний…чого там їхати». Крім того, поліцейським озвучено ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Будь-якої незгоди із таким результатом, як на місці події, так і при складанні щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, не висловлював.
Як стверджується даним відео, ОСОБА_3 жодного разу не оспорив перед поліцейським факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тому така його версія події, вживання алкоголю після ДТП, не береться до уваги апеляційним судом, а оцінюється як спосіб уникнути відповідальності за вчинене.
Отже, факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, є правильно установлений поліцейськими та підтверджений судом.
Твердження апелянта про те, що йому не було роз'яснено права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є окремою підставою для закриття провадження, на увагу суду не заслуговує, оскільки як вбачається із протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, будь-яких заперечень, щодо не роз'яснення йому вищевказаних положень закону не зазначав.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних відомостей щодо протиправності дій працівників поліції, оскарження таких дій і їх результатів, та апелянтом також не надано доказів на підтвердження викладених в апеляційній скарзі щодо цього доводів.
Крім того, під час проведення огляду осіб поліцейські залучають двох свідків лише у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису які, у цьому конкретному випадку, застосовувались поліцейськими.
Відтак, процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп'яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання, стверджується сукупністю належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи.
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони мають формальний характер, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
Ураховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинені правопорушень, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови судді не убачається.
Нових доказів, у спростування зазначених у постанові судді обставин, також надано не було, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року.
Подану ним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2024 року щодо нього - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя