Справа № 761/40955/24
Провадження №1-кп/761/3932/2024
іменем України
05 листопада 2024 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100100004185, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2024 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей та вагітну дружину, працюючого монтажником в ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІВІК», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
31.10.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Шевченківської окружної прокуратури ОСОБА_6 надійшов (Вх. № 104044) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024100100004185, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2024 головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01.11.2024 призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 05.11.2024 у даному кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
ІІ. Формулювання обвинувачення за обвинувальним актом, яке визнано судом доведеним (із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за таке кримінальне правопорушення).
16.10.2024, приблизно о 16 год. 00 хвил., тобто в період дії воєнного стану, запровадженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та останній раз продовжено Указом Президента України від 07.08.2024 № 469/2024 з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року, ОСОБА_3 , працюючи слюсарем-сантехніком ТОВ «ІТЦ «ІВІК», який обслуговує ТЦ «Універмаг «Україна» за адресою: м. Київ, площа Галицька, 3, перебував на даху зазначеного торгівельного центру, де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме мідних виробів з конструкції будівлі центру.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , 16.10.2024, приблизно о 16 год. 10 хвил., переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди потерпілій стороні, шляхом вільного доступу, за допомогою викрутки та металевого ключа від'єднав мідні полоси блискозахисту загальною вагою 20 кг від конструкції будівлі ТЦ «Універмаг «Україна», яке належить ПрАТ «Універмаг «Україна», вартістю 6600 грн., та помістив їх до мішка білого кольору.
Після чого, ОСОБА_3 , будучи впевненим у тому, що виконав усі дії, які вважав за необхідне для доведення злочину до кінця, розпорядитися викраденим на власний розсуд не зміг, так як його протиправні дії було зупинено працівниками служби охорони ТІ «Універмаг «Україна», тобто злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
У випадку доведення злочину до кінця ОСОБА_3 міг спричинити майнової шкоди ПрАТ «Універмаг «Україна» на загальну суму 6600 (шість тисяч шістсот) гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у закінченому замаху (виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі) на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах дії воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України.
ІІІ. Позиція сторін судового провадження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинила дане кримінально каране діяння.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , зокрема заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Наведене свідчить про щире каяття ОСОБА_3 .
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримала у повному обсязі та просила визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Представник потерпілого ПрАТ «УНІВЕРМАГ «УКРАЇНА» ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала позицію прокурора.
IV. Положення закону, яким керувався суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Згідно ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України, крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Судом враховується й те, що згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», із урахуванням продовження строку дії правового режиму, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває.
V. Висновки та мотиви суду.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах (виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі) на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах дії воєнного стану.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки № 10-24102024/80210 до кримінальної відповідальності не притягався, відповідно до відповіді КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «СОЦІОТЕРАПІЯ» № 503764 від 18.10.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, згідно характеристики виданої Генеральним директором ОСОБА_7 ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІВІК» від 28.10.2024, ОСОБА_3 за період роботи слюсарем-сантехніком сервісного центру зарекомендував себе з позитивної сторони, проявив себе як кваліфікований і відповідальний працівник, сумлінно виконував свої обов'язки, за характером спокійний та врівноважений, жодної скарги від керівників, співробітників та клієнтів не надходило, тільки позитивні відгуки, крім того в колективі користується повагою, у порушенні техніки безпеки помічений не був.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким (ч. 4 ст. 185 КК України) ;
- особу винного, який під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, маючого на утриманні дві неповнолітні дитини та вагітну дружину, за місцем роботи характеризується позитивно;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій, відношення обвинуваченого до вчиненого. Судом ураховується, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, вчинене під час дії запровадженого в країні режиму воєнного стану і дана обставина у даному випадку напряму вплинула на кваліфікацію діяння.
Так, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 , можливе без відбування покарання, а тому, у порядку ст. 75 КК України приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, такі обв'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, що сприятиме досягнення мети покарання, покладаючи такі обов'язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винної з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та її особи. Адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем її проживання.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання доцільності зміни запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та зважаючи на те, що відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити до набрання вироком законної сили без змін. При цьому, враховуючи те, що застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не був порушений, підстав для його зміни судом не встановлено.
Відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи, що арешт на майно накладався з метою збереження речових доказів, таке майно не підлягає спеціальній конфіскації, судом не призначено покарання у виді конфіскації майна, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва, з огляду на закінчення судового розгляду у кримінальному провадженні.
Питання про долю речового доказу необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, застосований відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2024, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2024.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мобільний телефон «Samsung» чорного кольору в чохлі чорного кольору із номером телефону НОМЕР_1 , зв'язка ключів, які поміщено до спец пакету №RIC2051750, повернути власнику;
- викрутка, металевий ключ, які поміщено до спец пакету №RIC205174, конфіскувати;
- мішок білого кольору з міддю, який опечатано біркою з підписами понятих, повернути власнику.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1