Справа №760/5219/24
2/760/6634/24
07 листопада 2024 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом, в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частин усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% суми прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду.
В обґрунтування позову зазначає, що 25.11.2015 відділом реєстрації актів громадянського стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .
Від даного шлюбу народилася донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться на її утриманні та проживає разом із матір'ю. Протягом останніх трьох років сімейне життя з відповідачем поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвала від 20.05.2024 та копія позовної заяви з доданими матеріалами надсилалася за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з відповіддю з Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України, а саме: АДРЕСА_1 . Конверт з ухвалою від 20.05.2024 та примірником позовної заяви повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що 25.11.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві серії НОМЕР_2 , актовий запис №3929.
Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
04.02.2016 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції в м. Києві, серія НОМЕР_3 , актовий запис №582.
Обов'язок батьків утримувати свою дитину не пов'язаний з тим, чи одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дітей мають нести спільно обоє батьків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан його здоров'я суду не надано. Окрім того, у суду відсутні докази про те, що на утриманні відповідача знаходяться інші особи, які в силу закону потребують його матеріальної підтримки.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, приймаючи до уваги: відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати аліментів; відсутність інформації про наявність у відповідача непрацездатних батьків, стан здоров'я відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач працездатного віку, доказів того, що не має можливості чи не здатен допомагати дитині, не надав суду, суд вважає за можливе стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дитини, аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати пред'явлення позову до суду 26.02.2024 до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 84, 180, 182, 191 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти у розмірі 1/4 частин усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% суми прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.О. Козленко