Справа №:755/6628/24
Провадження №: 2/755/4582/24
про закриття провадження у справі
"06" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючого судді Хромової О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», третя особа - ОСОБА_2 , про повернення безпідставно набутого майна,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Євро-Реконструкція», третя особа - ОСОБА_2 , про повернення безпідставно набутого майна.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
07 травня 2024 року через систему «Електронний суд» відповідачем ТОВ «Євро-Реконструкція» подано до суду пояснення до позовної заяви (вхід від 08 травня 2024 року, № 26301), повторно отримано засобами поштового зв'язку 09 травня 2024 року. Відповідач зазначає, що 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 повернуто помилково перераховані кошти у сумі 17 667,79 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом. У зв'язку з чим позовну заяву просили залишити без задоволення.
15 травня 2024 року (вхід. від 16 травня 2024 року № 28101) до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Машкова К.Є., про стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на сплату судового збору у розмірі 1 211,20 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Крім того, представник позивача зауважив, що грошові кошти повернуто відповідачем після відкриття провадження у справі, позовну заяву подано саме у зв'язку із невиконанням ТОВ «Євро-Реконструкція» вимоги про повернення помилково сплачених грошових коштів.
28 травня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача ТОВ «Євро-Реконструкція» про звільнення відповідача від сплати понесених позивачем судових витрат на отриману ним правничу допомогу під час розгляду справи. Відповідач зазначив, що вимогу позивача від
29 березня 2024 року № 3379 про повернення безпідставно отриманих коштів виконав у строки встановлені Законом України «Про звернення громадян», тобто у місячний термін, який слід відраховувати від 30 березня 2024 року. Відповідачем не було порушено прав позивача. Звернення позивача до суду було передчасним, а необхідність в залученні професійної правової (правничої) допомоги на платній основі - відсутня. ТОВ «Євро-Реконструкція» не погоджується із заявою позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, заперечує проти її задоволення з огляду на їх явну завищену вартість, необґрунтованість та невідповідність дійсним обставина справи та вимогам чинного законодавства і усталеної судової практики. Заявлені витрати на правову допомогу не відповідають критерію розумності та необхідності, не підтверджені жодним доказом обсяг часу, витраченого на технічну підготовку та виготовлення документів у вигляді позовної заяви у розмірі 10 000,00 грн. У зв'язку з викладеним просили відмовити у задоволенні позову, в тому числі у вимозі про стягнення судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 29 березня 2024 року звернувся до ТОВ Євро-Реконструкція» з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 17 667,79 грн. У вимозі встановлено 7-денний строк для її виконання.
Вказану вимогу отримано ТОВ Євро-Реконструкція» 29 березня 2024 року, про що свідчить відмітка на штампі вхідної кореспонденції від 29 березня 2024 року, вхід. № 3379.
Згідно із частиною першою статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, встановлений ОСОБА_1 строк для виконання вимоги про повернення безпідставно отриманих грошових коштів тривав до 05 квітня 2024 року включно.
Вимога від 29 березня 2024 року містила застереження, що у випадку її невиконання ОСОБА_1 буде вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Таким чином, у відповідача ТОВ «Євро-Реконструкція» виникло зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна з моменту його набуття.
Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, вимога ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих грошових коштів підлягала виконанню ТОВ «Євро-Реконструкція» у встановлений ним 7-денний строк.
У зв'язку із невиконанням ТОВ «Євро-Реконструкція» вимоги від 29 березня 2024 року,
ОСОБА_1 16 квітня 2024 року звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Євро-Реконструкція», заінтересована особа - ОСОБА_2 , про повернення безпідставно набутого майна, а саме: грошових коштів у сумі 17 667,79 грн, та стягнення судових витрат.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 квітня 2024 року відкрито провадження у справі.
Водночас, з платіжної інструкції від 30 квітня 2024 року № 7767542451 вбачається, що 30 квітня 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» сплатило на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі
17 667,79 грн.
Суд враховує, що відповідач не заперечував факту безпідставного отримання грошових коштів від ОСОБА_1 , однак вимогу про повернення безпідставно набутого майна виконав з порушенням встановленого строку, після відкриття Дніпровським районним судом міста Києва провадження у справі № 755/6628/24.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 за захистом своїх прав до суду не було передчасним.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У Постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зазначено, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 17 667,79 грн, унеможливлює вирішення справи по суті в цій частині, незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до частин другої-третьої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Оскільки відповідачем ТОВ «Євро-Реконструкція» добровільно після відкриття провадження у справі сплачено на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі
17 667,79 грн, тому суд вважає, що предмет спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Євро-Реконструкція» перестав існувати після відкриття провадження у справі і наразі є відсутнім.
Дана обставина (відсутність предмету спору) є підставою для закриття провадження у даній справі.
Враховуючи викладене вище, з метою дотримання основних принципів цивільного судочинства та забезпечення учасникам судового процесу рівності процесуальних прав, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, в порядку пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Частиною другою статті 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду
Судові витрати, а саме: витрати на оплату судового збору, підтверджено квитанцією від
16 квітня 2024 року про оплату судового збору на суму 1 211,20 грн.
Відповідно до положень частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також частиною першою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас, частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Позовна заява містила вимогу ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судового збору. Вказану вимогу підтримано представником позивача - адвокатом Машковим К.Є., у заявах по суті справи.
У зв'язку з викладеним судовий збір підлягає стягненню з відповідача, оскільки предмет спору у даній справі перестав існувати унаслідок задоволення вимог позивача відповідачем після пред'явлення позову.
Також на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правову допомогу.
Стосовно суми витрат на професійну правову допомогу, що підлягає стягненню, суд зазначає таке.
Як визначено у статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Подібний правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено правовий висновок про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача адвокатом Машковим К.Є. надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 16 квітня
2024 року серії АІ № 1591179, копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від
28 березня 2024 року № б/н, укладеного між Адвокатом Машковим К.Є. та ОСОБА_1 , додаток від
28 березня 2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 28 березня 2024 року, яким затверджено розмір гонорару адвоката, копію Акту наданих послуг від 14 травня 2024 року № 2 на суму 10 000,00 грн, копію рахунку від 14 травня 2024 року № 1 на суму 10 000,00 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт виконаних робіт (детальний опис робіт, наданих послуг).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату цих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, витрати, пов'язані з розглядом справи, становлять 11 211,20 грн та складаються з: 1 211,20 грн - судовий збір за подання позовної заяви та 10 000 грн - витрати на професійну правничу (правову) допомогу.
Відповідно до положень додатку від 28 березня 2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 28 березня 2024 року, сторони домовились, що адвокат надає клієнту правничу допомогу, а саме: вивчення судової практики, надання усних консультацій, підготовка проекту вимоги про повернення коштів, підготовка позовної заяви, формування позовної заяви та додатків для подання до суду, підготовка інших процесуальних документів. Сторони домовились, що гонорар є фіксованим, становить 10 000,00 грн.
З Акту наданих послуг від 14 травня 2024 року № 2 вбачається, що адвокатом були надані такі послуги: надання усних консультацій правового характеру тривалістю 30 хв на суму 2 000,00 грн, складання позовної заяви, формування пакету позовної заяви, додатків та їх надсилання до суду, складення та відвідування ТОВ «Євро-Реконструкція» з метою вручення вимоги тривалістю 2 год. на суму 8 000,00 грн. Загальна сума - 10 000,00 грн, акт підписано ОСОБА_1 та адвокатом
Машковим К.Є.
З матеріалів справи встановлено, що адвокатом Машковим К.Є. подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від 30 квітня 2024 року, здійснено ознайомлення з матеріалами справи в паперовому вигляді 10 травня 2024 року, подано заяву про стягнення судових витрат від 15 травня 2024 року.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позовну заяву подано та підписано позивачем ОСОБА_1 , вимога від 29 березня 2024 року не містить інформації про її подання саме представником ОСОБА_1 . Також, відсутні відомості про факт сплати ОСОБА_1 гонорару.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від
01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня
2021 у справі № 927/237/20).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Водночас, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131 св 19.
Як уже зазначалося раніше, ТОВ «Євро-Роеконструкція» зазначило, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованими та завищеними.
Суд враховує, що дана справа про стягнення безпідставно набутих коштів за критеріями предмету та підстав позову, кількості учасників та предмету доказування належить до справ незначної складності, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи також зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, а також обсягу додатків до неї, а також інших заяв по суті справи, та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.
Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 10 000,00 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача має бути зменшений до
5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 133, 137, 141, 142, 255, 259, 260 ЦПК України, суд,
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», третя особа - ОСОБА_2 , про повернення безпідставно набутого майна, - закрити.
Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37739041, адреса місцезнаходження: вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094.
Третя особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.О. Хромова